Термінологічний словник

camels— система рейтингової оцінки діяльності банку за сукупним критерієм достатності капіталу, якості активів, менеджменту, надходжень, ліквідності та чутливості до ризику, назва якої походить від перших букв цих термінів англійською мовою (Capital adequacy, Asset quality, Management, Earnings, Liquidity, Sensibility).

Активи банку — розміщені і використані кошти банку, згруповані за їх економічним значенням у процесі відтворення, які відображаються в лівій частині бухгалтерського балансу банку — активі.

Активи банку високоліквідні — кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані в готівку.

Активні операції центрального банку — операції з розміщення банківських ресурсів. Включають операції, пов’язані з вкладами в грошові та матеріальні активи, із золотовалютними резервами, з державними цінними паперами та кредитами, наданими комерційним банкам та уряду.

Банк — кредитна установа, яка виконує перелік операцій, віднесених до базових банківських: мобілізує тимчасово вільні кошти, надає їх у позики, здійснює розрахунки між клієнтами.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — перший міждержавний банк, який було створено в 1930 році як міжнародний банк центральних банків.

Банківська ліквідність — здатність банку швидко і без втрат перетворити свої активи в пасиви.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська операція — конкретна дія банку, пов’язана з його основною діяльністю у певний момент, стосовно певного клієнта.

Банківська система — законодавчо визначена, чітко структурована та субородинована сукупність банківських установ, що діють на професійній основі і функціонально пов’язані в самостійну економічну структуру.

Банківський депозит — грошові кошти економічних суб’єктів або цінні папери, які передані на зберігання банку за відповідну плату.

Банківський процент — процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Банківські інвестиції — інвестиції банків у цінні папери чи паї інших юридичних осіб.

Банківські операції — операції, які може здійснювати банк відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» на основі ліцензії чи письмового дозволу Національного банку України.

Банківські ресурси — сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Банківські ризики — загроза втрат, що зумовлена специфікою банківської діяльності. Поділяються на кредитні, процентні, валютні ризики, ризики від операцій з цінними паперами, ризики зловживань тощо.

Бартер -обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Бартерне господарство — господарство, у якому будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший товар.

Білонна монета — розмінна монета з дрібного вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Біметалізм — грошова система, у якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами; монети із цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Бланковий кредит — кредит, який видається без забезпечення, — лише під зобов’язання його повернути. Надається, як правило, надійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Валюта — грошова одиниця, що виконує функцію світових грошей.

Валютна інтервенція — втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземної валюти. З метою підвищення курсу національної валюти центральний банк продає іноземну валюту, а маючи на меті знизити курс національної валюти, навпаки, скуповує іноземну.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок — сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютні відносини — відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні обмеження — законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб’єктів, видів операцій, валют тощо).

Виробничий кредит — різновид кредиту, що використовується на формування основного та оборотного капіталу у сфері виробництва чи торгівлі, тобто на виробничі цілі.

Готівкові гроші — знаки вартості, виготовлені з паперу або будь-якого малоцінного металу.

Гривня — грошова одиниця незалежної держави Україна. Гривня як грошова й вагова одиниця Київської Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, яку носили на шиї («загривка»). Частина цього обруча (рублена гривня), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль».

Гроші — специфічний товар, що обмінюється на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Грошовий мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий обіг — рух грошей, що обслуговує сферу обміну, для якого є характерними: еквівалентність, безповоротність, прямолінійність.

Грошовий оборот — процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Грошовий ринок — сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відображають платежі формування та використання фінансових ресурсів держави тощо.

Дворівнева банківська система — банківська система, у якій емісійно- організаційні функції відокремлені від інших банківських, і виключне право на їх здійснення надане центральному банку — банку першого рівня. Ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках.

Девальвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозит — кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку (до запитання) і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору.

Депозитний процент — ставка процента, який виплачується за вкладами населення та юридичних осіб.

Депозитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які не мають речового вираження й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Державний банк — банк, 100 % статутного фонду якого належать державі.

Державний кредит — вид кредиту, за якого одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) є держава.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад три роки і призначені для формування основних фондів.

Довірчі операції банків — операції трастових підрозділів комерційних банків з управління коштами чи майном і виконання інших послуг в інтересах, за дорученням та за рахунок їх клієнтів.

Достатність капіталу комерційного банку — характеризує спроможність банку захистити інтереси вкладників, кредиторів та інвесторів від непередбачених збитків, яких може зазнати банк через ризико- вість своїх активних операцій. Національний банк України встановив економічні нормативи, що регулюють достатність банківського капіталу.

Економічні межі кредиту — межа відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Електронні гроші — різновид депозитних грошей, що обслуговує нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Емісійна функція кредиту — у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Як правило, це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісія грошей — випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Європейська система центральних банків — сукупність, яка складається з Європейського центрального банку та центральних банків кра- їн-членів Європейського економічного союзу. Керівними органами є Рада Європейського центрального банку та Директорат цього банку.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — регіональний міжнародний банк, створений у 1990 році з метою сприяння здійсненню реформ у країнах, які обрали ринковий шлях розвитку економіки.

Європейський Союз (ЄС) — європейська економічна та політична співдружність.

Європейський центральний банк — абсолютно незалежний кредитний інститут, основним завданням якого є дотримання цін та захист від інфляції. Незалежність і гарантії стабільності відображені в Статуті цього банку. Місцезнаходження — Франкфурт-на-Майні.

Земельний банк — 1) банк, основною операцією якого є надання послуг із земельного кредиту, тобто сільськогосподарського кредиту під заставу землі або іншої нерухомості, першочерговою метою якого є сприяння розвитку сільського господарства. Як правило, ці банки надають пільгові кредити аграрному сектору економіки за рахунок держави або за її підтримки. У дореволюційній Росії існувала ціла система земельних банків. Перші земельні банки на території Російської імперії виникли саме в Україні. У 1864 році було засновано перший земський банк у Херсоні, а в 1871 році такий самий банк було засновано в Харкові; 2) у деяких виданнях — назва центральних банків федеральних земель у ФРН, які виникли після закінчення Другої світової війни в західних зонах окупації на базі відділень Рейхсбанку, діяльність якого за рішенням союзників антигітлерівської коаліції була припинена.

Зобов’язання НБУ — сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур та кредиторів.

Золотовалютний резерв — офіційний запас золота (у злитках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку держави з метою проведення валютних інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках і отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом.

Золотодевізійний стандарт — грошова система, за якої в обігу відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото.

Золотозливковий стандарт — грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженями.

Інвестиційна компанія — фінансовий посередник, що спеціалізується на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення.

Інвестиційний банк — банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних і реальних інвестицій на комісійній основі чи за власний кошт, за допомогою проведення операцій із цінними паперами (випуск, розміщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницької діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не залучають вклади населення.

Індивідуальна пропозиція заощаджень — залежність між процентною ставкою та обсягом заощаджень.

Інноваційний банк — спеціалізований банк, основними операціями якого є фінансування або кредитування інноваційної діяльності за повним інноваційним циклом «наука — техніка — виробництво» чи окремими його етапами, або стадіями, з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ці операції дуже ризиковані через непе- редбачуваність результатів інноваційного процесу. Кредити, які надають інноваційні банки, переважно є довгостроковими. Основними ресурсами цих банків слугують їхні власні кошти та вклади і депозити їхніх клієнтів.

Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей унаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Іпотечний банк — спеціалізований комерційний банк, що надає іпотечні кредити, продає їх іншим інвесторам, обслуговує платежі з погашення іпотечних кредитів. Іпотечні кредити мають довгостроковий характер. Свої ресурси ці банки зазвичай формують за рахунок власних нагромаджень, продажу іпотечних облігацій і заставних листів, а також вкладів переважно тих клієнтів, які бажають отримати іпотечний кредит. Іпотечний банк отримує прибуток від комісійних за надання іпотечних кредитів та їх обслуговування, доходу від перепродажу іпотечних кредитів і маржі між процентами за наданими іпотечними кредитами і процентами, що сплачує іпотечний банк за запозиченими коштами.

