Швеція
Адміністративний устрій ПІвеції має два рівпі:
• 22 райони, 2 регіони (середня людність - 400 тис.);
• 288 комун (34 тис. жителів).
У цій дворівневій системі більшість завдань комунального рівня вирішується комунами, а райони в основному займаються питаннями системи охорони здоров’я (лікарні тощо).
Шведська модель сучасної всеохоилюючої соціальної держави вимагала зміни адміністративних структур і перетворила комуни на найважливішу адміністративну інституцію країни. Основними періодами становлення адміністративно-територіального устрою країни є:
1862 р. - заснування двоступеневої комунальної системи з 24-ма районами (на територіальній базі районів, які існували з 1634 p.) та приблизно 2200-ма комунами (натериторіальній матриці церковних громад);
1952 p. - територіальна реформа сільських комун, зменшення загальної їхньої кількості з 2282-х до 816-ти;
1974p. - територіальна реформа міських комун, зменшення загальної кількості комун до 288-ми (у середньому 34 тис. жителів); така кількість жителів залишилася в комунах до цього часу;
кінець 1980-хроків - одноступеневий (без районів) статус для великих міст Стокгольма, Ґетеборга та Мальме (зокрема, делегування повноважень у галузі охорони здоров’я);
1998p. - створення двох великих районів у вигляді об’єднання великих міст Ґетеборга та Мальме з навколишніми районами. При цьому обидва міста втратили свій статус вільних міст і продовжили виконання своїх комунальних функцій як районні міста, які входять до нових великих районів.
Одним із основних повноважень районів є охорона здоров’я (широке коло базових медичних послуг, яке охоплює спеціальне лікування, стоматологію, спеціалізовану психіатрію тощо), на яку припадають три чверті бюджету та персоналу. Крім цього, на рівні районів вирішують питання, що належать до сфери культури, освіти й туризму, регіонального розвитку.
До повноважень громад належать:
• соціальні функції: надання послуг для людей похилого віку та людей з фізичними вадами, індивідуальна і соціальна допомога, допомога сім’ям;
• освіта (дошкільна, початкова, середня);
• планування та будівництво;
• захист дозвілля і здоров’я;
• водозабезпечення, стічні води, вивезення відходів;
• функції, які виконуються на добровільній основі (культура та відпочинок), а також суспільна сфера, до якої належать, наприклад, технічні служби та енергозбереження.
12.16.