Біографічні данні президентів України
Кравчук Леонід Макарович
Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України).
Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р.
— Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.У 1958—1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі.
У 1960—1967 рр. — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
У 1967—1970 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1970—1988 рр. — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.
У 1988—1990 рр. — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ. У 1989—1990 рр. — кандидат у члени Політбюро, у 1990—1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ.
Народний депутат України Х—XIV (в тому числі І—IV) скликань. У 1990—1991 рр. — Голова Верховної Ради України.
У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії, так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності».
У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). В першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.
Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об\'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.
З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о).
У 2002—2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар\'єр.
Герой України (2001 р.).
Кучма Леонід Данилович
Народився 9 серпня 1938 року у селі Чайкине Чернігівської області. Батько — Данило Прокопович Кучма, загинув на фронті 1944 року. Мати — Параска Трохимівна Кучма, колгоспниця.
У 1960 р. здобув освіту інженера-механіка у галузі ракетної техніки на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського університету.
У 1960—1982 інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому Байконур (Казахстан).
З 1982 по 1986 — перший заступник генерального конструктора КБ «Південне», а з 1986 по 1992 — генеральний директор ВО «Південний».
У 1990—1992 народний депутат УРСР пізніше Верховної Ради України першого скликання
Жовтень 1992 — вересень 1993 — прем\'єр-міністр України.
З грудня 1993 року — президент Ради промисловців та підприємців України. Березень 1994 — серпень 1994 — народний депутат України
10 липня 1994 — обраний на посаду Президента України
14 листопада 1999 вдруге обраний на посаду Президента України. У 1-му турі 9.598.672 голосів (36.49 %), перше місце з 13 претендентів. У 2-му турі 15.870.722 голосів (56.25 %).
Незадовго до початку президентської передвиборної кампанії 2004 року Конституційний суд України надав Кучмі право балотуватися на посаду голови держави утретє, але той відмовився. У грудні 2004 року новим президентом України був вибраний Віктор Ющенко.
Після відставки Леонід Кучма не брав участь в активних політичних проектах, лише зрідка виступаючи публічно з коментарями стосовно поточної ситуації.
Ющенко Віктор Андрійович
Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року у селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів.
1975 року закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут.
Після інституту рік відслужив у лавах Радянської армії, строкову службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана (Гюмрі, Вірменія).з 1975 року — помічник головного бухгалтера колгоспу «40-річчя Жовтня» в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області.
З грудня 1976 влаштувався у районному відділенні Держбанку СРСР в смт. Улянівка Білопольського району Сумської області. 1977 року, у віці 23 років, вступає до КПРС. З липня 1985 року працював у відділі кредитування і фінансування сільського господарства Держбанку СРСР. У грудні 1987 року на запрошення Вадима Гетьмана перейшов у київське відділення Агропромбанку СРСР.
Від 1992 року — перший заступник голови правління акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».
Від січня 1993 до грудня 1999 року — голова правління Національного банку України. Під його керівництвом в Україні успішно провели грошову реформу, створили Державну скарбницю, почали будівництво Банкнотно-монетного двору, було успішно подолано фінансову кризу 1998 року.
Від 22 грудня 1999 до травня 2001 року — Прем\'єр-міністр України. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету Міністрів Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП.
Звільнено з посади прем\'єр-міністра 29 травня 2001 року у зв\'язку з резолюцією Верховної Ради України про недовіру Кабінетові міністрів України. Продовжував виконувати обов\'язки прем\'єр-міністра до затвердження на цю посаду Анатолія Кінаха.
У січні 2002 року було сформовано опозиційний до влади виборчий блок «Наша Україна», який очолив Віктор Ющенко. До складу блоку увійшли 10 партій правоцентристської орієнтації. На парламентських виборах у березні 2002 року в багатомандатному окрузі блок отримав 24,7 % голосів виборців і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді.
Був кандидатом від опозиційних сил на посаду Президента України на чергових виборах Президента України 2004 року, хоча формально йшов на вибори як самовисуванець.
Визнаний Центральною виборчою комісією переможцем повторного туру голосування 26 грудня 2004 року. Після рішення Верховного Суду України від 20 січня 2005 року, офіційно оголошений третім Президентом України.
Кандидат економічних наук, захистив дисертацію на тему «Розвиток попиту та пропозиції на гроші в Україні» в 1998 в Української академії банківської справи (Суми).
Янукович Віктор Федорович
Президент України з 25 лютого 2010 року. Віктор Янукович народився 9 липня 1950 року, у місті Єнакієве, Донецької області. Батько Федір Володимирович (1923-1991)- металург; мати Ольга Семенівна (1925-1952)- медсестра. Дружина Людмила Олександрівна (1949)- пенсіонер; син Олександр (1973)- за фахом лікар-стоматолог; син Віктор (1981)- народний депутат України. Віктор Федорович має вищу освіту, у 1080 рці закінчив Донецький політехнічний інститут, спеціальність інженер- механик, «автомобілі та автомобільне господарство», у 2001 році закінчив Українську академію зовнішньої торговлі, магістр міжнародного права, «Міжнародне право» Янукович В.Ф.- є доктор економічних наук, професор, дійсний член Академії економічних наук України, член Президії Національної академії наук України.
1972-1976- автоелектрик, механік, Єнакіївське АТП № 04113; 1976-1987- директор автобази, ВО «Орджонікідзевугілля»;ВО «Донбастрансремонт»
1987-1989- заступник директора з автотранспорту, заступник відділу матеріально- технічного забезпечення та транспорту.1991-1994- генеральний директор, об`єднання підприємств «Донбастрансремонт» 1994-генеральний директор об`єднання промислового транспорту вугільної промисловості «Укрвуглепромтранс» 1994-1996- генеральний директор Донецького територіального- виробничого об`єднання автомобільного транспорту «Донецькавтотранс» 1996-2002- заступник голови; перший заступник голови; Голова облдержадміністрації та голова Донецької облради. 21 листопада 2002- 5 січня 2005- Прем`єр-міністр України, Член Ради Національної безпеки і оборони України. 2010- Обраний Президентом України.
Віктор Федорович є автором (співавтором) близько 30 наукових праць.
Має багато нагород:
Орден «За заслуги» III ступеня (1998), II ступеня (2000), I ступеня (2002); Заслужений працівник транспорту України (1995); Знак «Шахтарська доблесть» III, II, I ступеня; Знаки «Шахтарська слава» III, II, I ступеня; Почесна грамота Кабінету Міністрів Уукраїни ( липень 2000); Орден Святого преподобного Нестора-литописця Києво-Печерського (1998); Орден Святого князя Володимира (1998); Орден Святого Даниїла Московського; Золота медаль Міжнародної Федерації хокею (2003); Олімпійський орден МОК (2007); Почесний громадян міста Димитрова, Донецької області (2006).