Швейцарія

3a державним устроєм і формою правління Швейцарія є конфедеративною парламентською республікою, яка складається з 26-ти адміністративно-територіальних одиниць з високим рівнем автономності та незалежності - кантонів, які, в свою чергу, поділяються на общини.

в усіх сферах набагато ширші у порівнянні з адміністративно-територіальними одиницями в Україні.

У Швейцарії існує комплексна і складна трирівнева система розподілу повноважень між центральною владою та регіонами, яка, згідно з Конституцією, виглядає так.

Федерація (центральна влада) виконує завдання, напряму визначені для неї основним законом або такі, що вимагають уніфікованого регулювання.

Кантони здійснюють всі права, які не делеговані федеральній владі, і самостійно визначають завдання, які вони виконують у рамках своїх повноважень; вони є суверенними тією мірою, у якій їх суверенітет не обмежений федеральною конституцією. Кантони можуть укладати між собою договори чи утворювати спільні організації або інституції, зокрема з метою забезпечення інтересів регіонального характеру; при цьому договори між кантонами не можуть суперечити законодавству, інтересам федерації та інших кантонів. Федеральне законодавство має перевагу над кантональним. Кожен кантон має власну конституцію, виконавчу, законодавчу та судову владу.

Рівень автономії общин забезпечується у відповідності до кантонального законодавства.

B основних сферах забезпечення життєдіяльності держави розподіл компетенцій, згідно з Конституцією, виглядає так:

1) зовнішні відносини є справою федерації; кантони беруть участь у підготовці зовнішньополітичних рішень, які торкаються їхніх повноважень чи інтересів, у сферах своїх повноважень вони можуть укладати міжнародні договори - з другорядними закордонними органами напряму, в інших випаДках - за посередництва федерації;

2) безпека: федерація і кантони гарантують у межах своїх повноважень безпеку країни і захист населення та координують зусилля у сфері гарантування внутрішньої безпеки;

3) армія: законодавство у військовій сфері, організація, підготовка та озброєння, а також застосування армії - справа федерації; кантони в рамках федерального законодавства відповідають за утворення кантональних військових підрозділів та їхнє кадрове і частково матеріальне забезпечення;

4) цивільний захист: федерація відповідає за законодавство щодо цивільного захисту населення та майна від наслідків озброєних конфліктів, вона видає нормативно-правові акти про вико-

ристання підрозділів цивільного захисту у випадках катастроф та надзвичайних ситуацій;

5) освіта, дослідження і культура:

• за шкільну освіту відповідають кантони;

• професійна освіта та універоитети: федерація видає приписи щодо професійної освіти, у її підпорядкуванні перебувають технічні університети, вона може створювати або підтримувати інші вищі навчальні заклади;

• федерація може надавати кантонам фінансову допомогу на їхні затрати на стипендії або інші субсидії у сфері освітньої підготовки; вона може, на додаток до кантональних заходів та за умови дотримання суверенітету кантонів у сфері навчання, вживати додаткові заходи з метою сприяння освітній підготовці;

• федерація сприяє науковим дослідженням, може створювати та керувати дослідницькими установами;

• федерація сприяє розвитку спорту, зокрема спортивній освіті;

• за сферу культури відповідають кантони; федерація може підтримувати культурні прагнення загальнодержавного характеру, а також сприяти розвитку мистецтва і музики, зокрема у сфері освіти;

• мови: офіційними мовами федерації є німецька, французька та італійська, у спілкуванні з особами з ретороманською мовою офіційною є також і ця мова (не слід плутати з поняттям державних мов, якими є усі чотири згадані мови); кантони самі вирішують, яка мова в них офіційна (є кантони з кількома офіційними мовами);

• кантони відповідають за врегулювання відносин між церквою і державою.

