Іспанія
Конституція Іспанії, прийнята у 1978 p., закріпила триярусну систему державного управління, а відповідно і адміністративно- територіального устрою, виділивши рівні муніципалітетів, провінцій та автономних областей.
Саме Конституцією визначається право суміжних провінцій зі спільними “історичними, культурними та економічними рисами” формувати такі самоврядні адміністративно-територіальні одиниці, як автономні області (AO). Парламент за поданням груп провінцій або однієї провінції затверджує національний статут автономії для кожної AO. Області, які досягли автономії у такий спосіб, - це Каталонія, Галісія та Країна Басків.Конституція Іспанії фактично за трирічний термін (після смерті диктатора Франко у 1975 p.) “демонтувала” стару систему адміністративно-територіального устрою країни, проголосивши лад, що забезпечував ефективне самоврядування на усіх рівнях.
Хоча Іспанія є парламентською монархією, її нова система самоврядування перетворила централізовану державу на країну з таким устроєм, де владу поділяють владні органи центрального, регіонального й місцевого рівнів.
Серед низки законів, якими закріплювалися кроки з реформування суспільства, окрім Конституції Іспанії, необхідно назвати Закон “Про основи місцевого самоврядування”, прийнятий у 1985p. Саме цим законопроектом встановлено чіткий розподіл компетенції між основними рівнями державного управління, статус і повноваження мерів міст та алькальдів провінцій.
12.14.