ВСТУП

Актуальність теми. Злочинність, її сутність і природа належать до предмета науки кримінології, є важливим об’єктом дослідження у вітчизняній правовій системі. Вивчення феномену злочинності відіграє сьогодні важливу роль у правовому житті суспільства, а тому посідає значне місце в наукових дослідженнях з кримінології.

Сучасна наука кримінології зіткнулася зі складним характером державно-правового будівництва у самостійній державі Україна. Із проголошенням незалежності в нашій державі відбулися суттєві соціально- політичні, правові, економічні та кримінологічні зміни, як наслідок, різко погіршився соціально-психологічний клімат у суспільстві. Початок 90-х років минулого століття характеризувався значним «обвалом» законослухняної правосвідомості і посиленням кримінально-правової свідомості населення не тільки в Україні, а й близьких до неї країн СНД. Усе це позначилося на рівні і структурі злочинності в Україні на початку 90-х років.

Соціально-економічна ситуація в Україні з часу проголошення її незалежності визначалася тривалим процесом глибоких економічних перетворень, спрямованих на побудову цивілізованих ринкових відносин, удосконалення державних інститутів, правовідносин, які забезпечували б подальший рух до демократії європейського зразка. Проте окремі процеси та явища в економічній, політичній, соціальній та інших сферах життя суспільства мали ознаки криміногенного спрямування і прямо чи опосередковано сприяли поширенню різних видів злочинних проявів та злочинної поведінки.

Злочинність початку 90-х років показала себе з іншого боку, ніж вчила кримінологічна наука радянського періоду. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності характеризувалася стабільною тенденцією до збільшення кількості зареєстрованих злочинів у порівнянні з 1991 р. Це був час панування людської деструктивності. Однак він змушував більш уважно придивитися до такого явища, як злочинність. Стало зрозуміло, що, з одного боку, злочинність - це прояв деструктивності суспільства, а з другого - прояв деструктивності самої людини. Як у вітчизняній, так і у зарубіжній кримінології країн СНД, розпочалися нові кримінологічні дослідження і формування нових підходів до розуміння природи злочинності і її визначення. Але ці дослідження були проведені у 90-х роках, і не могли враховувати значну кількість як зарубіжних (зокрема, російських) наукових праць, так і наукових надбань сучасних українських кримінологів. За двадцять років злочинність у цілому виросла в три рази, а за окремими видами злочинів (крадіжки, грабежі) і того більше. Головне ж в сучасній злочинності - це не кількісні її зміни, а якісні перетворення, вираженням яких служить поява нових видів злочинів, зростання масштабів злочинності, зухвалість і жорстокість дій злочинців, проникнення злочинності в усі структури суспільства і держави, рівень її організованості і міжнародного «співробітництва», тобто концентроване вираження того, що загрожує вільному і незалежному існуванню держави.

Проблема дослідження злочинності стала предметом наукових пошуків для багатьох учених у сучасній Україні. Значний внесок у вирішення цієї проблеми зробили українські вчені О.М. Бандурка, В.С. Батиргареєва,

A. Б. Блага, А.М. Бойко, В.І. Борисов, М.Ю. Валуйська, В.В. Василевич,

B. В. Голіна, Б.М. Головкін, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, В.А. Журавель, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, О.Г. Колб, В.О. Коновалова, О.М. Костенко, О.Г. Кулик, О.В. Лисодєд, О.М. Литвак,

0. М. Литвинов, Г.В. Маляр, І.Б. Медицький, В.Ф. Оболенцев, М.І. Панов, В.М. Попович, І.П. Рущенко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков,

1. К. Туркевич, В.І. Шакун, В.Ю. Шепітько, О.Ю. Шостко та інші. Великий інтерес для розширення уявлення про злочинність на сучасному етапі розвитку кримінологічної науки представляють і роботи таких російських вчених, як Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, М.М. Бабаєв, Я.І. Гілінський, А.І. Долгова, С.М. Іншаков, І.І. Карпець, О.Л. Крайнева, В.М.Кудрявцев,

H. Ф. Кузнєцова, Д.О. Лі, В.В. Лунєєв, В.В. Орєхов, Ю.Є. Пудовочкін,

I. М. Рагімов, О.Б. Сахаров, О.В. Старков, С.М. Шапієв, Д.А. Шестаков, О.М. Яковлєв та інші.

У 1996 р. В.І. Шакуном була захищена докторська дисертація на тему «Урбанізація і злочинність в Україні», у 1997 р. О.М. Литвак захистив кандидатську дисертацію на тему «Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992 - 1995 роки)». У 2007 році І.Б. Медицьким захищена кандидатська дисертація на тему «Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної української держави». У 2013 році О.Г. Куликом захищена докторська дисертація на тему «Злочинність в Україні: теорія і практика кримінологічного дослідження».