Канал кредитування — це самостійний канал передавального механізму, який діє паралельно з каналом процентної ставки та фінансових активів.

Канал ліквідності — канал передавального механізму, що функціонує на базі фінансових активів і впливає на тривалі споживчі витрати до- могосподарств.

Канал процентної ставки — канал передавального механізму сутність якого полягає в тому, що в разі збільшення пропозиції грошей за незмінності (жорсткості) цін відповідно знизиться рівень процентної ставки на ринку грошей (номінальний і реальний).

Канал фінансових активів — це канал передавального механізму, що пов’язує зміну пропозиції грошей зі зміною інвестиційного попиту і відповідних витрат безпосередньо, минаючи процентну ставку.

Касове виконання державного бюджету — включає операції з ведення рахунків урядових установ, акумулювання податків, які надходять на ці рахунки, і здійснення платежів з цих рахунків. Існують різні системи касового виконання державного бюджету: банківська (усі перелічені операції здійснюють банківські установи), казначейська (усі операції здійснюють підрозділи спеціально створеного органу в системі Міністерства фінансів) та змішана (операції розподілені між банківськими установами і органами Мінфіну).

Комерційний банк — банк, основною метою діяльності якого є збільшення ринкової вартості статутного капіталу та отримання прибутку для свого подальшого розвитку й для своїх акціонерів чи пайовиків через залучення депозитів та надання кредитів і різних послуг своїм клієнтам. Банки другого рівня в Україні.

Комерційний кредит — це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу.

Коннертонаність — здатність вільного обміну національної грошової одиниці та інших валют.

Конкурентний ринок — ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Контрольна функція кредиту — контроль з боку кредитора за використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Кооперативний банк — банк, що перебуває у спільній власності своїх членів, може здійснювати розрахунково-касове обслуговування, надавати позички, приймати депозити та забезпечувати своїх клієнтів іншими послугами в межах отриманої ліцензії.

Кореспондентський рахунок — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Котирування — визначення офіційними державними органами (чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Кредит (лат. credo — вірити) — економічні відносини між юридичними та фізичними особами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції) і прискорення економічного зростання. Застосовується при антицикліч- ному регулюванні економіки.

Кредитна картка — іменний грошовий документ, що видається банком власникові поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через ЕОМ свої покупки й погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

Кредитна політика — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання обсягами кредитів, що надаються центральними банками комерційним банкам і уряду з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Кредитна політика банку — система заходів з управління кредитним процесом у комерційному банку, який охоплює основні етапи грошово-кредитних відносин на мікрорівні щодо залучення кредитних ресурсів та вибору орієнтовних напрямів їх розміщення відповідно до цілей, які ставить перед собою банк. Вона слугує основою для прийняття відповідних управлінських рішень менеджерами банку в процесі кредитування. Кредитна політика кожного банку має узгоджуватися з основними засадами грошово-кредитної політики центрального банку країни.

Кредитна рестрикція — комплекс заходів, направлених на скорочення обсягу банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитна спілка — громадська організація, метою діяльності якої є фінансовий захист її членів шляхом взаємного кредитування за рахунок залучених їхніх особистих заощаджень.

Кредитний портфель банку — сукупність усіх позичок, наданих банком на даний момент. Він не містить нарахованих, але ще не сплачених відсотків за кредитами, зобов’язань надати кредит, кредитних ліній, які ще не списані, гарантії та акредитиви, депозити в інших банках.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником кредитору основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин.

Кредитор — особа, яка надає тимчасово вільні кошти в користування на умовах повернення, строковості, платності.

