Словник термінів та понять

Автономія – право території самостійно здійснювати державну владу в межах, наданих їй Конституцією.

Авторитаризм – державний лад, що характе­ризується режимом особистої влади, диктаторськими методами керування.

Агресія – будь-яке незаконне застосування сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держав и або народу.

Боярська рада –вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства (старців градських - потомків місцевої родоплемінної знаті), княжої дружини (княжих мужів, думців), а згодом також духовенства (митрополита, єпископів).

Вира – грошове відшкодування у випадку вбивства або злочину проти власності, яке передбачено «Руською правдою».

Віче –(від старослов. вет-рада) – народне збори у Київській Русі в Х-ХIVвв., на яком вирішувалися важливі суспільні справи. Віче існувало поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінного самоврядування, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Верховна Рада України –парламент, єдиний орган законодавчої влади в Україні.

«Воєнний комунізм» –соціально-політична політика більшовиків в УРСР у 1919 – 1920 рр. Характеризувався встановленням продовольчої розкладки (диктатури), забороною торгівлі, націоналізацією всіх підприємств, згортанням грошового обігу, загальною трудовою повинністю.

Гетьман –військовий начальник козацького запорізького війська, голова реєстрових козаків в Україні в ХVI- першій половині ХVIІ століття. Під час національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького – голова держави.

Генерал-губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця в Росії в 1775-1917 р. Включало одну або кілька губерній або областей; управлялася генерал-губернатором.

Голодомор – соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.

Губернаторство «Трансністія» – частина розчленованої фашистською Німеччиною території України. Склад губернаторства: Одеська область, південні райони Вінницької, західні - Миколаївської областей.

Джерела права – у формально-юридичному розумінні засіб юридичного виразу права, в результаті чого воно об’єктивується, набуває офіційності й загальної обов’язковості. У такому розумінні джерела права можуть бути: нормативно-правовий акт, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір.

Денаціоналізація – передача державного майна у власність окремих осіб чи колективів.

Держава – в теорії держава і права – організація публічної політичної влади, що поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і спирається в разі необхідності на засоби і заходи примусу.

Державний комітет із надзвичайного стану (ДКHC, рос.. ГКЧП) – надзвичайний орган, створений 19 серпня 1991 р групою керівників вищого рівня СРСР із метою протистояння демократичним перетворенням.

Дистрикт (округ) «Галичина» – адміністративна одиниця з центром у Львові в складі генерал-­губернаторства. У дистрикт увійшли Львівська, Дрогобицька, Станіславська i Тернопільська області.

Другий Універсал УЦР – документ, прийнятий УЦР у липні 1917р. Визначав правовий ста­тус українського уряду Генерального секретаріату, зобов\'язував УЦР підготувати проект закону про автономний устрій України.

Запорізька Січ – суспільно-політична і військово-адміністративна організація українського козацтва, яка виникла в XVI столітті.

3ахiдноукраїиська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, що виникла в листопаді 1918 р. у результаті розпаду Австро-Угорської імперії.

Звичаєве право – сукупність неписаних правил поведінки (звичаїв), що склалися в суспільстві в результаті їх неодноразового застосування та санкціонованих державною владою. До юридичної системи входить лише той звичай, який виконує функції норми права.

Індустріалізація – система заходів спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни.

Кабінет Міністрів України – уряд, вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Князь – правитель монархічної держави або монархічного державного утворення, спадковий дворянський титул.

Кодекс – єдиний систематизований законодавчий акт, що містить норми певної галузі права.

Колективізація –примусова система заходів, спрямована на перетворення одноособових селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Конституційний договір 1995 р. – договір між Верховною Радою України і Президентом України, що передував прийняттю Конституції України 28 червня 1996 р.

Конституція – основний закон, що визначає принципи політичного і соціально-економічного устрою держави, структуру основних державних органів та основні права та обов’язки громадян.

Коренізація – політика ВКП(б), спрямована на залучення на бік радянської влади української інтелігенції, селянства. Сприяла створенню видимості гармонійного та вільного розвитку республік у складі СРСР.

Кош Запорізької Січі – центральний орган управління, який займався адміністративними, військовими, фінансовими, судовими справами.

Литовські статути – звід законів феодального Литовської держави ХVI століття, який мав розповсюдження на українських землях.

Магдебурзьке право – за феодалізму право міста на самоврядування. Виникло у ХІІІ столітті в німецькому місті Магдебург.

Мажоритарна виборча система – виборча система, за якою враховуються голоси виборців, подані за кандидата, що одержав більшість голосів у конкретних виборчих округах.

Малоросійська колегія – центральна установа Російської імперії, утворена в 1722 році замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.

Народний секретаріат УНР – перший радянський уряд України, утворений у грудні 1917р. на з’їзді Рад у Харкові. Виник як альтернатива Генеральному секретаріату ЦР.

Нова економічна політика (НЕП) – економічна політика більшовиків в Україні в 1921-1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму». Передбачала комплекс заходів для денаціоналізації частини підприємств, уведення продрозкладки, легалізація торгівлі, проведення грошової реформи, створення ринку робочої сили.

