2. Розділ Економічні відносини

Економічні відносини в добі ліквідації феодальної та повстання абсолютистичної держави характеризуються як продовження тої еволюції, яку перебули західньо-европей- ські суспільства на протязі середньовічча.

«Як в старовину метою господарського змагання було авто­номне заспокоєння всіх потреб дому, як в пізнішому серед- ньовіччу було тою метою заспокоєння потреб міста, так тепер витворилася надзвичайно складна та штучна система заспо­коювання потреб всеї нації». Так характеризує Bücher цей період господарського побуту. «Господарська цілість», якою було в середньовіччю місто, та його околиця, стала тепер зна­чно ширшою, — нею стала територія цілої «нації» (уживаю тут принятої в «національній» економії термінольоґії). конкретно, стали нею на европейському заході цілі державні території, — так було в Ішпанії, Портуґалії, Анґлії, Нідерляндах та в Франції. В Німеччині анальоґічна роля випала поки що на долю поодиноких німецьких «країв», що займали в межах імперії фактично самостійне політичне ста­новище. В таких поширених межах відбувався цей поділ гос­подарських завдань, дякуючи якому кожна частина території і кожда частина людности ставала не самостійною, а звяза- ною з господарською цілістю, її частиною.

неминуче описаний розвій був звязаний з остаточним переходом від «натурального» до грошевого господарства. обмін на широкому просторі території цілої держави вимагав виробництва вже не на замовлення, але виробництва для майбутніх, невідомих покупців, — товарової продукції. І далі, складний процес обміну товарами не міг відбуватися інакше, як при ужиттю гроший як загального засобу переношення цінности. надзвичайний розвій торговлі, промислу та гроше­вого господарства характеризують перехід від середньовічча до «нової доби». основно змінився господарський побут. «Кермуючі та движучі сили господарського життя вже давно не виходили від рілі та пасовиска. Вони творилися в обміні товаром, в маґазинах та робітнях, в конторах та в банках» (Бепольд). на керуюче місце висунулася торговля та в звязку з нею «фінансовий» капітал.

З історією та розвоєм торговлі звязана тісно історія як всего господарського перевороту, що його Европа пережила в ту добу, так і — посередньо або безпосередньо — історія всіх гли­боких суспільних, політичних та духових змін тої доби. В цій історії відіграла велику ролю проблєма шляхів на Схід, до богатої, близької та далекої Азії.

Звязаний з усею зміною економічного побуту рішаючий перехід від «натурального» до грошевого господарства був явищем дуже важливим. Він мав рішаючий та глибокий вплив на розвій як економічних так суспільних і політичних відносин. Що до форм цього переходу треба тут підкреслити головно два моменти. Раз — це перехід від місцевих та пар­тикулярних монетарних систем до одностайної монети для цілої области, яка стала тепер представляти «господарську цілість». Скрізь стало биття монети монополем, виключним привілеєм, що прислуговував державі. Друге — це глибокі, без ніякого сумніву «переломові» зміни, що сталися в области «кредиту». В середньовічну було користування чужим капіта­лом явищем виїмковим. Тільки в надзвичайних випадках, для заспокоєння наглих потреб, отже тільки для «консумції», зверталися люди середньовічча до того засобу. Форми креди­ту були трудні та важкі. Діюче право згідно з церковним ученням осуджувало отримування процентів від позиченого капіталу. Гріхом, лихвою було єднання, при якому «Pecunia pecunian parit» (де гріш родить гріш). Наслідком цього тільки не-христіянська людність могла — порівнюючи — вільно займатися визичуванням гроший. Ясне, що в таких умовах отримати кредит було і нелегко і кредит мусів бути дуже дорогий. З розвоєм торговлі та промислу змінилася основно і роля кредиту в господарському життю. Раз: для торговлі були деякі форми кредиту найлекшою формою «переношення цін- ностий» на віддаль, формою розчислення та вирівнювання рахунків поміж купцями в ріжних місцях. Ті фінансові опера­ції переняли на себе банки. Далі: відношення торговлі до «кредиту» зовсім инше як відношення хліборобства. Хлібо­робство, а іменно хліборобство в тій формі та на тому ступіні, як знало його середньовічча, не вимагало великого вкладу рухомого капіталу.

Поруч з розвоєм торговлі та промислу період, про який мова, визначається розвоєм банків та банкових підприємств. «До великих італійських банків XIV-го та XV-го століть при­бувають французькі та німецькі грошеві князі XV-го та XVI-го століть, такий Самблянсей, що при кінци підійма­ється на ступінь «quasi roy», «королівства, родини такі, як фуґґери, що з Авґсбурґа панують над европейським ринком та встрявають в світові події як необхідний чинник» (Бецольд). Ті найбільші фінансові потентати не були — розуміється — відорваними, виїмковими явищами. Вони були тільки най- могутнішими поміж тою масою купців та взагалі «капіталіс­тів», що скрізь в західній Европі перебирали в свої руки керму економічного життя. Це був «знак часу», констатова­ний цілим рядом також тогочасних письменників та діячів. І вони не тільки констатували те явище. Проти явища капі­талізму, а особливо проти фінансового капіталу, проти тих, що «без праці сидять за печию та печуть собі яблока» та гірш розбійників нищать селян, лицарів та князів, (Лютер), звер­талися настрої широких мас, не тільки суспільних низів.

Зазначені тут зміни економічних відносин, основна зміна господарського життя потягла за собою зміну всего суспільно- го устрою. Поки що ще в рамцях старої правової структури змінилося фактично положення всіх «станів», змінилися гли­боко їхні суспільні функції та їх політичний вплив та значін­ня. На переході від середньовічча до нової доби пережили суспільства західньої Европи глибоку суспільну революцію. Вони пережили її не всі одночасно, і форма переходу до ново­го суспільного устрою не скрізь була однакова. Але істота зміни була всюди одна і та-ж. Це була ліквідація середньо­вічного «станового» суспільства та витворення нових основ соціяльної нерівности, нових основ для соціяльного поділу суспільства.

3.