Кредитоспроможність — наявність у юридичної чи фізичної особи умов для отримання кредиту та здатність його повернути. Визначається особистими якостями позичальника та його фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти для погашення кредиту з різних джерел.

Купівельна спроможність — «сила» валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати за цю грошову одиницю.

Лізингова компанія — спеціалізована фінансово-кредитна установа, яка за власні або залучені кошти придбаває предмети тривалого користування (машини, обладнання, устаткування, споруди) з метою пе- редання їх у лізинг (довгострокову оренду або оренду з викупом, як правило, на тривалий час — 5—10 років і більше) іншим економічним суб’єктам для використання ними у виробничій сфері.

Ліквідність банку — здатність банку швидко і без втрат перетворювати свої активи в пасиви.

Ліцензія НБУ — оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Ломбард — спеціалізована небанківська фінансово-кредитна установа, що надає позики під заставу рухомого майна.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу майна, яке швидко реалізується. Що ж до вітчизняних комерційних банків, то це кредити, що їх надає НБУ під заставу облігацій внутрішньої державної позики.

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка є прибутком банку.

Маржа банківська — дохід банку, який він одержує в результаті різниці між курсами продажу і купівлі іноземної валюти, цінних паперів, процентними ставками за виданими й отриманими кредитами.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, які є в економічних суб’єктів у певний момент.

Масштаб цін — вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля

Росії, що був установлений грошовою реформою 1895—1897 років. С. В. Вітте, дорівнював 0,774234 г чистого золота, а ваговий вміст рубля СРСР з 1.01.1961 році — 0,987412 г чистого золота. Ваговий вміст одного долара США в 1934 році дорівнював 0,888671 г чистого золота. Валютною реформою 1976—1978 років, проведеною згідно з рішеннями країн Ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць МВФ скасовано.

Міжбанківський процент — процент за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — міжнародний інвестиційний інститут, створений одночасно з МВФ з метою сприяння країнам-членам в економічному розвитку, надаючи їм середньо- та довгострокові кредити, гарантуючи приватні інвестиції.

Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-кредитна організація, яка має статус спеціалізованої установи ООН; створений у 1944 році з метою регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансової допомоги в разі дефіциту платіжного балансу за допомогою короткострокового кредитування.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародні валютно-кредитні установи — інституції, які створені на основі міждержавних угод з метою регулювання валютно-кредитних та фінансових відносин.

Мобільність капіталу — ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші в центр ма- кроекономічної політики.

Монетарне господарство — це господарство, яке Грунтується на такому обміні, коли кожен товар обмінюється на будь-який інший товар, а безпосередньо товари обмінюватися не можуть.

Монометалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

Небанківська фінансово-кредитна установа — фінансовий посередник, діяльність якого не пов’язана з обов’язковим виконанням базових банківських операцій.

Нейтральність грошей — проявляється, коли кількість грошей в економіці впливає тільки на рівень цін, не зачіпаючи відсоткові ставки, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Норма обов’язкових резервів — установлене юридичним актом (законом чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов’язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов’язань за відповідними статтями.

Норма обов’язкового резервування — кошти, які комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал і суми наданої позики (вимірюється у процентах).

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Облікова ставка процента — плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Обліковий процент — процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку комерційні банки повинні постійно зберігати на своїх рахунках у центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентному відношенні до пасивів банку.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Операції на відкритому ринку — купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Це, у свою чергу, впливає на грошову масу в обігу.

Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб’єктами грошового ринку через фінансових посередників.

Паперова грошова система — грошова система, у якій емісія грошових знаків, які мають форму казначейських білетів, здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту.

Паперові гроші — нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом.

Пасиви банку — одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), у якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції центральних банків — операції із залучення ресурсів. Включають операції з формування банківського капіталу, емісійні операції та зобов’язання центрального банку щодо комерційних банків, уряду, кредиторів і вкладників.

