<<
>>

ТЕМА 8. СУТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ

1. Становлення та розвиток кредиту

2. Суть кредиту

3. Функції кредиту

2. Теорії кредиту

1.Виникнення кредиту було зумовлене особливими взаємо­відносинами між товаровиробниками, які забезпечували продавцю можливість реалізувати товар при відсутності грошей у покупця.

Покупець отримував товар з відстрочкою платежу, в кредит. Для становлення кредиту були необхідні незалежні товаровиробники, юридично самостійні особи і відповідні товарно-грошові відносини. Саме товарний обіг і став першопричиною кредиту.

2. Термін "кредит" походить від латинських слів „creditum” – означає позичка, борг та „сгеdо” - вірю. Довіра, підкріплена додатковими гарантіями, збіг економічних інтересів позичальника і кредитора, їх юридична та економічна дієздатність є основними передумовами кредиту.

Сьогодні найчастіше зустрічаються такі визначення кредиту:

- це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу надання в тимчасове користування позички в грошовій або товарній формі на умовах строковості, повернення, забезпечення, платності та цільового використання;

- це кошти і матеріальні цінності, які надаються у користування юридичним або фізичним осо­бам на визначений строк під відсотки.

Суть кредиту полягає не в формі чи масі позиченої вартості, а в економічних відносинах тому перше визначення точніше.

Кредит необхідний як щойно організованим підприємствам, так і уже працюючим, оскільки допомагає уникнути кри­зових явищ, сезонності, забезпечує безперервність виробництва та обміну. Необхідність кредиту, зумовлюється також наявністю вільних коштів у одних і потребою в них у інших економічних суб’єктів, зміною потреби у коштах і джерелах їх формування (доходів та видатків), проведенням витрат під організацію майбутніх виробництв (доходів).

3. Кредиту притаманні такі функції:

- перерозподільча – матеріальні та грошові ресурси перетворюють­ся в позичковий капітал і спрямовуються (перерозподіляються) в тимчасове користування іншим суб’єктам;

- контрольно-стимулююча – контроль за економічним станом суб’єктів кредитних відносин та стимулювання ефективного використання позичених платних коштів;

- капіталізація вільних доходів – трансформація заощаджень і вільних коштів фізичних і юридичних осіб у позичковий капітал;

- емісійна - задоволення потреб економіки в платіжних засобах (векселі, грошово-кредитний мультиплікатор);

- розширення меж суспільного виробництва – збільшення масштабів виробництва через централізацію, концентрацію та спеціалізацію останнього;

- економія витрат обігу - кредитні інструменти забезпечують доступ і використання найдешевших електронних грошей або замінюють їх взагалі.

Кредит має свої макро- та мікроекономічні межі, які оцінюються і визначаються за певними критеріями. До перших відносять темпи зростання ВВП, обсяг акумульованих позикових коштів та розмір кредитного портфеля, до других – кредитоспроможність позичальника - здатність останнього повернути кредит із відсотками та ліквідність кредитора - його здатність забезпечувати своєчасне повернення коштів своїм клієнтам.

Відхилення фактичних обсягів кредитування від економічно доцільних його меж усувається шляхом:

- кредитної рестрикції – обмеження кредитування через запровадження більш жорстких умов надання кредитів та обмеження ресурсної бази кредиторів, підвищення норми обов’язкового резервування, рівня облікової ставки – здорожує кредити, знижує їх доступність для позичальників і зменшує їхні обсяги;

- кредитної експансії – збільшення обсягів кредитування через лібералізацію надання кредитів, зменшення норми обов’язкового резервування та облікової ставки тощо.

На кредитні можливості кредиторів (банків) суттєво впливають операції ЦБ з державними цінними паперами (купівля – збільшує ГМ в обігу і здешевлює кредити, продаж – навпаки) та обсяги купівлі-продажу іноземної валюти.

4. Із розвитком кредитних відносин формувалася і теорія кредиту, яка пройшла у своєму розвитку декілька етапів.

Натуралістична теорія започаткована А.Смітом та Д.Рікардо. Її послідовниками були А.Тюрго, Дж.Міль, Ж.Сей, К.Маркс, А.Вагнер, А.Маршалл та інші.

Суть натуралістичної теорії полягає в наступному:

- об\'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал в натурально-речовій формі;

- кредит забезпечує перерозподіл матеріальних благ між учасниками суспільного виробництва;

- позичковий капітал тотожний дійсному, накопичення позичкового капіталу є проявом нагромадження дійсного капі­талу, їхній рух повністю збігається;

- банки є лише посередниками у кредиті, а їхні пасивні операції є первинними щодо активних.

Позитивним у цій теорії є те, що вона виходить з первинності виробництва і вторинності кредиту, вважаючи, що останній не створює реального капіталу, і вказує на залежність позичкового процента від рівня та динаміки прибутку (згодом К.Маркс обґрунтував відносну самостійність позичкового капіталу, довівши, що саме він є об’єктом кредиту).

