ВСТУП

Особливістю дисертаційної роботи є відсутність комплексного дослідження філософсько-правових проблем професійної культури юриста, що зумовило вибір теми.

Актуальність теми дослідження.

Впровадження у національну юридичну практику міжнародних стандартів прав людини, які визнала і закріпила у своїй Конституції та законах Україна, потребують не тільки створення відповідного юридичного механізму, а й підготовки професіоналів-правників нової генерації, для яких права людини, її життєдіяльність є найвищою соціальною цінністю. Не менш важливим є також усвідомлення того, що втілення прав людини у життя, їх захист можливе лише у стабільному суспільстві, на основі суворого додержання законності та правопорядку.

Необхідність розробки теми дисертації посилюється у зв’язку з тим, що психологія і професійні дії вітчизняних юристів ще не позбавлені значного впливу тієї ідеології, яка була властива радянському тоталітарному періоду, коли розуміння права у суспільній свідомості і правовій теорії зводилося до верховенства закону. Чимало юридичних законів того часу було сформульовано таким чином, що вони, зокрема, не враховували традицій духовної історії, моралі тощо.

Вимогою часу є потреба нового, філософсько-правового осмислення поняття професійна культура юриста, створення цілісної концепції.

Стан наукової розробки проблеми. У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі різноманітні аспекти проблеми професійної культури юриста знайшли відображення в працях таких учених, як Є. Аграновська, Н. Бура, А. Венгеров, Ю. Грошевий, А. Жалінський, І. Ільїн, В. Камінська, М. Козюбра, В. Котюк, О. Костенко, В. Лазарєв, Є. Назаренко, М. Орзіх, П. Рабінович, А. Ратінов, В. Сальніков, А. Семітко, М. Соколов, О. Скакун, В. Тацій, В. Темченко, І. Фарбер та ін.

Проте поза сферою вивчення залишилися загальнотеоретичні питання —поняття, структура, принципи, функції професійної культури юриста, а також чинники, які впливають на її формування. Не розроблені на належному науковому рівні компоненти професійної культури юриста.

Подальшого глибокого вивчення потребують філософсько-правові аспекти означеної проблеми.

Досі у вітчизняній юридичній літературі немає монографічної (зокрема, дисертаційної) комплексної праці з професійної культури юриста.

Зв\'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане відповідно до комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності судів та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” № 0186.0.099031, до рішення Колегії МВС України № 4 Км/2 від 28 лютого 1995 р. "Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності в системі МВС України". Тема дисертації узгоджується з переліком питань "Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.".

Запропоноване дослідження є складовою колективної наукової теми "Формування особи українського національного юриста: теоретико-історичний аспект", розробку якої здійснює кафедра теорії та історії держави і права Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є визначення і дослідження загальнотеоретичних основ професійної культури юриста, зокрема здійснення її філософсько-правового аналізу, що й зумовило, з урахуванням сучасних потреб, реформування правової системи та формування правової Української держави, концепцію роботи.

Відповідно до поставленої мети зроблена спроба розв’язати такі задачі:

визначити і дати філософсько-правове обґрунтування поняття, структури та функцій професійної культури юриста;

виявити та охарактеризувати компоненти (елементи) професійної культури юриста;

встановити чинники впливу на формування професійної культури юриста та розкрити їхнє онтологічне значення;

визначити етапи формування професійної культури юриста, охарактеризувати їх;

встановити види культур, що входять до складу професійної культури юриста, розкрити їх поняття, зміст, принципи та функції;

показати роль та значення кожного з видів культур, що становлять основу професійної культури юриста, яка виявляється у його професійній діяльності.

Об’єктом дослідження є професійна культура юриста; виявлення впливу філософії права, культурології права, правничої деонтології та правничої етики на формування професійної культури юриста.

Предметом дослідження є розкриття загальнотеоретичних проблем професійної культури юриста, її філософсько-правових особливостей, закономірностей формування та структури, функціональної ролі і значення для створення сучасної правової системи України.

