Уроки для України

Питання трансформації та оптимізації адміністративно-територіального устрою є складним, а тому потребує немало часу для його вирішення. Але, як свідчить практика багатьох країн Європейського Союзу, воно вирішується завдяки, по-перше, внутрішньому усвідомленню громадськістю необхідності таких процесів; по-друге, всілякому сприянню зазначеним процесам з бокудержа- ви; по-третє, послідовності в реалізації.

Досвід реформування саме адміністративно-територіального устрою у країнах Європи дає змогу зробити деякі висновки, врахування яких виключно важливе для України з точки зору майбутнього вирішення нею даної проблеми:

• реформування адміністративно-територіального устрою в усіх країнах спиралося на концептуально визначену і законодавчо

закріплену нову модель загальнодержавного та регіонального управління, чіткий розподіл повноважень між зазначеними рівнями управління та системою самоврядування;

• нова модель загальнодержавного, регіонального та місцевого управління, системи органів самоврядування і територій, на які поширюється їх дія, закладається в основу нового адміністративно-територіального устрою країн;

• у більшості країн світу розробка нового закону про регіональний розвиток, яким чітко визначаються функції управління на різних його ієрархічних рівнях та взаємозв\'язки з органами самоврядування, передує процесу реформування адміністративно- територіального устрою;

• розміри низових адміністративно-територіальних одиниць (в умовах України їм за своєю сутністю сьогодні найбільше відповідають території сільських рад), що приймаються за базовий рівень адміністративно-територіального устрою, визначаються обов\'язково з врахуванням фінансової спроможності країни та, відповідно, спроможності самих цих територіальних формувань;

• існує практика об\'єднання низових адміністративно-територіальних утворень (територіальних громад) у союзи територіальних громад з метою підвищення їх спроможності у вирішенні спільних місцевих проблем, тобто вирішення власних (місцевого значення) соціально-економічних програм перспективного розвитку;

• незалежно від політичного устрою країн світу через такі організаційні форми самоорганізації їх населення, як громада (у різних країнах їх називають по-різному), громадяни цих країн здійснюють пряме, безпосереднє управління значною часткою (як визначено в Європейській хартії про місцеве самоврядування) справ щодо життєдіяльності усього суспільства;

• реформування адміністративно-територіального устрою максимально враховує історичні традиції та етнічні особливості населення, яке проживає на певних територіях або землях, з подальшим закріпленням їх у конкретних одиницях адміністративно-територіального устрою (в Україні цьому найбільше відповідає наявність таких історичних територій, як Галичина, Слобожанщина, меншою мірою - Поділля, Полісся, Таврида, Донбас);

• законодавча база, що визначає адміністративно-територіальний устрій країн світу, допускає випадки наявності, окрім єдиного загальнодержавного закону з даного питання, окремих законів для конкретних територіальних утворень (одиниць).

Виходячи із досвіду зарубіжних країн, чіткий розподіл сфер компетенції та повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади можливий лише на основі:

- однозначно виписаного законодавчого розмежування понять "повноваження державної влади (органу виконавчої влади)" та "повноваження місцевого самоврядування";

- дотримання принципу субсидіарності: зі сфери компетенції органів виконавчої влади мають бути виключені та передані до відання місцевого самоврядування всі повноваження, які можуть бути ефективно реалізовані на рівні територіальної громади;

- фінансового, матеріального та іншого забезпечення виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади;

- трансформації функцій (у більш віддаленій перспективі) місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади загальної компетенції в контрольно-наглядові органи у структурі єдиної центральної державної влади в результаті позбавлення їх та передачі відповідним органам місцевого самоврядування функцій і повноважень організаційно-господарського характеру.

12.18.