Провадження зі звернень громадян В ОРГАНАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Громадяни чи інші особи, які на законних підставах перебува­ють на території України, можуть звертатись до органів державної влади, в тому числі Національної поліції, з питань, пов'язаних з їх діяльністю, а також роботою підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, із:

а) пропозиціями (зауваженнями) - зверненнями громадян, де висловлюються порада чи рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, по­садових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи держав­ного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

б) заявами (клопотаннями) - зверненнями громадян із про­ханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та законодавством їхніх прав та інтересів або повідомленням про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловленням думки щодо поліпшення їх діяльності;

в) клопотаннями - письмовими зверненнями з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

г) скаргами - зверненнями з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішен­нями державних органів, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, об'єднань громадян і посадових осіб^[128].

Звернення до органів Національної поліції може мати усну (викладається громадянином на особистому прийомі або за допо­могою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні цен­три, телефонні «гарячі лінії» та записом, зареєстрованим посадо­вою особою органів поліції) чи письмову форму; надсилатись по­штою або передаватись громадянином особисто чи через уповно­важену ним особу, якщо ці повноваження оформлено відповідно до законодавства України (в тому числі під час особистого прийому); подаватись окремою особою (індивідуальне звернення) чи групою осіб (колективне звернення).

Первинними є звернення, які: надійшли від окремої особи (гру­пи осіб), яка (які) вперше звернулася(ись) до органу (підрозділу) поліції; надійшли від окремої особи (групи осіб), яка (які) не вперше звернулася(ись) до органу (підрозділу) поліції, але питання, пору­шене у зверненні, жодним чином не стосується попередніх звер­нень, або є достатньо підстав для визнання звернення первинним; надійшли від окремої особи (групи осіб), яка (які) не вперше звер- нулася(ись) до органу (підрозділу) поліції, але попередні звернен­ня з питання, порушеного у зверненні, визнавались анонімними. Повторними є такі звернення: звернення від того самого грома­дянина з того самого питання, якщо перше не було вирішено по суті або вирішено не в повному обсязі; звернення, в якому оскар­жується рішення, ухвалене у зв'язку з попереднім зверненням гро­мадянина; звернення, в якому повідомляється про несвоєчасний розгляд попереднього звернення, якщо з часу його надходження минув визначений законодавством строк розгляду, проте відпо­відь громадянину не надавалася; звернення, в якому йдеться про недоліки, допущені під час розгляду попереднього звернення гро­мадянина. Якщо в повторному зверненні громадянин разом із пи­таннями, які вже розглядались і на які було надано вичерпну від­повідь або за якими ухвалено відповідне рішення, звертається з іншими питаннями чи новими фактами, звернення не є повторним і розглядається органами (підрозділами) поліції в установленому законодавством України порядку. Дублетними є звернення тієї самої особи (групи осіб) з того самого питання, відправлені особою (групою осіб) різним адресатам та надіслані адресатами на розгляд за належністю до органу (підрозділу) поліції.

У зверненні необхідно вказати прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викласти суть порушеного питання, за­уваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмо­ве звернення має бути надруковане або написане від руки розбірли­во і чітко, підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено елект­ронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відпо­відь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування еле­ктронного цифрового підпису під час надсилання електронного звернення не вимагається. Електронне звернення, надіслане без використання електронного підпису, повинно мати вигляд скан-копії або фотокопії звернення з підписом заявника із зазначенням дати.

Звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) по­ліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» і теле­фонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються служ­бою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян або на реєс­траційно-контрольних картках, придатних для обробки персона­льними комп'ютерами. Звернення громадян, які надійшли під час особистого прийому, обліковуються в журналі обліку особистого прийому громадян або на реєстраційно-контрольних картках. У разі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компе­тенції поліції, такі звернення протягом п'яти днів пересилаються працівниками контакт-центру за належністю відповідному органу державної влади або посадовій особі з одночасним повідомленням про це заявника.

Письмові звернення громадян, що надійшли до органу Націо­нальної поліції, підлягають попередньому розгляду. Метою попе­реднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціо­нальних обов'язків та надсилання їх за належністю до іншого орга­ну державної влади у разі, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції. Попередній розгляд звернень громадян здійснюється керівництвом служби діловодства, його заступниками або відповідальною особою в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надхо­дження їх після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні. Працівники служби діловодства доповідають керів­ництву органів (підрозділів) поліції про всі звернення громадян, адресовані органу (підрозділу) поліції або його керівництву. Інші звернення громадян після розгляду керівництвом служби діловод­ства або відповідальними особами передаються до відповідних структурних підрозділів органу (підрозділу) поліції.

Керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них пи­тань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у звернен­нях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань. Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхід­ності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з’ясовують усі порушені питання, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України. До розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських і до перевірки інформації про неналежне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законодавства України можуть залучати представників громадськості.

Звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше од­ного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додат­кового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції чи його заступники встановлюють необхідний строк для його розгля­ду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Якщо останній день строку розгляду звернення припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем строку вважається перший після нього робочий день.

Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п’ятиденний строк працівник має ухвалити прийнято одне з таких рішень: 1) прий­няти до розгляду; 2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції; 3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення; 4) залишити без розгля­ду. Без розгляду можна залишити: анонімні звернення (письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором чи авторами, або зі змісту якого авторство встановити неможливо); повторні звернення тим же органам від того ж самого громадянина з того ж самого питання, якщо перше вирішено по суті; звернення осіб, визнаних судом недієздатними; скаргу на рішення, якщо її по­дано більше ніж через рік після його ухваленно та пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з таким рішенням.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі по­рушені в них питання, вжито необхідних заходів і заявникам нада­но ґрунтовні та вичерпні відповіді. Рішення, які ухвалюються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на зако­нодавстві України. Посадова особа органу поліції, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити своєча­сне виконання ухваленого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

За результатами розгляду звернення громадянина виконав­цем готується довідка про результати проведення перевірки інфо­рмації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом із проєктом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайо­млення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інфор­мації, викладеної у зверненні, або пише резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об’єктивного, всебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не по­требують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов’язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні пи­тань, та підписує керівництво цього органу. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження ухваленого рішення. Також зазначаються заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Як уже було вказано вище, скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку під­леглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє гро­мадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з ухваленим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. За кож­ною скаргою громадян на наявність порушень або недоліків у ро­боті органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцей­ських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим орга­ном (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України. За резуль­татами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає, чи підтвердилися подані відомо­сті (факти) та яких заходів ужито для усунення виявлених пору­шень або недоліків. Керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга, ухвалює рішен­ня за розглядом скарги громадянина, а громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь. У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задо­воленню, забезпечуються повнота і своєчасність її розгляду, ухва­люються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживаються заходи щодо поновлення порушених прав громадяни­на. У разі необхідності підпорядкованому органу (підрозділу) полі­ції може бути доручено проведення додаткової перевірки конкрет­них обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні гро­мадянина, відповідно до законодавства України. У період збирання інформації, необхідної для здійснення перевірки за зверненнями, громадяни мають право: 1) знати, які відомості про них, з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони можуть викорис­товуватися; 2) доступу до інформації про них; заперечувати її пра­вильність, повноту, об’єктивність тощо; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе.

Особистий прийом громадян здійснюється керівництвом ор­ганів (підрозділів) поліції відповідно до розподілу обов’язків, у разі їх відсутності - уповноваженими ними посадовими особами, керів­никами та посадовими особами структурних підрозділів органів поліції, до компетенції яких належать відповідні питання, за попе­реднім записом у дні та години, визначені графіком особистого прийому громадян, затвердженим керівником органу поліції. Ін­формація про порядок і графік особистого прийому громадян в органах поліції розміщується на відповідних веб-сторінках офіцій­ного веб-порталу відповідного органу поліції в мережі Інтернет та на спеціальних стендах у місцях, доступних для громадян.

Для прийому громадян в органах та підрозділах поліції облаш- товуються приймальні громадян. Приймальня громадян забезпе­чується необхідними меблями, комп’ютерною технікою, оргтехні­кою, засобами зв’язку та пожежогасіння, медикаментами, канце­лярським приладдям і юридичною літературою та розташовується у приміщенні, доступ до якого не обмежено порядком внутрішньо- об’єктового режиму і яке містить відповідну вивіску. Використання приміщень приймальні громадян не за призначенням забороняєть­ся. Також в органах (підрозділах) поліції в доступному для грома­дян місці встановлюється скринька «Для заяв, скарг і пропозицій», звернення з якої вилучаються щодня, крім вихідних і святкових днів, і підлягають попередньому розгляду.

Роботу приймальні громадян організовує служба діловодства. Працівники цієї служби відповідно до посадових обов’язків щодня здій­снюють особистий прийом громадян, які звернулися до приймальні громадян органів (підрозділів) поліції, та забезпечують особистий прийом громадян керівництвом органів (підрозділів) поліції. Гро­мадян, які прибули на особистий прийом, попередньо реєструють відповідальні особи служби діловодства. Для цього такі громадяни: 1) пред’являють документи, які посвідчують їхню особу, в разі не­обхідності - документи, які підтверджують їх повноваження щодо представництва інших осіб; відсутність таких документів є підста­вою для відмови в особистому прийомі; 2) подають письмові звер­нення, оформлені належним чином, або в усній формі стисло ви­словлюють питання, яке вони мають намір порушити на прийомі.

Особистий прийом громадян ведеться в порядку черговості на загальних підставах (за винятком окремих пільгових категорій). На прийом не допускаються особи з тваринами та особи, які мають при собі громіздкі речі, валізи, зброю, в стані сп’яніння або з явними ознаками психічного розладу. Якщо поведінка осіб у стані сп’яніння або з явними ознаками психічного розладу створює небезпеку для оточуючих, для їх ізоляції викликають спеціальні медичні служби.

Питання, з якими звертаються громадяни, по змозі вирішу­ються під час прийому. Посадова особа, яка здійснює прийом, керу­ється чинним законодавством і в межах своєї компетенції має пра­во ухвалити одне з таких рішень: 1) задовольнити прохання чи вимогу й повідомити відвідувача про порядок і строк ухвалення прийнятого рішення; 2) відмовити в задоволенні прохання чи ви­моги, повідомивши заявника про мотиви відмови і порядок оскар­ження ухваленого рішення; 3) прийняти письмове звернення, по­яснити відвідувачеві причини неможливості вирішення порушено­го питання під час особистого прийому, а також надати рішення щодо порядку й строку розгляду його звернення.

Поліцейський, який здійснює прийом, для забезпечення ква­ліфікованого вирішення питань, порушених громадянином у звер­ненні, може залучати до розгляду працівників його структурних підрозділів або одержувати від них необхідну інформацію. Праців­ники служби діловодства супроводжують проведення прийому, забезпечують доступ громадян та їх представників, які мають право на участь у прийомі, до приймальні громадян, дотримання пропус­кного режиму, вирішують інші питання організаційного характеру, що можуть виникнути під час прийому.

Керівництво органу (підрозділу) поліції зобов’язане забезпе­чити прийом усіх громадян у день їх звернення з урахуванням пра­вил внутрішнього трудового розпорядку цього органу (підрозділу) поліції. Несвоєчасний початок прийому та припинення його раніше встановленого строку є недопустими. У разі неможливості з об’єк­тивних причин здійснити прийом усіх громадян, які на нього запи­салися, їм пропонують подати письмові звернення, після реєстрації яких в обов’язковому порядку доповідають посадовій особі, яка здійснювала цей прийом.

Виїзні особисті прийоми громадян у регіонах представниками центрального органу управління поліції здійснюються за рішен­ням керівництва Національної поліції України на підставі аналізу стану організації роботи зі зверненнями громадян у територіаль­них органах поліції за певний період часу. Про здійснення виїзного особистого прийому громадян видається наказ, який підписує по­садова особа, яка ухвалила рішення про здійснення такого прийому. Виїзні особисті прийоми громадян керівництвом територіальних органів поліції здійснюються за окремим графіком особистих виїз­них прийомів громадян, затвердженим керівником територіального органу поліції та оприлюдненим шляхом розміщення в засобах ма­сової інформації та на офіційному веб-сайті цього органу^[129].