Методи дослідження.

філософсько-правовий – при дослідженні філософії правової освіти, професійної соціалізації, філософії культури, філософії службового обов’язку;

порівняльно-правовий – при зіставленні національного права з європейським правом;

логічний – при формулюванні дефініцій “професійна культура юриста”, “правнича етика”, “правнича деонтологія”, а також видів культур;

системно-структурний та функціональний методи – при дослідженні й аналізі професійної діяльності юриста та правових явищ;

методи тлумачення (герменевтики) права – при з’ясуванні змісту правових норм, які регламентують професійну діяльність юристів.

Спеціальні методи дали змогу проаналізувати нормативно-правові акти та практичну діяльність, визначити правовий статус юриста.

У дослідженні застосовувались також закони і методи аналізу та синтезу, дедукції, індукції та аналогії, порівняння та протиставлення у систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.

Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення, аргументи та висновки, що містяться в працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених різних історичних епох з:

філософії - Г.Арендт, І.Бойченка, В.Василькової, Г.Гегеля, Г.Дульнєва, І.Канта, А.Багнюка, М.Бердяєва, А.Горбача, Г. Заїченка, В.Зеньківського, Є.Ільєнкова, В.Ільїна, М.Ібрагімова, В.Канке, В.Кемерова, В.Литвинова, Д.Мура, І.Надольного, П.Сорокіна, В.Татаркевича, А. Уайтхеда, Е.Фромма, Б.Чміля, І.Шинкарука, К.Ясперса, Х..Янараса;

культурології - А.Арнольдова, А.Білого, В.Боканя, В.Горського, П.Гуревича, Г.Драча, І.Зязюна, М.Когана, М.Кашуби, В.Козловського, С.Кримського, В.Лісового, А.Маркова, А.

філософії права - М.Алексєєва, С.Алексєєва, В.Бачиніна, К.Жоля, Б.Кістяківського, Д.Керімова, А.Козловського, І.Малинової, К.Неволіна, В.Нерсесянца, П.Новгородцева, Л.Окіншевича, Ю.Пермякова, Л.Петражи-цького, Л.Петрової, Е.Позднякова, Є.Понтовича, С.Пракаша, Ю.Тихонравова, Є.Трубецького, Г.Шершеневича, В.Шкоди, Р.Циппеліуса, Б.Чичеріна, Б.Чміля;

філософії освіти - Б.Гершунського, Е.Гусинського, В.Лутая, Ю.Турча-нінової, С.Черепанової;

етики - Р.Апресяна, Арістотеля, М.Барщевського, В.Букреєва, О.Вишнякової, Ю.Грошевого, А.Гусейнова, Д.Карнеги, І.Карпця, О.Коблікова, В.Кондрашова, Ф.Ларошфуко, Л.Максимова, Л.Максимової, В.Малахова, Т.Мехеда, Я.Мільнер-Іриніної, Т.Москалькової, Ф.Ніцше, Платона, І.Римської, Л.Сенеки, В.Шемшука, А.Шопенгауера, Ю.Шрейдера, Д.Юма;

деонтології - І.Бентама, І.Бенедика, І.Бризгалова, В.Горшеньова, С.Гусарєва, В.Кукушкіна, В.Комарова, М.Коваля, О.Скакун, В.Сокуренка;

естетики - О.Баумгартена, І.Вінкельмана, Ю.Борєва, Б.Еренгроса, Л.Левчук, О.Лосєва, В.Мовчан, В.Самохіна;

психології - З.Фрейда, Г.Костюка, М.Костицького, Р.Немова, В.Нестеренка, А.Сабурової, О.Столяренка;

педагогіки - А.Алексюка, Г.Ващенка, А.Макаренка, А.Несімчука, О.Падалки, Г.Різза, І.Синиці, І.Смолюка, А.Солодухіної, О.Солодухіна, В.Сухомлинського, О.Шпака;

інформатики - Г.Воробйова, С.Вовканича, Б.Гурне, Р.Калюжного, Е.Семенюка, що мають відношення до досліджуваної проблематики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу здійснити цілісне дослідження і філософсько-правовий комплексний аналіз поняття, елементів, принципів та функцій професійної культури юриста, визначено чинники впливу на її формування. Філософсько-правова концепція поняття “професійна культура юриста” побудована з урахуванням сучасних вимог, нових ідей та потреб виконання юристом професійних функцій відповідно до рівня міжнародних стандартів.

