Реформування податку на прибуток підприємств

До головних змін цього податку слід віднести:

зниження з 1 січня 1999 р. ставки податку на прибуток з 35 до 30%, а з 1 січня 2002 р. - до 24%;

скасування практично всіх пільг, у тому числі позбавлення регіональних органів влади права надання пільг у визначенні частки даного податку, яка надходить у регіональні бюджети;

зняття суттєвої частки обмежень стосовно зарахування в собівартість витрат на ведення підприємництва; представницьких, позареалізаційних витрат.

За даними МПЗ Росії пільги по інвестиціях використовувались не стільки для реального розвитку виробництва, скільки для ухилення від сплати податку, що щорічно скорочувало бюджетні надходження на суму понад 100 млрд крб.

У цілому представники Уряду РФ і Державної Думи сходяться в тому, що основні завдання реформи податку на прибуток — це розширення податкової бази за рахунок легалізації значної частини доходів підприємців тіньового сектора економіки низькими ставками податку на прибуток. Це у кінцевому підсумку повинно привести до збільшення податкових доходів бюджету, тобто до максимізації фіскальної функції даного податку.

Єдиний соціальний податок і податок на доходи фізичних осіб

Необхідно відзначити і такий принциповий захід, як введення для компаній з 1 січня 2001 р. єдиного соціального податку замість

відрахувань у державні соціальні позабюджетні фонди при його сумарному зниженні з 39,5 до 35,6% оподатковуваного фонду заробітної плати (докладніше про ставки єдиного соціального податку дивись у таблицях 10.6 і 10.7). Даний захід дозволив не тільки дещо знизити податковий тиск на фонд оплати праці, але й певною мірою збільшити збори на виконання соціальних зобов\'язань держави.

Введення нового соціального податку тісно пов\'язано з реформуванням податку на доходи фізичних осіб. У відповідності з новим законом доходи фізичних осіб поділені на дві частини:

доходи, що отримуються від оплати праці, де замість прогресивної (від 12 до 30%) введена єдина (13%) ставка податку з 2001 р.

пасивні доходи (по операціях з цінними паперами, виграші, страхові виплати і т. п.), що обкладаються підвищеними, але фіксованими ставками (35% в залежності від виду пасивного доходу).

Одночасно проведено впорядкування податкових пільг з їх поділом на дві групи.

Таблиця 10.6 Ставки соціального податку для роботодавців

186              РОЗДІЛ 10

Таблиця 10.7 Ставки соціального податку для індивідуального підприємництва

Оподаткування малого підприємництва

Загальновизнаною є роль малого підприємництва з точки зору завдань економічного розвитку, забезпечення інноваційної діяльності і підтримки соціальної стабільності.

Однак введені в дію перша — в 1999 p., а потім друга — в 2001 р. частини ПК РФ певною мірою, як вважають ряд експертів, погіршили стан представників малого бізнесу як платників податку. Так, до введення в дію другої частини ПК РФ для малого підприємництва були передбачені пільги:

звільнення від щомісячних авансових платежів податку на додану вартість;

звільнення від щомісячних авансових сплат податку на прибуток;

звільнення від податку на прибуток малих підприємств, що виробляють і перероблюють певну продукцію;

прискорена амортизація основних засобів;

подання звітів про податки один раз на квартал;

зниження кількості статистичних звітів, що подаються малими підприємствами.

Після введення у дію другої частини ПК РФ ці пільги були в основному скасовані.

Шляхи реформування системи непрямого оподаткування

У Російській Федерації загальна ставка ПДВ становить 20%. Деякі спеціалісти вважають, що вона є досить високою, і тому стримується економічне зростання, що вона сприяє інфляції.

187

Фінанси Російської Федерації

економічного росту в перспективі (через 3—5 років) зниження базової ставки російського ПДВ до 16% — 14%.

Що стосується податку з роздрібних продаж, то з 1999 р. він існує паралельно з ПДВ, як регіональний податок. Ставки податку з продаж встановлюються на рівні суб\'єктів Федерації в діапазоні від 2 до 5%.

Стосовно акцизів можна сказати наступне. Російська податкова система відзначається відносно низькими ставками акцизів на такі ключові товари, як тютюн і алкоголь. Підвищення акцизів на тютюн і алкоголь могло б принести додаткові доходи бюджету, щоб активніше здійснювати політику зниження податкового тягаря на прибутки підприємств, реалізуючи тим самим регулюючу і стимулюючу функції податкової політики на державному рівні. Однак, враховуючи дуже низькі доходи населення, динаміку акцизів слід тісно пов\'язувати з динамікою платоспроможного попиту.

Реформування податкової системи у відповідності

з розвитком функцій податково-бюджетного федералізму

З метою ліквідації недоліків податкового федералізму розроблена урядова схема розмежування основних податкових повноважень і доходних (прибуткових) джерел між рівнями бюджетної системи в РФ, яка до 2005 р. передбачає:

федеральний статус 9 податків, у тому числі 3 регулюючих (податок на видобуток вуглеводородної сировини та інших корисних копалин, акцизи на спирт з харчової сировини і лікеро-горілчані вироби, податки на прибуток підприємств);

регіональний статус 4 податків, у тому числі 3 регулюючі (податок з продаж, екологічний податок, податок на ігровий бізнес) і 1 «чисто» власний — транспортний податок;

муніципальний статус 3 податків — податок на нерухомість (майно, землю), податок на рекламу, податок на добавлений дохід.