До недоліків теорії слід віднести ототожнення промислового і позичкового ка­піталу, недостатню оцінку ролі кредиту у виробництві і його впливу на розвиток останнього, як і недооцінку ролі банків. Натуралісти не побачили як співвідношення попиту і пропозиції на позичковий капітал впливає на відсоток, не зрозуміли відносної автономності останнього та його зворотного впливу на ринкову кон’юнктуру.

Натуралістична теорія залишалась панівною протягом 19 ст., а окремі її положення (посередницька роль банків та первинність пасивних операцій) домінували і у 20 ст.

Зростання ролі кредиту і банків, масове використання замість дійсних (натуральних) кредитних грошей, широке використання кредиту і банків у державному регулюванні економіки привело до ревізії натуралістичної, а далі і до появи нової концепції кредиту.

Капіталотворча теорія кредиту виходить з того, що:

- кредит є капіталом, тому розширення кредиту це нагромадження капіталу;

- банки – не посередники, а творці капіталу – „фабрики кредиту”;

- активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Засновник теорії Джон Ло (1671 -1729) вважав, що кредит є рушійною силою розвитку економіки, задіює невикористовувані раніше виробничі резерви, створює багатство та капітал. Звідси, банки є творцями капіталу, а збільшення багатства можливе через розширення кредитування за рахунок емісії нерозмінних на золото банкнот.

Невдалий експеримент Дж.Ло (генеральний контролер фінансів Франції) з випуском емісійним банком незабезпечених банкнот надовго підірвали довір’я до цієї теорії, подолати яке вдалося лише у другій половині 19 ст. Г.Маклеоду (1821 -1902), який обґрунтовував, що кредит сам є продуктивним капіталом оскільки приносить прибуток у вигляді відсотків, банки – “фабрики кредиту", але капіталотворення за допомогою кредиту не є безмежним.

Основною помилкою Г.Маклеода стало ототожнення дійсного капіталу з кредитом.

Для потреб державно-монополістичного регулювання економіки А.Ган та Й.Шумпетер пристосували основні постулати капіталотворчої теорії, яка отримала назву експансіоністської теорії.

Засновниками цієї теорії ототожнювали кредит з капіталом, стверджували, що кредит створює депозити, а отже, й капітал, кредит є безмежним, що робить безмежними депозити та капітал, кредит і банки є вирішальними чинниками економічного розви­тку.

А.Ган належно оцінив можливості банків у потрібний момент надати позичальникам через кредит додаткову купівельну спроможність, проаналізував такі чинники додаткового попиту на кредит як збільшення обсягів виробництва та ріст цін. Він вважав, що через кредит можна підтримувати попит, що не допустить кризу перевиробництва, згладить коливання економічного циклу, забезпечить створення „безкризового”, „безкон’юнктурного” господарства, у теорії.

А.Ган розробив основи кредитної політики, які ввійшли в кейнсіанську модель державного регулювання економіки.

Дж.М.Кейнс вважав, що:

- циклічність у розвитку економіки, кризи та безробіття можуть бути значно послаблені втручанням емісійного банку та уряду;

- в основі зростання виробництва лежить стимулювання інвестицій шляхом зниження позичкового процента, що зумовлює ріст виробничого та споживчого попиту, знижує безробіття;

- позичковий капітал залежить від кількості грошей в обігу;

- грошова маса впливає на процент (до певного рівня), ставка процента - на розмір інвестицій, інвес­тиції через виробниче використання - на доходи, а останні визначають ці­ни.

Посилення кредитної експансії за Дж.М.Кейнсом відбувається опосередковано, через ставку процента. Відмовився від ідеї необмежених капіталотворчих можливостей кредиту: надмірне кредитування може призвести швидше до інфляції аніж до росту інвестицій, які держава повинна організовувати з інших джерел.

Свій внесок у розвиток капіталотворчої теорії зробили також П.Самуельсон, Л.Лернер, С.Харісон, Дж.Гелбрейт, М.Фрідмен та інші.

Основні поняття та терміни:

Банківські ресурси - сукупність коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Кредитна операція - угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція - комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитно-інвестиційний портфель - сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитор - суб\'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб\'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатності повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника; його акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю в разі необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Лихварський кредит - економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Маржа - різниця між ставками позичкового та депозитного відсотка, яка є прибутком банку.

Норма процента - співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики.

Об\'єкти кредиту - економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Позичковий капітал - грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент - плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.

Суб\'єкти кредиту - учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.

Література: 2, 3, 22, 42-49, 51, 55, 60, 63

Питання для самопідготовки та самоперевірки:

1.

Назвіть основні форми грошового капіталу.

2. Охарактеризуйте джерела нагромадження позичкового капіталу.

3. Як впливає кредит на капіталізацію грошових відносин.

4. Поясніть походження кредиту як особливої економічної категорії.

5. Обґрунтуйте необхідність та можливість існування кредиту в умовах ринкової економіки.

6. Яка роль кредиту в становленні ринкової економіки України?

7. Дайте визначення суті кредиту.

8. Назвіть ознаки, що відрізняють кредит від інших економічних категорій.