Найістотніші результати дослідження, які відображають внесок дисертанта у розробку означеної проблеми, зводиться до того, що:

1) уперше обґрунтовано положення про те, що професійна культура юриста є певним різновидом субкультури, що “вбирає” в себе елементи різних видів культур, “набір” яких зумовлюється особливостями професії юриста;

2) уперше обґрунтовано положення про те, що формування професійної культури юриста відбувається (і це є її особливістю) поетапно і пов’язується з неперервним процесом його виховання, освіти, зі специфікою його юридичної діяльності;

3) уперше обґрунтована гносеологічна природа професійної культури юриста, її елементи, принципи та функції;

4) уперше обґрунтовано положення про те, що елементи різних видів культур, які становлять основу професійної культури юриста, мають певну ієрархію - залежно від юридичної спеціалізації та професійної діяльності, а також від конкретних завдань, які юрист розв’язує у конкретній життєвій ситуації;

5) уперше обґрунтовано методологічну основу формування професійної культури юриста, якою є філософія права, культурологія права, правнича деонтологія та правнича етика;

6) уперше обґрунтована герменевтика культурології права, її принципи та функції;

7) уперше обґрунтована гносеологія правничої деонтології, співвідношення її принципів та функцій з правничою етикою;

8) отримав подальший розвиток філософський зміст правничої етики та її загальнотеоретичні аспекти;

9) уперше обґрунтовано положення про те, що духовна, моральна, естетична, національна, економічна, педагогічна та політична культури є елементами професійної культури юриста, які опосередковано впливають на його професійну юридичну діяльність;

10) уперше обґрунтовані філософсько-правові поняття, принципи і функції духовної, моральної естетичної, національної, економічної, педагогічної та політичної культури юриста;

11) уперше обґрунтовано положення про те, що основними компонентами професійної культури юриста є його професійна правосвідомість та ті види культур (інформаційна, психологічна, акторська), які безпосередньо впливають на характер виконання юристом службових обов’язків;

12) уперше дано обґрунтування деонтологічній правосвідомості, яка входить до складу професійної правосвідомості юриста;

13) уперше обґрунтовано філософсько-правове положення про інформаційну, психологічну, акторську, культури юриста;

14) уточнено обґрунтування свобідної волі юриста, його правового почуття, вищої етики виконання службового обов’язку.

Наведені положення є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів.

Матеріали дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі, використовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників з юридичної деонтології, правничої етики, філософії права, теорії держави і права, при викладанні відповідних навчальних дисциплін.

Автор використовував результати дослідження при написанні підручників, навчальних посібників, при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, при читанні лекцій та під час семінарських занять з курсів “Юридична деонтологія” та “Професійна етика юриста” у Львівському інституті внутрішніх справ, Львівському національному університеті ім. І.Франка, Львівській комерційній академії, Міжрегіональній академії управління персоналом (львівська філія). Упродовж чотирьох років автор викладає також філософію права.

Матеріали дисертації можуть прислужитися підвищенню рівня професійної культури юристів.

Особистий внесок здобувача. У монографіях “Сучасна особа юриста” дисертантом написано розділ ІІІ (с.30-105), “Формування правосвідомості юриста” – розділ І, параграфи 1,2 (с.7-29), розділ ІІ, параграфи 1, 4, 5 (с.30-40, 56-67). У підручнику “Правова деонтологія” здобувачеві належить матеріал на с. 10-239, 301-304. Навчальний посібник “Філософія права” містить особисті міркування на с.8-9, 70-151, 168-174, 187-196. У методичному комплексі навчальної дисципліни з філософії права дисертант розробив тематику семінарських занять, запитання для самоконтролю, тематику рефератів та перелік питань, які виносяться на залік. Стаття “Конкретизація правосвідомості юриста” відображає особистий внесок у визначення деонтологічної правосвідомості, самосвідомості юриста. У статті “Соціально-правові засади фізичного виховання працівників міліції” дисертант обґрунтував поняття “фізичне виховання”, його зв’язок з правом, а стаття “Формування фізичної культури у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України” відображає його власну дефініцію ”фізична культура як результат реалізації правових норм”. Власні здобутки дисертанта у статті “Фізична культура та фізичне виховання правоохоронців” полягають у тому, що він розмежував поняття “фізична культура” і “фізичне виховання” і помістив їх у правове поле. У статті “Державна мова і національний обов’язок юриста” здобувач сформулював визначення національного обов’язку юриста, його національну культуру, а у статті “Державні аспекти національно-мовної культури юриста” розширив ці поняття, виклав компоненти національної культури юриста, сформулював функції, висловив низку пропозицій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних та інших наукових конференціях:

Міжнародні: Міністерства культури і мистецтв України, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київського державного інституту культури на тему "Право та культура: теорія і практика" (15-16 травня 1997 р., м. Київ); на тему "Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта" (11-12 вересня 1998 р., м. Львів); Академії праці і соціальних відносин федерації профспілок України на тему "Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи" (10 - 11 грудня 1998 р., м. Київ); на тему "Боротьба з контрабандою; проблеми та шляхи їх вирішення" (4-6 червня 1998 р., м. Київ); на тему “Християнство – основа європейської цивілізації” (10 - 13 травня 2000 р., м. Львів). Львівського інституту внутрішніх справ на тему “Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві” (17-18 квітня 2000 р.), Інституту релігієзнавства на тему “Історія релігій в Україні” (16-19 травня 2000 р.);

Всеукраїнські: на тему "Політична культура посткомуністичної України: проблеми дослідження та національно-демократичної трансформації" (20-21 грудня 1996 р., м. Тернопіль); Львівського державного інституту фізичної культури на тему "Фізичне виховання: надбання нації" (8-10 жовтня 1998 р., м. Львів); Інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України на тему "Роль юридичних знань і юридичної культури у становленні і розвитку підприємництва в Україні” (10 грудня 1998 р., м. Київ); перші правничі Драгоманівські читання на тему "Конституціоналізм Михайла Драгоманова і проблема сучасного українського конституціоналізму” (25-26 лютого 1995 р., м. Львів); Львівського інституту внутрішніх справ на тему “Мова і культура нації” (30 березня 2001 р.); Львівського інституту внутрішніх справ на тему “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної правової держави України” (4-5 травня 2001 р.);

Регіональні: Львівського інституту внутрішніх справ на тему "Проблеми функціонування державної мови в Україні та методика її викладання в навчальних закладах системи МВС" (5-7 квітня 1997 р., м. Львів); Львівського національного університету ім. І. Франка на тему "Проблеми державотворення захисту прав людини в Україні" (лютий 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 рр., м. Львів); Львівського інституту внутрішніх справ на тему "Актуальні проблеми фізичної підготовки курсантів спеціальних закладів освіти і студентської молоді" (4-5 березня 1999 р., м. Львів); Львівського інституту внутрішніх справ на тему "Концептуальні питання щодо вдосконалення наукової роботи і навчально-виховного процесу" (жовтень 1995 р., м. Львів);

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 8 монографіях, 3 підручниках, 3 навчально-методичних посібниках, брошурі, 35 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, 14 матеріалах і тезах конференцій. Усього публікацій - понад 70, загальний обсяг - понад 150 друкованих аркушів.