Тарханний ярлик, виданий палацевому лікарю Гекіму Яг\'ї 7 березня 1453 року

В ім’я Аллаха милостивого і милосердного.

Силою Єдинобожжя і чудесами Мухаммада.

Силою Вічного Бога (Тенгрі) в краю Мухаммада, Пророка Божого.

Гаджжі Ґерей, слово моє.

Цього Великого Улусу огланам і бекам туменів, тисяч, сотень і десятків, далі - його головному дарузі Емінеку, який відає Кримським туменом, та беям, далі - головному дарузі Кирк-Єра Шаг-Мердану, їх бейству головному сотнику Халілю, його достойникам великим [мужам], його законознавцям (муфтіям) і професорам медресе (мюдеррісам), суддям та базарним приставам (мугтесібам), його суфіям і шейхам, його писарям дивану, «державцю великої тамги»^{[5] [6]} Агмеду Ходжі Гаджіке, головному митникові та [митникам-] ваговикам (тартнакчи), далі - головному митнику Кирк-Єті-Йері і ваговикам, продовольчим комірникам (анбарчі), таврувальникам (яфтачі) та податківцям (ясакчі), так званим каланщикам (збирачам поземельного податку), сторожовим військам, пограничним і патрульним заставам!

Нехай вони [вищеперелічені у державця цього ярлика] не беруть і не кажуть [ніби це], мовляв, «вершницький податок» (йорткан ясаги), мовляв, «привальне» (кара конак), подаючи на доказ [своїх повноважень] документ чи що б там не було.

Далі, нехай вони не збирають мито та тамгу, якщо хтось відправить арби з сіллю, власні арби з продовольством у [міста] Крим і Кафу. Нехай [вони] не кажуть, мовляв, [це] «патрульне» (кабакчилик), мовляв, [це] «заставне» (кара- коллук).

Посли та подорожні, хто подорожує «зсередини» (тобто суходолом) на конях чи «ззовні» (себто морем) на кораблях, займається торгівлею, коли продає та купує, які йдуть та проходять гінці та провідники, пташники (кушчі) та барсники (барсчі), корабельники (гемічі), мостовщики (кьопрючі), перевальщики (гічючі), головам гільдій усередині міст, а назовні їх - старійшини краю, які мешкають у селах, особи, які відають щонайменшою і будь-якою податковою справою, усі проводирі, усі люди, усі загалом - нехай знають!

Державець цього ярлика Енгюрлі (з Анкари) Магмуд-оглу Г екім Яг’я Ага був пожалуваний - нехай буде тарханом! Куди б він не сказав, нехай рушатиме [вільно і безперешкодно], куди б він не сказав, нехай крокуватиме! Від цього дня і надалі нехай від нього не беруть побору та стягнення. Нехай не нараховують і не беруть так званого річного (салиг). Нехай не кажуть, [що це, мовляв,] колуш кол[т]ка («взаємна допомога»), і не чинять утисків, мовляв, воєнна потреба(?). Де б не було, якщо зберуть врожай, мовляв, комора продовольства, мовляв, комора сиру, що б не було - нехай [нічого такого] не говорять і [того] не забирають. Якщо хтось ослухається, мовляв, [це] звичаєве з току, і вчинить [відповідно], у Мене в [містах і округах] Кирк-єр, Крим, Кефе, Керч, Таман, Каба (Кабарда?), Кипчак, ніхто в місці, куди дійде мій наказ, хто б він не був, нехай не каже [мовляв] мито, вагове, данина, стягнення, і з Гекіма Яг’ї нехай [того] не збирають.

Ми сказали: «Перебуваючи у покої і ведучи праведне і скромне життя, нехай [пожалувані] творять нашим предкам увечері і зранку, вранці та ввечері у п’ятиразових намазах молитву і благословення».

Далі Ми сказали: «Зважаючи на твої минулі подвиги, яке б не знайшлося [в тебе] слово, нехай попросить».

Далі Ми сказали: «[Коли] ми таким чином постановили і вчинили відповідно до цього ярлика, [тоді] що доброго буде тим особам, які чинитимуть утиски, насильства, гніт і ворожість Гекіму Яг’ї, якого Ми учинили тарханом? Нехай же вони бояться!»

Що би ми тут не сказали, ми видали ярлик, що містить усе це, із золотим вензелем та червоною тамгою. За літочисленням у рік курки вісімсот п’ятдесят сьомий, у щасливому місяці сафарі 26-го дня в понеділок. Написано у Великій Орді, у Кирк-Єрі у палаці. Було представлено головним суддею (кади-ль-куддат - «суддя над суддями») Мевляною Садр-і-Джиганом. Написав Алі Бахши [писар].

Текст подано за виданням: Історія державної служби в Україні : у 5 m.- К. : Ніка- Центр, 2009. - Т. 3: Документи і матеріали. Vст. до н.е. - 1774р. -С. 111-113.