Об’єкт права – те, на що спрямовується дія права.

Ордалія або «Суд Божий» – найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного. Здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) – міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і укріплення миру, безпеки й розвитку співробітництва між державами.

Організація українських націоналістів (ОУН) – організація, створена в 1929 р. у Відні на з’їзді офіцерських об’єднань. Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, уважала головним методом у боротьбі акти терору, експропріації і саботажу.

Перший Універсал УЦР – документ, прийнятий УЦР у червні 1917 р. Декларував автономію України, проголошував УЦР вищим державним органом в Україні, підтверджував необхідність скликання Всеукраїнських установчих зборів.

Політика індустріалізації – політика, спрямована на створення важкої промисловості. Уперше була проголошена більшовиками в 1925 р. на XIV партійній конференції.

Право –система наявних у даному суспільстві правових доктрин і цінностей та сформована на цій основі система загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою.

Продрозкладка – примусове вилучення продовольства й частини необхідних продуктів у селян. Складова економічної політики «воєнного комунізму», що проводилися радянською владою в Україні в 1919 -1921 рр. В умовах громадянської війни і господарської розрухи.

Пропорційна виборча система – виборча, система, у якій беруть участь політичні партії чи блоки партій.

Рада Народних Комісарів (СНК) УРСР – вищий виконавчий і розпорядчий орган Радянської України в 1919 – 1946 рр.

Ради народного господарства – територіальні органи управління, створені в результаті реформи 1957 р. замість галузевих міністерств. Раднаргоспи помітно поліпшили керу­вання економікою регіонів, але призвели до розри­ву зв’язків між окремими галузями.

Ради – виборні політичні організації, через які здійснювалась політична влада трудящих. Уперше виникли в часи російської революції 1905 – 1907 рр. І прагнули здійснювати владу від імені трудящих.

Річ Посполита – офіційна назва об’єднаної Польсько-литовської держави за часи Люблінської унії 1569 р. до 1795 р.

Рейхскомісаріат «Україна» – окупована фашистською Німеччиною територія України. До рейхскомісаріату ввійшли Дніпропетровська, Жи­томирська, Рівненська, Миколаївська i Київська області.

Розкуркулювання – примусове позбавлення власності селянських господарств у 30-тi рр. ХХ ст., складова частина примусової політики колективізації.

Руська Правда – найвизначніший збірник стародавнього руського права, важливе джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин Руси-України і суміжних слов\'янських народів.

Самоврядування – форма соціального управління, за якої те чи те об’єднання людей самостійно вирішує питання внутрішнього значення.

Самодержавство – монархічна форма державного правління в Росії, яка характеризується зосередженням у руках монарха (царя, імператора) верховної державної влади.

Соборність України – ідея об’єднання в єдиний державний устрій усіх етнічних українських земель. Уперше була здійснена в підписаному 22 січня 1919 р. Акті Соборності між УНР І ЗУНР.

Соціалізм – ідеологія і практика, що базуються на проголошенні необхідності знищення експлуатації людини людиною й утвердження соціальної справедливості.

Соціальна структура суспільства – сукупність історично та об’єктивно сформованих спільностей людей і відносин між ними.

Суверенітет – незалежність держави в зовнішніх і верховенство у внутрішніх справах.

Суб’єкт права – потенційний носій прав і обов’язків, установлених нормами права.

Суд присяжних – суд, який розглядає і вирішує, кримінальні справи за участі присяжних засідателів.

Судова система –сукупність органів судової влади в державі.

Терор – політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами.

Товариство українських поступовців (ТУП) – нелегальна безпартійна організація, створена в 1908 р. з ініціативи членів УДП. Висувала вимоги парламентаризму як основи загальнодержавного ладу, національно-територіальної автономії України в складі Російської Федерації.

Третій Універсал УЦР – документ, виданий після Жовтневої революції в Росії. Проголосив Українську Народну Республіку, що збереглася як автономна державна одиниця Російської республіки.

Українська галицька армія (УГА) – збройні сили ЗУНР, утворені в ході українсько-польської війни 1918-1919 рр.

Українська Народна Республіка (УНР) – проголошена ІІ Універсалом УЦР у листопаді 1917 р. як автономна державна одиниця Російської республіки.

Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло в Україні в 1942 – 1950-х рр.. Перші формування були засновані з початком німецької агресії. У ході війни вели боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ.

Універсали УЦР – акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії 1917 – 1918 рр.

Унія – об’єднання кількох держав під правлінням одного монарха.

Український референдум 1 грудня 1991 р. – референдум, на якому більшість виборців України висловилися на підтримку прийнятого парламентом 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України.

Федерація – форма державного устрою, союзна держава, що складається с державних утворень (республік, штатів, земель і т.п.), які діють до певної міри самостійності.

Четвертий Універсал УЦР – документ, прийнятий на засіданні Малої ради 9 січня 1918 р. проголосив незалежність і суверенітет УНР.