6) навколишнє середовище і територіальне планування: за територіальне планування відповідальність несуть кантони; федерація визначає його принципи, сприяє та координує дії кантонів у цій сфері;

• федерація визначає принципи щодо збереження та використання водних запасів і захисту лісів, щодо здійснення рибальства і полювання, зокрема з метою збереження видової різноманітності риб, диких тварин та птахів; вона видає приписи щодо захисту водойм, забезпечення належних обсягів запасів води, гідротехнічного будівництва, а також щодо захисту тварин; за виконання цих приписів відповідають кантони, якщо це питання законодавчо не закріплене за федерацією;

• за охорону природних багатств відповідають кантони;

7) енергетика і зв’язок: федерація визначає принципи щодо використання енергії та її раціонального споживання; при формуванні енергетичної політики вона враховує потреби кантонів та общин, а також економіки; за заходи, які стосуються споживання енергії у спорудах, відповідають передусім кантони;

• до компетенції федерації належить законодавство у сфері ядерної енергетики;

• федерація видає приписи щодо транспортування і постачання електроенергії; до її повноважень також відноситься законодавство щодо трубопроводів для транспортування рідкого чи газоподібного палива;

• пошта і телеграф є справою федерації;

• федерація відповідальна за законодавство про радіо і телебачення, а також інші форми публічного поширення передач та інформації з допомогою технічного зв’язку; радіо- і телеструктури повинні враховувати особливості країни та потреби кантонів;

8) економіка: федерація і кантони мають дотримуватися принципу економічної свободи і в рамках своїх повноважень дбати про забезпечення сприятливих ринкових умов для приватної економіки; відступи від принципу економічної свободи допускаються лише, якщо це передбачено конституцією (наприклад, у разі необхідності - у сфері грошово-кредитної або зовнішньоекономічної діяльності чи державних фінансів) або є прерогативою кантонів;

• федерація видає приписи щодо економічно- чи соціально- шкідливого впливу діяльності картелів або інших обмежень конкуренції;

• федерація вживає заходи для захисту споживачів;

• федерація видає приписи щодо банківської та біржової діяльності, враховуючи при цьому завдання та позиції кантональних банків; вона також видає приписи щодо сфери приватного страхування і може їх видавати стосовно надання фінансових послуг в інших сферах;

• грошово-валютна система є справою федерації, лише вона має право випускати монети і банкноти; грошово-валютну політику здійснює як незалежний центральний банк Швейцарський національний банк, який управляється за участі і за наглядом федерації; принаймні дві третини чистого прибутку ШНБ спрямовується у кантони;

• федерація вживає заходів для збалансованого розвитку кон’юнктури; у політиці в цій сфері вона має враховувати еконо-

мічний розвиток окремих регіонів; для стабілізації кон’юнктури федерація може тимчасово підвищувати надбавки або надавати знижки на федеральні податки;

• федерація забезпечує країну життєво важливими товарами та послугами у випадку політичних чи військових загроз, а також у разі виникнення гострої потре’би, з чим економіка не може сама справитися;

• федерація може надавати підтримку регіонам у випадку стихійного лиха;

• федерація відповідає за законодавство щодо виготовлення, імпорту, очищення і продажу алкоголю, а також у сфері азартних ігор і лотерей;

• федерація видає приписи проти зловживання зброєю та амуніцією, а також щодо виготовлення, придбання та розповсюдження військової техніки;

9) цивільне і кримінальне право: законодавство у цих сферах є справою федерації; кантони відповідають за організацію судів, судові процеси та судочинство, а також виконання покарань;

10) фінансова система: федерація сприяє фінансовому вирівнюванню між кантонами; при сплаті федеральних внесків вона враховує фінансову потужність кантонів та гірських районів;

• федерація визначає принципи гармонізації прямих податків, які стягуються федерацією, кантонами та общинами, процесуальне право у цій сфері та нормативно-правові норми, які регулюють відповідальність за податкові правопорушення; під гармонізацію не підпадають податкові тарифи, податкові ставки та суми, що не підлягають оподаткуванню;

