§ 2. Правило максимізації прибутку

Кожна фірма, в умовах будь-якої ринкової структури, завжди вирішує для себе два важливих питання:

1. Чи потрібно їй взагалі залишатися в даній галузі та виробляти продукцію, або ж припинити існування?
2. Якщо залишатися в галузі, то, у якому обсязі виробляти товари або послуги.

Бажання припинити виробництво або ліквідувати підприємство виникає в підприємця коли загальні витрати перевищують валовий дохід (ТС gt; ТR).

Однак, ухвалюючи рішення щодо ліквідації підприємства, підприємець повинен мати на увазі, що при повному припиненні виробництва його витрати будуть дорівнюють постійним витратам (він повинен буде розрахуватися по всіх своїх зобов’язаннях — орендна плата, кредит тощо). Тому, якщо додаткове використання змінних ресурсів дозволяє виробити такий обсяг продукції, виручка від продажу якого покриває всі змінні витрати ^R gt; V^ і хоча б частину постійних витрат, то підприємцеві потрібно продовжувати виробництво.

Підприємство повинне ліквідуватися, якщо валовий дохід від продажу будь- якого обсягу його продукції не перевершує величину змінних витрат виробництва цієї кількості товарів і послуг, тобто ТR lt; VC Якщо ж обидві частини розділити на величину обсягу виробництва Q, то підприємство повинне припинити виробництво, якщо ціна товару не перевершує середніх змінних витрат, тобто Р lt; AVC

Якщо фірма ухвалює рішення щодо продовження виробництва, то вона повинна визначити, в якому обсязі випускати продукцію.

Рівноважним є такий обсяг виробництва, за яким прибуток фірми максимальний.

Для визначення рівноважного обсягу виробництва застосовують два підходи.

Перший підхід. Порівняння валового доходу і валових витрат.

Максимальний прибуток може бути отриманий за такого обсягу виробництва продукції, за яким валовий дохід перевищує валові витрати на максимальну величину (рис.

TC

Рис. 15.2. Вибір оптимального обсягу виробництва шляхом порівняння валового доходу

і валових витрат

На рис. 15.2 крива валового доходу конкурентної фірми (TR) зображена прямою, що проходить через початок координат. Її нахил визначається ціною продукту. Крива валових витрат (ТС) перетинає криву TR у точках А і В. Відповідно, за обсягу QA та QH прибуток фірми дорівнює нулю. Якщо обсяг виробництва менше ніж QA, або більше ніж QH, то витрати перевищують дохід і фірма зазнає збитки. Якщо обсяг виробництва знаходиться в інтервалі від QA до QH, тобто крива ТR розташована вище кривої ТС, фірма отримує прибутки. Однак, лише в точці QE, цей прибуток буде максимальним, тому що виручка перевищує витрати на найбільшу величину (сама велика відстань між кривими TR і ТС).

Другий підхід. Порівняння граничного доходу та граничних витрат.

Максимальний прибуток може бути отриманий при такому обсязі виробництва продукції, за яким граничний дохід дорівнює граничним витратам (рис.15.3).

Отже, лише в точці Qe фірма отримує максимальний прибуток, а МR = МС. Як тільки приріст витрат починає перевищувати приріст виторгу, фірма припиняє виробляти додаткову продукцію. У цьому полягає правило максимізації прибутку.

Рис. 15.3. Вибір оптимального обсягу виробництва шляхом порівняння граничного доходу

і граничних витрат

Таким чином, головною умовою для фірми, що прагне максимізувати прибуток, є рівність граничного доходу і граничних витрат:

MR = МС.

Для фірми, що функціонує в умовах досконалої конкуренції правило максиміза- ції прибутку може бути записане як

MR = МС = Р.