Статут генуезьких колоній на Чорному морі 1449р.

(Витяги)

Положення про консула Кафи із зазначенням його повноважень як голови генуезьких володінь в усьому Причорномор ’ї, встановленням фіксованого жалування, та різними застереженнями щодо занять будь-якою комерційною діяльністю, хабарництва та зловживання службовим положенням.

Бажаючи приступити до початку Статуту Кафи та місць, які лежать у Великому [Чорному] морі, і встановити правила для Консула Кафи як голови та начальника означеного міста й усього Чорного моря та імперії Газарії, постановляємо, узаконюємо і затверджуємо, по-перше, що Консул Кафи, який з часом має бути, на рік одержуватиме своєї платні 500 соммо кафської монети і що він ніяк не може, не сміє чи передбачати мати або одержувати прямо чи опосередковано іншого доходу, прибутку чи користі, окладу для старих службовців, що перебувають на утриманні, платні для нічних сторожів, слуг чи аргузіїв, а лише звільнюється від податків на продовольство.

Не в праві також згаданий Консул звільнити невільника чи інших осіб від податків Кафи. Якщо ж він вчинить всупереч цьому, то повинен на покарання повернути усе, що він одержав, незважаючи на дану заборону, а крім того заплатити ще стільки ж, себто суму грошей, які не можна було брати, і штраф

(■■■).

Крім того, постановляємо і наказуємо, щоби згаданий Консул не смів і не думав брати на відкуп сам чи через інших ніяких інших податків і стягнень, ані збирати їх, ані доручати збирати їх іншим, ані якимось іншим чином брати в цьому участь, прямо чи опосередковано під штрафом 100 соммо, четверта частина з яких належить звинувачу.

Постановляємо понад те і узаконюємо, щоби згаданий пан Консул не міг, не смів і думати і не повинен був би займатися торгівлею, ані доручати торгувати від свого імені на весь час своєї каденції явно чи таємно, особисто чи через посередництво інших, в Кафі чи якомусь іншому місті, що підлягало б його віданню, під штрафом 500 за 100 усього того, чим і на яку суму він торгуватиме.

(...) Консул по закінченні терміну каденції, коли синдики скінчать перевірку його дій, повинен повернутися до Генуї з тими самими кораблями, на ^[4] яких прибуде його наступник або з іншими, шляхом найзручнішим, найскорішим і найкоротшим, під штрафом від 100 до 200 соммо [...].

(...) Консул не може, не сміє і думати і не повинен брати чи залишати в себе якийсь дар чи подарунок від якої б не було персони, царствуючої чи намісницької, за винятком, коли він буде змушений прийняти на честь громади, бо буває, що [навколишні] намісники присилають конів чи щось подібне; але якби дар був надісланий йому, він повинен негайно відіслати його скарбниці

(■■■)■

Не можна, однак, згаданому Консулу, самому чи через іншого, придбати подарунок, але можна прийняти лише їжу та напої, які він помірно міг би спожити впродовж доби (...)■

Положення про вибори вищого представницького органу влади при Консулі Кафи - Комітету Старійшин, який демонструє надання виборчого права громадянам та міщанам Кафи, описує процедуру таємного голосування під час виборів посадовців та приведення до присяги новообраних.

Постановляємо і наказуємо, що пан Консул, щойно вступить на відправлення своєї посади, зобов’язується обрати раду з восьми старійшин нижчеподаним чином: чотири з них повинні бути громадянами, а четверо - обивателями Кафи.

Сам пан Консул з массаріями (скарбниками), старим складом Ради Старійшин повинні обрати між ними двох старійшин і двох - якогось іншого нижчепойменованих комісій, а саме Наглядового, з чотирьох генеральних синдиків і комітету Торговельного, дбаючи про рівне представництво громадян та обивателів. Ці вісім чиновників разом із Консулом і скарбниками повинні обрати новий Комітет Старійшин киданням чорних і білих кульок, попередньо склавши присягу, що обиратимуть добре і по совісті. Не може ніхто бути допущений у згаданий Комітет, якщо за нього не було кинуто принаймні дві третини куль. Посада Старійшини триває лише шість місяців. Старійшини, обрані зазначеним порядком, повинні на початку своєї каденції присягнути на св. Євангелії, поклавши руку на св. Письмо, що будуть згадані та нижчепрописані правила виконувати і дивитися за їх виконанням, наскільки від них залежатиме, наказавши прочитати собі ці правила при заступанні на посаду

(■■■)■

Текст подано за виданням: Історія державної служби в Україні : у 5 т.- К. : Ніка- Центр, 2009. - Т. 3: Документи і матеріали. V ст. до н.е. - 1774 р./ Упоряд. : Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Т. С. Водотика, Р. Б. Воробей та ін. -С. 109-111.