Комплексного ж кримінологічного дослідження такого явища, як злочинність, його понятійного визначення, аналізу інформаційної моделі злочинності, визначення «ціни» злочинності у сучасному українському суспільстві в Україні дотепер не проводилося.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з Концепцією реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України №1209-р від 30 листопада 2011 року; узгоджується з Концепцією розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття, схваленої Координаційним бюро з проблем кримінології Національної академії правових наук України. Дисертація виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми «Теоретичні і прикладні проблеми запобігання злочинності та реформування Державної кримінально- виконавчої служби в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000958). Тема дисертаційної роботи затверджена рішенням вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 24 грудня 2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є поглиблення теоретичних знань стосовно природи і сутності злочинності, систематизація наукових підходів до її визначення, побудова сучасної інформаційної моделі злочинності в Україні.

Для досягнення визначеної мети поставлені наступні завдання:

• проаналізувати історичний розвиток уявлення про злочинність у радянській та пострадянській кримінології;

• розкрити методологічні підходи до вивчення злочинності;

• визначити межі пізнання злочинності у сучасній вітчизняній кримінології;

• сформулювати сучасне визначення злочинності;

• розглянути прояви злочинності та запропонувати їх кримінологічну класифікацію;

• розкрити кількісно-якісні показники злочинності для вдосконалення інформаційної моделі злочинності;

• визначити поняття «ціна» злочинності, розкрити його зміст.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що пов’язані з

вивченням злочинності як соціального явища та її виміри.

Предметом дослідження є теоретичне уявлення про злочинність в пострадянській кримінології.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики, сучасної теорії наукового пізнання соціальних явищ. За допомогою застосування діалектичних методів пізнання проведено кримінологічний аналіз поняття злочинності та надана його характеристика. Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей генезису поняття злочинності як у радянській, так і у сучасній кримінології. Структурно-функціональний метод аналізу явища злочинності дозволив визначити її соціальну обумовленість, закономірності та тенденції розвитку, вплив злочинності на різні соціальні процеси. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування і класифікацію проявів злочинності. Порівняльно-правовий метод надав можливість порівняти визначення злочинності та принципи її обліку в зарубіжних країнах. За допомогою логіко-семантичного аналізу встановлено сутність неоднозначних та оціночних понять у кримінології.

Теоретичні підвалини дисертації становлять наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії, теорії держави і права, кримінології, соціології, статистики, психології, кримінального і кримінально-процесуального права, а також інших галузей знань, що стосуються проблеми злочинності. Нормативно-правовим підґрунтям дисертаційного дослідження стали Конституція України, укази Президента України та постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України у сфері протидії злочинності та її окремим проявам, кримінологічне, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні звіти Міністерства внутрішніх справ України, Державної судової адміністрації України, Управління статистики, організації та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Г енеральної прокуратури України, вивчення архівних матеріалів кримінології та судової медицини за 1927 - 1929 роки, а також інші матеріали, що стосуються тематики дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першою у вітчизняній науці кримінології комплексною науковою працею, в якій систематизовано теоретичні уявлення про злочинність, її сутність та визначення, а також створено її інформаційну модель. Найбільш значущими результатами, що розкривають новизну дисертаційної роботи, можна вважати наступні положення, висновки і пропозиції.

Уперше:

• простежено еволюцію і здійснено систематизацію наукових поглядів у радянській і пострадянській кримінології стосовно природи і сутності злочинності, розглядається два основних підходи до їх розуміння і визначення у вітчизняній кримінології: а) сумарно-статистичний, який охоплює погляди на злочинність як сукупність злочинів; б) соціально-активний, або діяльнісний підхід, що розглядає злочинність як масовий прояв кримінальної деструктивності осіб;

• аргументовано, що межі пізнання злочинності як соціально- правового явища визначаються Кримінальним кодексом України, історією боротьби людства з суспільно-небезпечними діяннями, міжнародним досвідом протидії окремим злочинним проявам, фактично вчиненими злочинами;

• запропоновано за критерієм кримінальної мотивації нову кримінологічну класифікацію злочинів, яка свідчить, що зв\'язок між окремими групами злочинів опосередкований, і підтверджує точку зору, що злочинність не належить до соціальних систем. Виокремлюється шість груп злочинів: насильницькі; корисливі; корисливі насильницькі; анархо-індивідуалістичні; необережні; злочини, що мають професійну спрямованість;

• обґрунтовано необхідність осмислення державою і суспільством «ціни» злочинності як показника руйнівності соціальних цінностей, адекватної кримінологічної оцінки її негативних наслідків, впровадження в практику відповідних методів обчислення кількісно-якісних вимірів «ціни» окремих видів злочинних проявів.

Удосконалено:

• визначення поняття злочинності, під якою розуміється кримінальна практика людей, що проявляється як явище у виді множинності злочинів і осіб, які їх вчинили, у визначеному просторово-часовому проміжку і яка підлягає кількісно- якісному виміру;

• положення щодо шляхів аргументації недоречності наукових поглядів на злочинність як на систему. Злочинність не є системою, а відноситься до штучних статистичних утворень;

• змістовне навантаження поняття «кримінологічна характеристика злочинності», розширено уявлення про такі її показники, як: стан, рівень, коефіцієнти, структура, динаміка, характер, географія, тренд;

• концептуальні положення про кримінологічну інформаційну модель злочинності, конструкція якої повинна формуватися за допомогою кримінолого-значущих статистичних показників, що надає можливість визначення дійсного стану злочинності в державі.