Пенсійний фонд — спеціалізований фінансовий посередник, який здійснює пенсійні виплати громадянам після досягнення ними певного віку, за рахунок коштів, акумульованих раніше на договірних засадах у цільові фонди.

Передавальний механізм (трансмісійний механізм) — це процеси при- чинно-наслідкових зв’язків між економічними змінними, які забезпечують вплив зміни пропозиції грошей на ділову активність та економічну рівновагу.

Перерозподільна функція кредиту — матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені й передані у власність економічним суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються в тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їхнього первинного права власності.

Платіжний баланс — відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Позичальник — суб’єкт, який має потребу і може отримати в тимчасове користування кошти на умовах повернення, строковості, платності.

Позичковий процент — ставка, яка виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Політика обов’язкових резервів — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість зміни норми обов’язкового резервування для комерційних банків з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Попит на гроші — потреба суб’єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

Принципи кредитування — основні правила, за якими здійснюється кредитування. До них належать: цільовий, строковий і платний характер кредиту, поверненість, забезпеченість.

Процентна політика — інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання відсотковими ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Пряме фінансування — переміщення грошей на грошовому ринку безпосередньо від власників-кредиторів до позичальників.

Ревальвація (реставрація) — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регіональні валютно-кредитні установи — інституції, створені з метою сприяння розвитку економічного співробітництва та інтеграції країн, що розвиваються, певного регіону.

Рейтинг банку — показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

РЕПО — операція із цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Світовий банк — це група споріднених міжнародних організацій, до якої належать Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Система «кульгаючої» валюти — різновид біметалізму; за цієї грошової системи один з видів монет карбується в закритому порядку.

Система електронних платежів (СЕП) — комплекс програмно- технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Система паралельної валюти — різновид біметалізму; за цієї грошової системи співвідношення між металами встановлювалося на ринку стихійно, тобто при здійснені платежів монети приймалися відповідно до ринкової вартості металу з якого вони були виготовлені.

Система подвійної валюти — різновид біметалізму; за цієї грошової системи держава встановлювала в законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах за їх відкритого карбування.

Системи паперово-кредитного обігу — грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості.

Споживчий кредит — різновид кредиту, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

Страхова компанія — спеціалізована установа, діяльність якої полягає в реалізації відносин щодо захисту майнових інтересів економічних суб’єктів під час настання певних обставин (страхових випадків). Здійснює діяльність за рахунок страхових фондів, створених шляхом акумуляції спеціальних страхових внесків.

Теорія грошей — напрям економічної думки, який охоплює дослідження природи, ролі, механізмів формування та використання грошей у ринковій економіці.

Товарна теорія — це ряд пов’язаних між собою теоретичних положень, у яких окремі проблеми сутності грошей пояснюються на підставі ототожнення грошей з товаром. Представники цієї теорії абсолютизували товарну природу грошей, ототожнювали грошовий обіг з товарним, перебільшували роль золота і срібла як форми грошей, недооцінювали суспільну природу грошей та можливість існування їх у нетоварних формах.

Факторинг — активно-пасивна операція банку, за якою він викуповує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості за винагороду, встановлену укладеною між ними угодою.

Факторингова компанія — фінансовий посередник, що спеціалізується на купівлі у фірм прав на вимогу боргу.

Фінансова компанія — фінансово-кредитна установа, діяльність якої складається з мобілізації тимчасово вільних коштів з метою подальшого надання їх у позики, як правило, неінвестиційного характеру.

Фінансовий інструмент — фінансовий актив, цінний папір.

Фінансовий посередник — суб’єкт ринку, метою діяльності якого на ринку є торгівля фінансовими інструментами.

Функція банку — постійно властива ознака банку, притаманна йому завжди, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в певний момент.

Функція грошей — робота грошей щодо обслуговування руху вартості товарів.

Центральний банк — банк першого рівня у дворівневій банківській системі.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) — регіональний багатонаціональний банк, створений у 1994 році з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв’язків між країнами Чорноморського басейну.