• федерація може стягувати прямі податки в розмірі не більше ніж 11,5 % - з доходів фізичних осіб, не більше 9,8 % - з чистих доходів юридичних осіб, не більше 0,825 % - з капіталу та резерву юридичних осіб; при визначенні тарифів враховується навантаження у сфері прямих податків кантонів та общин; розміри згаданих податків встановлюються і стягуються кантонами, при цьому 3/10 валового доходу від податків припадає на частку кантонів, з них мінімум 1/6 витрачається на фінансове вирівнювання між кантонами;

• федерація може стягувати спеціальні акцизи на виготовлення тютюнових виробів, алкоголю, пива, автомобілів і запчастин до них, нафтопродуктів, інших мінеральних масел, на постачання природного газу і продуктів їх переробки, пального; 10 % чистого

доходу від оподаткування алкоголю отримують кантони, при цьому виручені кошти мають використовуватися для боротьби з причинами та наслідками шкідливих звичок;

• митні та інші збори з транскордонного руху товарів є справою федерації;

• визначені федеральним законодавством об’єкти, які підпадають під закони про податки на додану вартість, спеціальний акциз, гербовий збір або неоголошений збір чи звільняються від таких податків, не можуть обкладатися кантонами або общинами аналогічними податками.

Територіальний устрій Швейцарії формувався століттями і протягом останніх десятиріч у країні не здійснювалися територіальні реформи на кантональному рівні.

Водночас актуальними для Швейцарії є реформи, пов’язані з удосконаленням взаємовідносин між федерацією та кантонами і між самими кантонами для підвищення ефективності функціонування держави на засадах федералізму як її основної онори.

Наразі в країні реалізовуються реформи, спрямовані на перерозподіл повноважень і завдань між федерацією та кантонами, а також зміну системи фінансового вирівнювання з метою збалансування рівнів розвитку кантонів та стирання відмінностей у їх фінансовій потужності.

Основними результатами цих змін мають стати:

- чіткіше окреслення завдань як федерації, так і кантонів, усунення дублювання функцій (одним з аргументів перетворень є те, що центральна влада зараз виконує надто багато завдань, а свобода дій кантонів є обмеженою);

- покращення взаємодії між федерацією та кантонами у сферах взаємної відповідальності;

- покращення співробітництва на міжкантональному рівні;

- реформа системи фіПансового вирівнювання: на основі порівняння потенціалу кантону з потенціалом всієї країни (100 %) обраховуватиметься “ресурсний індекс”. Кантони, в яких цей показник буде більшим від 100 %, вважатимуться “ресурсно силь-

ними”, у яких менше - “ресурсно слабкими”; відбуватиметься вирівнювання на користь другої категорії кантонів з боку федерації та першої категорії кантонів, при цьому щорічні внески “ресурсно сильних” кантонів мають становити від 2/3 до 4/5 внесків федерації;

- вирівнювання навантажень: кантони, які в силу географічних чи соціодемографічних обставин (розташування, природні умови, структура населення тощо) несуть більше фінансове навантаження (наприклад, більші видатки на інфраструктуру в гірських регіонах), отримуватимуть відповідну підтримку з боку федерації у вигляді компенсації за надмірне навантаження.

Підсумовуючи вищевикладене, слід відзначити таке:

• між Українокх та Швейцарією існують суттєві відмінності у системах державного устрою і державного управління;

• розподіл повноважень між центральною та кантональними владами у Швейцарії законодавчо закріплений і його складно порівнювати з розподілом владних повноважень між Києвом та областями України;

• з огляду на це, а також з урахуванням того, що основою державного управління у Швейцарії є принцип прямої демократії, використання досвіду швейцарських реформ у сфері державного управління в Україні потребує зваженого підходу, оскільки він не може бути застосований безпосередньо, а потребує процесу адаптації до суспільно-політичних, соціально-економічних та етнокультурних особливостей.

12.17.