Прийом заяв або повідомлень, що містять інформацію про кримінальне правопорушення чи іншу подію, здійснюється ор­ганами поліції цілодобово, безперервно та невідкладно незалежно від того, де, коли і за допомогою якого засобу її отримано, з обо­в’язковою реєстрацією. Особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена службова особа ор­гану (підрозділу) поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідом­лення про вчинення злочину (ст. 383 КК України).

Поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопо­рушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) повинен невідкладно повідомити про це за ско­роченим номером екстреного виклику поліції «102» і вжити захо­дів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, ряту­вання людей, надання допомоги особам, які її потребують, устано­влення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охоро­ни місця події. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь- якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24-х годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки. Керівник головного управління Націо­нальної поліції та його територіального (відокремленого) підроз­ділу (управління, відділу, відділення) поліції або особа, яка виконує його обов'язки, у разі встановлення в отриманій(ому) від уповно­важеної службової особи заяві (повідомленні) відомостей, що мо­жуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно повертає її (його) до чергової служби для передання до органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань^[130].

Окремим видом звернення є запит на інформацію, тобто про­хання особи до розпорядника інформації надати публічну інформа­цію, що перебуває у його володінні^[131] (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У свою чергу, під публічною інфор­мацією необхідно розуміти відображену та задокументовану будь- якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отри­мана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повно­важень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень чи інших розпорядників публічної інформації. Реалізуючи принцип відкрито­сті та прозорості, органи поліції забезпечують доступ до публічної інформації, володільцем якої вони є, у порядку та відповідно до ви­мог, визначених законом. Поліція може оприлюднювати (поширю­вати) інформацію з обмеженим доступом лише у випадках та в по­рядку, визначених законом. Системне тлумачення статей 25-28 Закону України «Про Національну поліцію» дає підстави визначати органи поліції як розпорядника інформації - орган державної вла­ди, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законо­давства та рішення якого є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Оскільки публічна інформація призначається для використан­ня необмеженим колом осіб, запитувач має право звернутися до поліції із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, індивідуально чи колективно, в усній, письмовій або іншій формі, за допомогою засобів зв'язку (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою). Чіткої форми для запиту не встановлено, проте необхідно вказати окремі відомості, які є важливими: ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електрон­ної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Орган Національної поліції, отримавши запит на інформацію, повинен надати відповідь не пізніше 5 робочих днів із дня його отримання. Якщо запит на інформацію стосується відомостей, не­обхідних для захисту життя чи свободи особи, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин із дня отримання запиту. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмо­вій формі не пізніше 5 робочих днів із дня отримання запиту.

Органи поліції мають право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'я­заний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавст­вом, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інфор­мація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеже­ним доступом; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не опла­тила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути надана в письмовій формі та містити: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації: дату відмови, моти­вовану підставу відмови, порядок оскарження відмови та підпис.

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайо­млення в передбачені законом строки через настання обставин не­переборної сили. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та по­саду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інфор­мації; дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути за­доволений у законодавчо визначений термін; строк, у який буде задоволено запит; підпис. Водночас, надаючи відповідь на такий запит, уповноважена посадова особа органу поліції повинна зважа­ти на те, що забороняється посилатись на той факт, що запитувана інформація може бути одержана особою із загальнодоступних джерел. Це вважається неправомірною відмовою в наданні інфор­мації, як і відповідь не по суті запиту.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення».

2. Сформулюйте завдання провадження у справах про адміні­стративні правопорушення.

3. Назвіть принципи провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення. Розкрийте їх зміст.

4. Визначте особливості провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення, підвідомчих органам Національної поліції.

5. Назвіть стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

6. На якій стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення поліцейський виносить відповідну постанову? Який зміст вона повинна мати?

7. Охарактеризуйте всі обов'язкові стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення.

8. Визначте форми та види звернень громадян до органів На­ціональної поліції.

9. Яким чином організовується і як проводиться особистий прийом громадян в органах поліції?

10. Укажіть всі відомі Вам строки розгляду звернень громадян.

