Витрати виробництва і прибуток.

Процес виробництва завжди пов\'язаний з використанням робочої сили та засобів виробництва, які втілюються в продукті. Останній характеризується корисністю (споживною вартістю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затраченої праці.

Проте частина вартості продукту, що втілює в собі вартість засобів виробництва (уречевлена праця), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на нього у вигляді вартості матеріальних витрат, а жива праця робітника створює чистий продукт.

Повторення виробництва можливе тоді, коли засоби виробництва і робоча сила відтворюються. Для цього з вартості, отриманої після реалізації продукту, відповідна частина виділяється на заміщення вартості засобів виробництва та робочої сили, спожитих у процесі виробництва. Частина вартості товару, що має бути знову авансована на продовження виробництва,

визначається як витрати виробництва.

Потреба у відтворенні робочої сили вимагає формування у фазі виробництва як необхідного, так і додаткового продукту. При цьому витрати підприємця (підприємства) на створення продукту відрізняються від витрат суспільства

Рис.5 - Структура продукту

Витрати виробництва — це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Водночас суспільні витрати на створення продукту включають також додаткову працю, втілену в додатковому продукті.

Витрати підприємства складаються з двох елементів:

1. матеріальні витрати;
2. необхідний продукт як джерело майбутньої оплати праці найманих робітників.

Витрати суспільства складаються з витрат виробництва і додаткового продукту.

Матеріальні витрати являють собою вартість, яка переноситься з засобів виробництва на кінцевий продукт.

Необхідний та додатковий продукти в сумі дають величину нової вартості.

Собівартість - це грошове вираження витрат виробництва.

Визначимо основні види витрат:

• альтернативні (вмінені), тобто пов\'язані з можливістю іншого, альтернативного використання ресурсів;
• зовнішні (явні), тобто пов\'язані з придбанням ресурсів;
• внутрішні (неявні), тобто пов\'язані з використанням власних ресурсів;
• бухгалтерські, тобто відповідні чинному законодавству;
• економічні як сума зовнішніх і внутрішніх;
• постійні, які не залежні від обсягу продукції - амортизація, орендна плата та ін.;
• змінні, тобто залежні від обсягу продукції;
• повні (сукупні) як сума постійних і змінних витрат;
• середні сукупні - сукупні на одиницю продукції;
• середні постійні - постійні на одиницю продукції;
• середні змінні - змінні на одиницю продукції;
• трансакційні, тобто пов\'язані з необхідністю нормальної організаційної діяльності;
• граничні - додаткові на виробництво останньої одиниці продукції.

Визначення граничних витрат дозволяє порівняти їх з граничним

виторгом і за умови збігу зазначених величин отримати оптимальний обсяг продукції, який максимізує прибуток.

Однією з проблем виробника є зниження собівартості продукції такими головними шляхами:

• підвищення продуктивності праці;
• підвищення ефективності використання сировини й матеріалів, насамперед, їх економія;
• підвищення ефективності використання будівель, споруд, обладнання, наприклад, підвищення коефіцієнта змінності за формулою

Кз = Кмз : Ко,              (9)

де Кмз - кількість машино-змін, що відпрацьовані;

Ко - кількість одиниць обладнання.

Прибуток - різниця між виторгом від реалізації та собівартістю продукції. Інакше кажучи, прибуток - це підсумок перевищення виторгу над собівартістю, а перевага собівартості над виторгом описується показником збитку.

Прибуток є формою існування чистого доходу як різниці між вартістю і витратами виробництва, або грошового виразу додаткового продукту.

Слід підкреслити, що в торгівлі й суспільному харчуванні визначають показник валового доходу як різницю між виторгом від продажу і витрат при закупівлі.

Відрізняють валовий та чистий прибуток.

Валовий є простою різницею між виторгом і витратами. Чистий залишається після відрахування від валового показника податків, дивідендів та інших обов\'язкових сплат.

Норма прибутку (Рн) визначається за формулою

Рн = Р : Ка х 100,              (10)

де Р - маса прибутку від реалізації;

Ка - сума авансованого капіталу.

В умовах ринкового господарювання прибуток є головною метою і одночасно показником стану діяльності, а норма прибутку - головним узагальненим показником ефективності.