§ 5. Черговість і порядок задоволення вимог до банку

Відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про га­рантування вкладів фізичних осіб;

в) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

г) витрати, пов’язані з роботою ліквідатора, в тому числі:

- на оплату державного мита;

- на публікацію оголошення про ліквідацію банку;

- на публікацію в органах інформації про порядок про­дажу майна банку;

- витрати ліквідатора, пов’язані з утриманням і збере­женням активів банку;

- на проведення аудиту;

- на оплату праці фахівців, залучених для здійснення ліквідації;

д) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян.

Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації лікві­датором частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачене Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2) у другу чергу задовольняються вимоги вкладників - фізич­них осіб у частині перевищення суми, передбаченої систе­мою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що ви­никли із зобов’язань банку перед працівниками;

3) у третю чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над­ходження на рахунок коштів від продажу майна банку після пов­ного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задо­волення всіх вимог однієї черги вони задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установ­леному порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Якщо на час закінчення строку ліквідації залишилися непро- даними активи банку й наслідком їх негайного продажу буде істотна втрата їх вартості, то ліквідатор передає (згідно з договором) ці активи в управління визначеній Комісією Національного банку України на конкурсній основі юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кре­диторів банку за рахунок отриманих активів. Для цього ліквіда­тор виділяє із залишеного обсягу активів банку, що ліквідовуєть­ся, активи, які реально можуть бути продані протягом певного проміжку часу, та зобов’язання кредиторів, які включені до пере­ліку заявлених і акцептованих ліквідатором вимог кредиторів, що затверджений Комісією Національного банку України при те­риторіальному управлінні (Комісією Національного банку).

Для отримання згоди Комісії Національного банку України ліквідатор має надати:

• перелік активів банку, що залишилися нереалізованими, у тому числі ті, що передбачається передати іншій юридич­ній особі;

• інформацію про кожний індивідуально визначений актив (назву, коротку характеристику, його залишкову, ринко­ву (початкову) вартість;

• висновки експертів або ліквідатора про оцінку індивідуаль­но визначеного активу, що свідчать про недоцільність його негайного продажу;

• перелік та загальну суму зобов’язань банку, які мають передаватися;

• проект договору про передавання активів (типова форма договору подається в додатку 4 до Положення про засто­сування заходів впливу Національним банком України за порушення банківського законодавства).

У разі передавання активів і пасивів іншій юридичній особі вона зобов’язана подавати Національному банку України звіт­ність про продаж цих активів і задоволення вимог кредиторів.

Майно (активи), що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам (розподіляється між акціоне­рами (учасниками) відповідно до питомої ваги належних їм ак­цій (часток, паїв) у статутному капіталі), а майно державних банків - відповідному органу приватизації для подальшого про­дажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовують­ся до Державного бюджету України.

Майно (активи) кооперативних банків, що залишилося піс­ля задоволення потреб кредиторів, підлягає використанню від­повідно до чинного законодавства.

Вимоги кредиторів не задовольняються у випадках:

• якщо не надійшли протягом установленого часу;

• якщо не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийняте рішення про незадоволення його вимоги;

• якщо майна банку не вистачає для задоволення вимог.