Тестові завдання

1. Фактичною підставою притягнення особи до адмініст­ративної відповідальності та здійснення провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення є:

а) протокол про адміністративне правопорушення;

б) вчинення адміністративного проступку;

в) статті Особливої частини КУпАП;

г) рапорт поліцейського.

2. Провадження у справах про адміністративні правопо­рушення, підвідомчі органам Національної поліції, - це:

а) комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуаль­них дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповід­ності до законодавства, які здійснюються спеціально уповноваже­ними посадовими особами органів Національної поліції з метою забезпечення публічної безпеки й порядку, охорони прав і свобод людини;

б) комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуаль­них дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповід­ності до адміністративного та кримінального законодавства, які здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції з метою забезпечення публічної без­пеки й порядку, охорони прав і свобод людини;

в) комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуаль­них дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповід­ності до законодавства, які здійснюються спеціально уповноваже­ними посадовими особами органів Національної поліції спільно з органами прокуратури з метою забезпечення публічної безпеки й порядку, охорони прав і свобод людини;

г) комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуаль­них дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповід­ності до адміністративного та кримінального законодавства, які здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції спільно з органами прокуратури з метою забезпечення публічної безпеки і порядку.

3. Оберіть принцип, не властивий провадженню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 («Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді») КУпАП:

а) принцип охорони інтересів держави та особи;

б) принцип самостійності та незалежності суб'єктів юрисдикції в ухваленні рішень;

в) принцип поєднання диспозитивності та імперативності;

г) принцип територіальності.

4. Зміст принципу законності полягає в тому, що:

а) орган державної влади, розглядаючи індивідуальні справи й ухваючи за ними рішення, зобов’язаний забезпечити захист інте­ресів держави, громадського порядку, прав і свобод особи, інтере­сів підприємств, організацій і закладів;

б) учасникам провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення забезпечується безперешкодний доступ до матеріа­лів справи та можливість бути присутніми під час розгляду справи;

в) дії особи, яка здійснює провадження у справі про адмініст­ративне правопорушення, повинні в повному обсязі відповідати тим нормативним приписам, які його регулюють;

г) розгляд справ про адміністративне правопорушення здійс­нюється на засадах рівності громадян перед законом та органом (посадовою особою), який розглядає справу.

5. Принцип оперативності й економічності є:

а) загальноправовим принципом;

б) виключним принципом провадження у справах про адмініс­тративні правопорушення;

в) конституційним принципом;

г) міжгалузевим принципом.

6. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є:

а) своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обста­вин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до законо­давства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністратив­них правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності;

б) виконання завдань із захисту й охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони публічного порядку та забезпечення публічної безпеки;

в) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних чи соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;

г) здійснення державного нагляду (контролю) за додержан­ням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

7. Протокол про адміністративне правопорушення не складається:

а) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і тих, що посягають на публічний порядок і безпеку;

б) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністра­тивних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки чи паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису);

в) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції суду;

г) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції адміністративних комісій.

8. До особливостей провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення, підвідомчі органам поліції, можна віднести те, що така діяльність:

а) є допоміжною стосовно головних завдань поліції;

б) завжди здійснюється колегіально;

в) ґрунтується на принципах, властивих адміністративно-де­ліктному провадженню;

г) здійснюється на підставі норм адміністративного та кримі­нального законодавства.

9. Визначте правильний перелік і порядок стадій прова­дження у справах про адміністративні правопорушення:

а) порушення справи, розгляд справи і винесення постанови, виконання постанови про накладення адміністративного стягнен­ня, оскарження постанови;

б) складання протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанови, виконання постанови про накладення адмі­ністративного стягнення, оскарження постанови;

в) складання протоколу про адміністративне правопорушення; розгляд справи, оскарження постанови, виконання постанови про накладення адміністративного стягнення;

г) порушення справи, розгляд справи і винесення постанови, оскарження постанови, виконання постанови про накладення ад­міністративного стягнення.

10. Яка з нижчевказаних стадій є факультативною:

а) порушення справи про адміністративне правопорушення;

б) розгляд справи і винесення постанови про адміністративне правопорушення;

в) оскарження постанови про адміністративне правопорушення;

г) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.