<<
>>

Забезпечення помешканнями.

Упорядкування штатного розпису Державної варти передбачало виникнення нових структурних одиниць. Будівлі, в яких розташовувалися міліцейські управління, канцелярії і відділки за часів Тимчасового уряду і Центральної Ради знаходилися на балансі відповідних міських і земських управ.

Забезпечення приміщеннями нових вартових установ здійснювалося за окремими рішеннями владних осіб.

Так, полтавський губернський староста повідомив начальнику міської варти, що «за особистим дозволом МВС 9 серпня йому належить найняти відповідну квартиру для управління. При відмові добровільно здати вибране начальником приміщення його належало відібрати примусово за допомогою вартових. Розмір платні за приміщення мав бути встановлений за взаємної угоди» 122.

Вартість утримання службових приміщень вартові установи сплачували за рахунок державних кредитів на господарські потреби. Резервні вартові сотні і дивізіони розміщувалися за правилами «Устава о земских повинностях», зокрема його розділу п’ятого «О повинностях, отбываемых для потребностей войск» за рахунок міських і земських установ. При неможливості розміщення в косарнях чи казенних спорудах резервні вартові розміщувалися за правилами, викладеними в ст. 478, на приватних квартирах так само, як і колишні столичні кінні жандармські дивізіони і міські команди 123.

24 вересня 1918 р. гетьман затвердив закон «Про реквізицію житлових і нежитлових помешкань для задоволення державних і громадських загальнодержавного значення установ, а також осіб, які перебувають на службі в державних установах». Установлювався примусовий порядок тимчасового розміщення зазначених установ і осіб у приватних приміщеннях, який мали забезпечити реквізиційні й оціночні комісії, утворені в Києві, Одесі, Миколаєві, губернських і повітових містах. Із дня оголошення закону всі існуючі раніше комісії з реквізиції приміщень скасовувалися.

В обов’язках військового відомства залишалося лише розквартирування солдат і військових частин. У Києві, Одесі, Харкові і Катеринославі діяли міжвідомчі реквізиційні комісії, в інших містах – належні МВС. До їхнього складу входили представники від місцевої адміністрації, установ Міністерства юстиції і Міністерства військових справ, органів міського самоврядування та організацій домовласників і квартиронаймачів. Комісії надавали право вирішувати питання про реквізицію помешкань за заявами державних і громадських установ. Перевагу належало віддавати прибулим з інших міст. Для цього члени комісій за допомогою службовців Державної варти проводили огляд приміщень, видавали постанови про реквізицію, які теж виконувала варта. Без дозволу комісії домовласникам заборонялося заселяти нових мешканців у разі звільнення приміщень біженцями чи особами, засудженими за спекуляцію споживчими товарами. Про це вони в триденний термін повинні були повідомити комісію. Установам чи особам, для яких реквізувалося приміщення, видавали реквізиційний квиток, а власникам – копію постанови комісії.

Житлові витрати визначали оціночні комісії, які складалися із представників від судової влади, установ Міністерства фінансів, міського самоврядування і від установи, для якої реквізувалося приміщення. Ці комісії встановлювали розмір місячної плати наймача власнику за відведене приміщення і винагороди особі, яку виселяли (не більше тримісячної плати за квартирне і шестимісячної – за торговельне приміщення). Винагороду сплачували із державних коштів. Термін примусового зайняття приміщення обмежувався дією закону. Звільняючись із державної служби, особа мала виїхати з реквізованого приміщення. Право на це приміщення залишалося за звільненими в разі хвороби чи втрати працездатності під час виконання службових обов’язків або за родиною загиблого службовця. Щорічно квартирна плата за вимогами зацікавлених осіб могла бути переглянута оціночними комісіями. Власники мали право оскарження дій комісій в адміністративному відділі окружного суду.

У випадку несплати власнику квартирної вартості, встановленої оціночною комісією, її вилучали у наймача примусово із його грошового утримання. Міністрові внутрішніх справ законом надавалося право видавати за поданням реквізиційних і оціночних комісій відповідні інструкції та обов’язкові постанови щодо покарання за квартирні порушення штрафом до 1 000 крб. або адміністративним арештом до трьох місяців 124.

Подекуди начальники вартових органів фактично діяли за статтями цього закону ще до його прийняття. В Полтаві заселення службовців губернського освідомчого відділу в реквізовані приміщення здійснювалося вже з початку вересня. Так, діловод відділу В. Лобачевський отримав дві вільні кімнати з окремим входом у будинку зубного лікаря Грінберга. Урядовець 2-го розряду Є. Жадько – кімнату в квартирі торговця Клейна. Помічник діловода Т. Третьяков – дві кімнати з кухнею в будинку міщанина Святайла. Наказний Ф. Кованько – дві кімнати в квартирі фельдшера Шебаліна. Діловод Я. Роот – квартиру торговця Богуславського 125.

Разом з тим слід підкреслити, що гетьманські квартирні реквізиції не мали нічого спільного з воєнно-комуністичними житловими конфіскаціями або примусовими заселеннями «жилтоварищей» за наказами більшовицьких військово-революційних комітетів. Приватна власність на житло зберігалася, обмеження прав господарів помешкань стосувалося заборони їм відмовляти службовцю в заселенні і встановлювати довільні ціни за квартирування.

<< | >>
Источник: Тимощук О.В.. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.): Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ,2000. – 462 с.. 2000

Еще по теме Забезпечення помешканнями.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -