3. Витрати суспільства та підприємства.
У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні ресурси. Більшість ресурсів купується на ринку і має вартісну форму. Витрати ресурсів на виробництво продукції, які набувають вартісної форми, називаються витратами виробництва.
Існує два підходи у розгляді витрат виробництва.
1) З точки зору всього суспільного виробництва їх поділяють на:
- Витрати суспільства. Вони характеризують, у що обходиться виробництво продукції суспільству в цілому. З позицій суспільства до витрат належать витрати, які виражені у вартості кінцевої продукції.
- витрати підприємства. Вони показують, у що обходиться виробництво продукції підприємству.
На рівні підприємства існує одночасно також два підходи до визначення витрат виробництва:
- бухгалтерський – важливий в господарській практиці. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податки на прибуток підприємств;
- економічний – важливий для економічних досліджень, аналізу інвестиційних проектів. В його основі лежить теза про обмеженість ресурсів й альтернативних варіантах їх використання.
В економічному підході витрати розглядаються як альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість ресурсів при найбільш доцільному альтернативному варіанті їх використання.
Економічні витрати – це витрати, які підприємство повинно здійснити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
Економічні витрати поділяють на явні і неявні.
Явні (зовнішні) представляють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії, придбання обладнання й т.п.). Вони відображаються на балансі підприємства, тому їх називають бухгалтерськими. В бухгалтерській звітності їм відповідає поняття собівартості.
Неявні (внутрішні) – це неоплачені витрати на власний та самостійно використовуваний ресурс.
Вони не враховуються як витрати в бухгалтерській звітності й представляють собою недоотримані доходи через відмову використовувати власні ресурси за межами фірми. До неявних відносять й нормальний підприємницький прибуток.В короткострокових періодах витрати поділяють на постійні та змінні.
Постійні (FC) – витрати, величина яких не залежить від змін обсягів випуску (орендна плата, адміністративні видатки, амортизація).
Змінні (VC) – витрати, величина яких змінюється в залежності від змін обсягів продукції (витрати на сировину, енергію, оплату праці робітників й т.п.).
В економічному аналізі розраховують такі показники витрат:
Валові (TC) – це всі витрати (постійні та змінні) в сукупності. TC = FC + VC.
Середні (AC) – величина витрат, яка приходиться на одиницю продукції. AC = TC / Q.
Граничні (MC) – додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці обсягу продукції. MC = ∆TC / ∆Q.
В економіці використання ресурсів підлягає дії закону спадної продуктивності ресурсів. Відповідно до нього, віддача від кожної додаткової одиниці ресурсу буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються незмінними.
Собівартість – грошовий вираз витрат підприємства на виробництво продукції. Вона відображає витрати сировини і матеріалів, амортизаційні відрахування, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, плата за кредит та ін.