§ 1. Поняття, ознаки та правове забезпечення ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Здійснення ЗЕД пов'язане з множинністю державних заходів контролю, тому і владний метод у цій сфері застосо­вується ширше, ніж під час здійснення господарювання в цілому. Крім того, вказані вертикальні відносини і відноси­ни між рівноправними суб'єктами ускладнені наявністю іноземного елементу¹.

Нормативно-правове регулювання ЗЕД здійснюється низкою актів господарського законодавства загальної сфери дії та спеціального законодавства. При цьому останнє скла­дається з актів законодавства різної юридичної сили, при­свячених регулюванню цієї діяльності (в тому числі окремих її аспектів), та окремих норм, що містяться в нормативно- правових актах загальної сфери дії чи покликаних забезпе­чити регулювання інших видів діяльності, що може поєдну­ватися із ЗЕД (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування та ін.). У зв'язку з цим систему актів законо­давства про ЗЕД можна поділити на загальні, до яких від­носяться нормативно-правові акти, що містять загальні по­ложення щодо ЗЕД (ГК України, закони України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність», «Про міжнародний комерційний ^{[172] [173]}

арбітраж»^[174], «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»^[175] та ін.), та спеціальні, якими визнають акти законодавства чи норми, що визначають специфіку здійснення ЗЕД в окремих сферах економіки, на окремих територіях, за участю окремих суб'єктів тощо (закони України «Про банки та банківську дія­льність», «Про страхування», «Про приватизацію державного майна», «Про режим іноземного інвестування» та ін.).

Стаття 68 ГК України закріплює в цілому право підпри­ємства самостійно здійснювати ЗЕД. При цьому останню визначають як частину ЗЕД держави.

У літературі наголошується на певних відмінностях у ре­гулюванні ЗЕД між ГК України та Законом України «Про зо­внішньоекономічну діяльність» та відсутності єдиної точки зору щодо визначення даного поняття, що зумовлено наяв­ністю двох критеріїв для такого виду діяльності:

1) перетинання під час здійснення господарської діяльно­сті майном та/або робочою силою митного кордону України;

2) здійснення господарської діяльності за участю інозе­много суб'єкта господарювання. Зокрема, існує думка^[177] про те, що за Законом України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» не передбачається обов'язковість перетинання митно­го кордону України майном та/або робочою силою в процесі здійснення такої діяльності.

Ознаки ЗЕД можна виявити шляхом аналізу відповідних вимог ГК України (в тому числі статей 377-389) та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Характер­ними рисами ЗЕД є:

1) належність такої діяльності до сфери господарювання, основним спрямуванням якої є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного хара­ктеру, що мають цінову визначеність (ч.

2) наявність такої складової господарської діяльності, як перетинання митного кордону України робочою силою та/або майном;

3) особливий суб'єктний склад (ст. 378 ГК України): здій­снення ЗЕД суб'єктами господарювання: 1) господарськими організаціями - юридичними особами, створеними відпові­дно до ЦК України, державними, комунальними та іншими підприємствами, створеними відповідно до ГК України, а також іншими юридичними особами, які здійснюють госпо­дарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку; 2) громадянами України, іноземцями та особами без грома­дянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстро­вані відповідно до закону як підприємці; 3) зовнішньоеко­номічними організаціями, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

4) спеціальний режим господарської діяльності, пов'яза­ний зі спеціальним правовим регулюванням та, відповідно, із: а) встановленням низки заборон, обмежень щодо кола суб'єктів ЗЕД, видів господарської діяльності, порядку її здійснення з метою забезпечення інтересів національної економіки та національного товаровиробника; б) створен­ням системи спеціальних органів, що здійснюють державне регулювання у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжві­домча комісія з міжнародної торгівлі), та покладенням пев­них функцій щодо регулювання ЗЕД на Мінекономіки та євроінтеграції України, АМК України, НБ України та інші органи; в) застосуванням специфічних засобів державного регулювання, зокрема: ліцензування і квотування зовніш­ньоекономічних операцій, державної реєстрації зовнішньо­економічних договорів (контрактів), контролю за здійснен­ням ЗЕД, за можливістю застосування специфічних санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експор­тно-імпортних операцій, застосування антидемпінгових за­ходів, застосування індивідуального режиму ліцензування).

Таким чином, для характеристики ЗЕД необхідно звер­нути увагу на дві базові обставини:

1) така діяльність передбачає своє здійснення виключно у формі договірних зобов'язань, що виникли на основі укла­дених зовнішньоекономічних контрактів;

2) така діяльність передбачає взаємодію вітчизняного суб'єкта ЗЕД з іноземним суб'єктом, тобто однією зі сторін зовнішньоекономічного договору повинен бути іноземний суб'єкт.