Набули подальшого розвитку:

• положення про шляхи удосконалення методики дослідження історичного розвитку вітчизняної кримінології і її ідей шляхом вивчення архівів регіональних кримінологічних установ України;

• поглиблене дослідження хронології наукової активності вивчення проблем злочинності у радянському правовому просторі, що поділяється на чотири періоди: 1) 1921 - 1926 рр.; 2) 1926 - 1930 рр.; 3) 1930 - 1960 рр.; 4) 1960 - 90-і роки, протягом яких були створені вчення про злочинність, особу злочинця, детермінацію злочинності і її окремих проявів, а також основи теорії запобігання їй;

• методологічні питання вивчення і виміру злочинності, що передбачає широке залучення до пізнання злочинності і визначення стратегії впливу на неї різних за своєю суттю соціологічних концепцій, що пояснюють особливості сучасного суспільства, процесів і явищ, які в ньому відбуваються, і кримінологічні дослідження впливу яких на детермінацію злочинності і появу нових видів суспільно небезпечної поведінки членів суспільства, є досить актуальними;

• наведення підстав і обґрунтування критичного ставлення до різноманітних точок зору на природу злочинного та визначення злочинності в українській і зарубіжній кримінології. Наголошується, що сучасне розуміння злочинності можливе лише на підставі комплексного дослідження наукових здобутків кримінології і інших галузей знань;

• положення про обсяги і виміри латентності злочинності та її проявів в сучасних умовах правозастосовної діяльності правоохоронних органів і дії нового кримінально- процесуального законодавства України;

• визначення і положення щодо кола обов’язкових узагальнюючих елементів кримінологічної структури злочинності у напрямку їх деталізації і диференціації, оскільки статистичний її вимір носить поверховий характер.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертації положення, висновки та рекомендації, незважаючи на її загальнотеоретичний характер, мають не лише теоретичне значення для розвитку кримінологічної науки, а й спрямовані на всебічне удосконалення правоохоронної системи і практики запобігання злочинності, а також вдосконалення системи обліку і реєстрації злочинів.

Результати дослідження можуть бути використані: а) у науково- дослідницьких цілях - для подальшого вдосконалення визначення поняття злочинність, її кількісно-якісних показників, «ціни» злочинності; б) у нормотворчій діяльності - для вдосконалення чинного законодавства; в) у правозастосовній діяльності - для надання теоретичної і практичної допомоги працівникам правоохоронних органів у розумінні сутності злочинності й ефективних засобів боротьби із цим негативним явищем; г) у навчальному процесі - при вивченні курсу кримінології студентами вищих юридичних навчальних закладів, а також у науково-дослідницькій роботі студентів і вчених-правознавців.

Апробація результатів дослідження. Роботу виконано та обговорено на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювалися на наукових і науково- практичних конференціях та «круглих столах»: «Соціальна політика держави у сфері запобігання злочинності та ресоціалізації осіб, які відбували покарання» (м. Харків, 26 листопада 2010 р.); «Україна і світ: гуманітарно- технічна еліта та соціальний прогрес» (м. Харків, 14-15 квітня 2011 р.); «Іноземна мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих учених» (м. Харків, 15 квітня 2011 р.); «Конституція України - основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (м. Харків, 23 - 24 червня 2011 р.); ІІІ Всеукраїнські наукові читання з кримінальної юстиції, присвячені пам’яті професора В.П. Колмакова (м. Одеса, 4 - 5 листопада 2011 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 9 листопада 2011 р.); «Сучасні стратегії запобігання і протидії злочинності в Україні (пам’яті професора Івана Миколайовича Даньшина)» (м. Харків, 25 листопада 2011 р.), IV Міжнародна науково- практична конференція молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 9-10 квітня 2012 р.); Міжнародна наукова конференція професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.); «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2122 вересня 2012 р.); «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (м. Харків, 11-12 жовтня 2012 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2012 року» (м. Харків, 13 листопада 2012 р.); «Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень в Україні» (м. Харків, 25 квітня 2013 р.); Наукова конференція «Системний підхід у дослідженні злочинності», (м. Харків, 21 червня 2013 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2013 року» (м. Харків, 14 листопада 2013 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються під час викладання навчальної дисципліни «Кримінологія» у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Наукові положення, висновки і пропозиції за результатами дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі і науково-дослідній роботі Національної академії прокуратури України при викладанні навчальних дисциплін «Проблеми протидії злочинності», «Проблеми кримінально-виконавчого права», «Правові засоби протидії корупції» (акт впровадження від 10 червня 2013 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у 20-ти наукових публікаціях, з яких 7 наукових статей, опублікованих у фахових виданнях України та зарубіжних країн, і тези 13 доповідей - у збірниках матеріалів наукових конференцій і «круглих столів».