9. Які функції виконує кредит в економіці?

10. Поясніть механізм реалізації перерозподільчої функції кредиту.

11. Який взаємозв\'язок(відмінності) є між поняттями „функції” і „роль” кредиту?

12. Чим відрізняється кредитна експансія від кредитної рестрикції?

13. Які постулати натуралістичної теорії кредиту є помилковими?

14. У чому капіталотворча теорія кредиту прогресивніша від натуралістичної?

15. Які причини появи експансіоністської теорії кредиту та які її постулати?

16. Охарактеризуйте вклад Кейнса в теорію кредиту.

17. Які сучасні уявлення про роль та функції кредиту?

Тести:

1. У чому полягає суть кредиту:

а) це економічні відносини, пов\'язані з передачею вартості від кредитора до позичальника;

б) це економічні відносини, пов\'язані з перерозподілом вартості між галузями економіки та регіонами;

в) це економічні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах зворотності, строковості і платності;

г) це економічні відносини між суб\'єктами грошового ринку з приводу перерозподілу вартості.

2. Принципами кредитування є:

а) строковість, повернення, забезпечення, платність, цільове використання;

б) строковість, надійність, забезпечення, платність, цільове використання;

в) строковість, повернення, гарантування, платність, цільове використання;

3. До якого виду операцій відноситься одержання кредиту:

а) до активних;

б) до послуг;

в) до пасивних.

4. Надання кредитів це операції:

а) активні;

б) пасивні;

в) розрахункові;

г) трастові.

5. Надання кредитів є прерогативою:

а) банків;

б) банків та інших фінансових посередників;

в) економічних суб’єктів;

г) фізичних та юридичних осіб.

6. За допомогою кредиту позичальник вирішує наступні завдання:

а) виплачує заборгованість по заробітній платі та податках;

б) збільшує споживання;

в) нарощує інвестиції;

г) розширює обсяги власного виробництва.

7. Основною метою кредитора є:

а) повернути наданий кредит;

б) забезпечити його цільове використання;

в) отримати прибуток;

г) забезпечити розширення суспільного відтворення.

8. Капітал це:

а) гроші, що приносять додаткову вартість;

б) новостворена вартість;

в) речовий склад основних засобів підприємства.

9. Позичковий капітал це:

а) частина грошового капіталу, що надається у позики;

б) сукупність коштів наданих в кредит;

в) кошти, які приносять їх власнику дохід у вигляді відсотків.

10. Джерелами позичкового капіталу є:

а) бюджетні кошти;

б) обігові кошти підприємств та організацій;

в) кошти на банківських рахунках;

г) капітали рантьє.

11. Фундаментом кредиту є:

а) формування позичкового капіталу;

б) погодження інтересів кредитора і позичальника;

в) нормативна база з питань кредитування.

12. При наданні кредиту позичальник отримує право:

а) власності на об’єкт кредиту;

б) розпоряджатися об’єктом кредиту;

в) тимчасово розпоряджатися об’єктом кредиту.

13. Принцип забезпечення кредиту вимагає:

а) повернення кредиту із відсотками;

б) наявності ліквідної застави за кредитом;

в) високооплачуваної посади у позичальника;

г) нотаріального посвідчення кредитного договору.

14. Що таке кредитний ризик:

а) ризик неповернення позики;

б) ризик втрати підприємством платоспроможності;

в) ризик неповернення позики та відсотків за користування нею.

15. Яким вимогам повинна відповідати застава по позичці?

а) бути більшою позички, мати довгий термін збереження;

б) довго зберігатись, мати стабільні ціни, мати низькі видатки по зберіганню;

в) мати високу ліквідність, стабільні ціни, низькі видатки по зберіганню.

16. До функцій кредиту відноситься:

а) інформаційна;

б) дискреційна;

в) ревізійна;

г) емісійна;

д) капіталотворча.

17. Контрольно-стимулююча функція кредиту передбачає:

а) якнайшвидше повернення кредиту;

б) щоденний моніторинг фінансового стану позичальника;

в) створення умов для вчасного і у повному обсязі повернення кредиту;

г) досягнення максимальних результатів діяльності позичальника.

18. Основним постулатом натуралістичної теорії кредиту є:

а) кредит не створює реального капіталу;

б) кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки;

в) банки є простими посередниками;

г) банки є творцями капіталу;

д) кредит може бути безмежним.

.

19. Виділіть основне положення капіталотворчої теорії кредиту:

а) кредит не створює реального капіталу;

б) кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки;

в) банки є простими посередниками;

г) банки є творцями капіталу;

д) кредит може бути безмежним.

20. Що з нижченаведеного є положеннями натуралістичної теорії кредиту?

а) кредит не створює реального капіталу;

б) кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки;

в) банки є простими посередниками;

г) банки є творцями капіталу;

д) кредит може бути безмежним;

е) а), б);

ж) а), в),

з) правильних відповідей нема.

<< | >>
Источник: Галушка Є.О.. Гроші та кредит: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. – Чернівці,2006. – с.. 2006

Еще по теме ТЕМА 8. СУТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -