3.4. Планування прибутку

Економічна сутність прибутку, його обсяг і межі викорис­тання в рамках підприємства (корпорації) багато в чому за­лежать від стимулу вигоди в умовах ринку.

Прибуток являє собою перетворену форму додаткової вартості, сформовану в процесі суспільного відтворення для задоволення різних інтересів підприємства і його власника (підприємця).

Прибуток як економічна категорія виконує дві функції: оці­ночну (міри ефективності, цілі виробництва) і стимулюючу. Як першу функцію прибуток характеризує економічний ефект, одержаний в результаті діяльності підприємства. Але оскільки прибуток є універсальним показником, для оцінки конкретних сторін ефективності виробництва застосовується система абсо­лютних і відносних показників. Стимулююча функція полягає в тому, що прибуток є основним елементом джерел фінансових ресурсів і резервів підприємства, а здійснення принципу част­ка прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути достатньою для фінансування певних заходів.

- На сьогоднішній день зовнішній прояв сутності при­бутку виражається в ряді показників доходу, основни­ми з яких є:

- балансовий (валовий) прибуток, який являє собою різни­цю між сукупною виручкою (доходом) і сукупними витратами підприємства;

- бухгалтерський прибуток, що розраховується як різниця між виручкою організації і сумою зовнішніх витрат;

- економічний прибуток, тобто загальна величина виручки організації за відрахуванням зовнішніх і внутрішніх витрат;

- чистий прибуток - різниця між виручкою організації та економічними витратами (явними і неявними);

- чистий (нерозподілений) прибуток - прибуток, що зали­шається в розпорядженні підприємства за відрахуванням по­датків та інших аналогічних платежів і санкцій, що належать до прибутку;

- оподатковуваний прибуток - прибуток, що підлягає опо­даткуванню податком на прибуток;

- маржинальный прибуток - різниця між виручкою від виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) і змінними витратами, віднесеними на витрати виробництва;

- нормальний прибуток - це мінімальний прибуток, що за­лишається у підприємства і необхідний для підтримки праг­нення підприємця для використання свого капіталу на дано­му підприємстві;

- екстремальний прибуток - разовий прибуток, який оде­ржують по ризикових операціях, коли величина ризику втра­ти капіталу прирівнюється до величини ризику одержуваного прибутку.

Планування прибутку організації включає в себе:

- планування формування величини прибутку;

- планування використання одержаного прибутку.

Це одночасно пов\'язані і в той же час самостійні розділи процесу планування.

При плануванні величини прибутку підприємства мають враховувати як загальні положення, так і конкретні особливо­сті діяльності, організаційно-правові форми власності, умови взаєморозрахунків тощо. Можуть застосовуватися різні кое­фіцієнти, що коригують величину прибутку, наприклад:

- прогноз проценту рентабельності вкладеного капіталу;

- коефіцієнт прибутковості;

- коефіцієнт рентабельності.

Усі ці коефіцієнти пов\'язані з критичними точками прибу­тковості (збитковості) діяльності підприємства.

До основних методів планування прибутку підпри­ємства належать:

1) метод прямого рахунку;

2) аналітичний метод:

- за рівнем базової рентабельності;

- за рівнем витрат на 1 грн. реалізованої або виготовле­ної продукції;

3) сумісний (комплексний) метод - як сукупність 1 -го і 2-го методів;

4) нормативний метод (є основою для впровадження сис­теми бюджетування);

5) факторний метод (заснований на факторному аналізі прибутку залежно від набору факторів: асортименту продук­ції, що випускається, ритмічності випуску й реалізації, якості продукції та інших;

6)економіко-математичний метод.

Метод прямого рахунку. Розрахунок прибутку за допо­могою цього методу здійснюється за кожним видом виготов­леної і реалізованої продукції по всьому асортименту.

Аналітичний метод. Основний принцип цього методу -орієнтація на рівень витрат або рентабельності на основі ана­лізу діяльності підприємства за попередні періоди. У розраху­нках використовуються планові, звітні і уточнені дані.

Планування прибутку за рівнем, базової рентабель­ності виготовленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється в такому порядку:

- розраховують базову рентабельність виходячи з фактич­них звітних даних, скоригованих на певні зміни у звітному періоді, що передує плановому;

- визначають відсоток базової рентабельності продукції (робіт, послуг) у поточному році з урахуванням коригувань -розраховується як відношення прибутку до собівартості й прибутку до обсягу реалізації (продажу);

- розраховують плановий обсяг виготовленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) у грошовому виразі на плановий рік;

- розраховують прибуток від реалізації з урахуванням ба-ювої рентабельності - множенням обсягу на базовий відсоток рентабельності;

одержану величину прибутку коригують на суму прибут­ку, одержану від виробництва і реалізації тих видів продукції (робіт, послуг), прибуток за якими розраховувався методом методом прямого рахунку.

Такий метод застосовується лише в тому випадку, якщо продукція (роботи, послуги) є порівняною, тобто випускалася в попередньому періоді.

При другому варіанті - за рівнем витрат на 1 грн. вигото­вленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) розрахунок при­бутку здійснюється аналогічно розрахунку за базовою рента­бельністю. Але замість показника базової рентабельності ви­користовують показник базових витрат.

Планова сума прибутку надалі коригується у зв\'язку із зміною впливу окремих факторів, як-от:

- зміни в асортименті;

- зміни якості;

- зміни цін.

Сумісний (комплексний) метод. Цей метод застосову­ється в таких випадках: коли на підприємстві випускають порівняну продукцію (роботи, послуги) - використовують ана­літичний метод розрахунку прибутку, коли непорівняну - за­стосовують метод прямого рахунку. Аналітичний метод вико­ристовується для перевірки і порівняння.

Нормативний метод. Нормативний метод (метод бюджетування) застосовується в тому випадку, коли можна встановити норми і нормативи використання матеріалів, па­лива, заробітної плати по конкретних видах продукції (пря­мих і непрямих витрат). Прибуток визначається методом прямого рахунку, але при встановленні конкретних завдань з використання ресурсів підприємства по центрах відповідаль­ності. Цей метод являє собою сукупність методу прямого ра­хунку зі встановленням норм і нормативів.

Факторний метод. Даний метод включає такі етапи планування прибутку:

1) визначення базових показників звітного періоду (пері­одів) - валового прибутку, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших доходів і витрат, собівартості продукції (робіт, послуг), величину структурних елементів собівартості тощо;

2) визначення планових показників господарської діяльно­сті організації - зростання обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), зниження собівартості, зміни інших доходів і витрат і тощо;

визначення індексів інфляції - цін на виготовлену і реа лізовану продукцію (роботи, послуги), цін на спожиті матеріа­льні ресурси, цін на спожиті трудові ресурси;

4) визначення індексів по інших змінах, в тому числі амор­тизаційних відрахуваннях, інших витрат.

Основний принцип розрахунків полягає в тому, що основ­на сума прибутку розраховується будь-яким методом плану­вання прибутку, а потім її коригують на інфляційні сподіван­ня і інші зміни.

Економіко-математичний метод. Він застосовується лише у великих корпораціях, де є можливість використання ве­ликої облікової інформаційної бази, комп\'ютерних технологій.

Показники планового прибутку використовуються у роз­рахунку: критичних точок діяльності, точок беззбитковості, фінансової міцності і незалежності, самостійності розвитку організації і т. ін.