Поняття й ознаки поліцейської діяльності

Реформаторські процеси, що відбуваються в нашій країні останніми роками, зумовлюють стійку цікавість громадян і науко­вої спільноти до проблем захисту прав і свобод людини, організації діяльності правоохоронних органів, запобігання злочинам та ін­шим правопорушенням.

Сучасні здобутки незалежної Української держави на її шляху до інтеграції в структури Європейського Союзу нерозривно пов’я­зані зі створенням та подальшим розвитком інституту Національ­ної поліції. Зазначені процеси стали каталізатором упровадження в науковий обіг нових термінів та понять, таких як «поліцейське право», «поліціїстика», «поліцейська діяльність» тощо.

Наукові основи виникнення та розвитку поліцейського права були закладені в Німеччині у другій половині XVIII сторіччя. Полі­цейське право визначалося дуже широко як відносно самостійна галузь правової науки, яка вивчала питання втручання і контролю держави за станом життєдіяльності суспільства. Згодом протягом декількох століть системно була оформлена поліціїстика як наука про поліцейське право. Водночас, як зазначає О. С. Проневич, полі- цеїсти дореволюційної доби уникали чіткого сутнісного визначен­ня дефініції «поліцейська діяльність», проте особливу увагу вони акцентували на прикладному значенні цієї діяльності як держав­ного інструменту забезпечення щастя і безпеки громадян, охорони публічного порядку, піклування про загальний добробут, забезпе­чення особистих і майнових благ^[1].

Слід зазначити, що хоча поняття «поліцейська діяльність» і міс­тить у собі складову «поліцейська», проте не належить до предмета відання тільки органів поліції. Сьогодні так звана поліцейська сфера розглядається в контексті втілення в життя міжнародно-правових стандартів підтримання правопорядку, визначених Генеральною Асамблеєю ООН та Радою Європи як основні принципи діяльності поліцейських організацій, зважаючи на те, що головне їх призначення - служіння суспільству, забезпечення його безпеки та прав громадян.

Вагомим доказом та відправною точкою для визначення по­няття поліцейської діяльності є норми такого міжнародного акта, як «Декларація про поліцію». Відповідно до статті 1 цього акта поліцейський повинен виконувати покладені на нього законом обов'язки щодо захисту своїх співгромадян і суспільства від наси­льства, злочинів та інших суспільно небезпечних дій, як це встано­влено законом.

Водночас у примітці документа зауважується: «Розділи Декла­рації поширюються на всіх співробітників і організації, включаючи такі органи як секретні служби, військова поліція, збройні сили або поліція, що виконують поліцейські функції і відповідальні за пра­воохоронну діяльність, розслідування правопорушень, охорону громадського порядку і державної безпеки»^[2].

Згодом, у 2007 р., в керівництві ОБСЄ з демократичних основ поліцейської діяльності було сформульовано концепцію «Поліцей­ська діяльність як громадська служба». Відповідно до її положень основними обов'язками поліції було визначено такі: підтримання громадського спокою і правопорядку, захист основоположних прав і свобод особистості, особливо життя, запобігання та розкриття злочинів, зниження рівня страху, а також надання допомоги і пос­луг громадськості. Розробники зазначеного документа підкресли­ли, що прогрес у просуванні до демократичних засад поліцейської діяльності досягається, коли відбувається перехід «від підходу, орієнтованого на контроль, до підходу, орієнтованого на обслуго­вування», де основна увага правоохоронних органів зосереджуєть­ся на активному попередженні злочинів^[3].

Отже, як можна побачити зі змісту аналізованих міжнародних документів, поліцейська діяльність, по-перше, пов’язується із реа­лізацією повноважень певною групою державних органів, по-друге, зазначені повноваження лежать у площині захисту прав і свобод громадян, протидії правопорушенням, забезпечення публічної безпеки й порядку, а по-третє, виконання цих повноважень здійс­нюється як надання послуг суспільству та служіння його інтересам.

На сьогодні існує достатня кількість наукових публікацій, що розглядають ключові ознаки і зміст поліцейської діяльності, зокре­ма слід виділити здобутки О. С. Проневича, О. Ф. Кобзаря, О. О. Ко­сиці^[4] та ін.

Основуючись на вказаних наукових здобутках і дослідженні міжнародних нормативних актів з питань поліцейської діяльності, ратифікованих Україною, маємо зробити висновок, що поліцейсь­ка діяльність - це особлива форма державно-владної діяльності управлінського характеру, що здійснюється в інтересах суспільства й держави спеціально створеними органами, уповноваженими застосовувати поліцейські заходи з метою забезпечення публічної безпеки та порядку, охорони прав і свобод громадян та інтересів суспільства й держави, протидії злочинності та надання послуг із допомоги особам, які цього потребують з особистих, економічних або соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій.

Серед основних ознак поліцейської діяльності слід визначити такі:

1) поліцейська діяльність є одним із видів соціальної діяльно­сті та особливою формою діяльності правоохоронної;

2) вона має управлінський характер, тобто характеризується як усвідомлений і цілеспрямований вплив суб’єкта на об’єкт, не пов’язаний з ним відносинами підпорядкування;

3) вона здійснюється за допомогою спеціальних методів, до яких насамперед належать адміністративний нагляд, адміністра­тивний примус;

4) організація та здійснення поліцейської діяльності врегу­льовані положеннями чинного законодавства України та підзакон- них нормативних актів;

5) поліцейська діяльність є публічною, здійснюється певним колом уповноважених органів держави, не обмежуючись Націона­льною поліцією України, виключно на професійній основі;

6) вона має кінцевою метою охорону прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, забез­печення публічної безпеки та порядку.

У науковій літературі вчені розрізняють декілька видів полі­цейської діяльності. Зокрема, в роботах І.

Адміністративна поліцейська діяльність є підзаконною, організаційно-розпорядчою, врегульованою нормами адміністра­тивного права, насамперед пов’язаною із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративного нагляду у проце­сі реалізації державними органами закріплених повноважень із забезпечення публічної безпеки та порядку, протидії злочинності, охорони прав і свобод громадян, надання допомоги особам, які її потребують.

Здійснення оперативно-розшукової поліцейської діяльності, перш за все, врегульовано законодавством України про оператив- но-розшукову діяльність^[6], охоронної - нормативними актами у сфері охоронної діяльності^[7], а кримінальної, процесуальної - Кримі­нальним процесуальним кодексом України та іншими норматив­ними актами з питань організації досудового розслідування^[8].

Важливим питанням у з’ясуванні сутності поліцейської діяль­ності є її відмежування від такої спорідненої категорії, як «право­охоронна діяльність». Дійсно, поліцейська та правоохоронна дія­льність є близькими, але все ж таки неоднаковими юридичними категоріями. Поліцейська діяльність є вужчим поняттям, як зазна­чають О. Ф. Кобзар та К. С. Бельський^[9], вона є органічною частиною діяльності правоохоронної.

Правоохоронна діяльність охоплює широкий спектр заходів із забезпечення прав і свобод громадян, забезпечення в державі ре­жиму законності. Ця діяльність не завжди здійснюється у формі правозастосування і для деяких органів держави не є основною; більш того, правоохоронну діяльність можуть здійснювати недер­жавні інституції. Водночас поліцейська діяльність здійснюється спеціальними органами державної влади (органами виконавчої влади), які уповноважені від імені держави виконувати завдання із забезпечення публічної безпеки та порядку, протидіяти злочинно­сті, а також застосовувати у своїй діяльності відповідні поліцейські заходи, в тому числі спеціальні заходи примусу, такі як викорис­тання фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

1.2.