Фізична особа

– бути кредитоспроможною (мати постійне джерело доходів) та підтвердити свою кредитоспроможність;

– відповідно до вимог банку надати пакет документів;

– забезпечити виконання зобов’язань за кредитним договором заставою майна (майнових прав), порукою чи іншими формами забезпечення відповідно до вимог банку.

Кредити фізичним особам не надаються, якщо оцінка кредитоспроможності позичальника свідчить про високий ступінь ризику, в результаті чого кредитна операція буде класифікована як сумнівна чи безнадійна.

Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлюються установою банку залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склались на кредитному ринку.

Строк повернення кредиту визначається банком і позичальником у кредитному договорі та залежить від розміру кредиту й кредитоспроможності позичальника.

об’єктом кредитування.

336

Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку за місцем проживання, за винятком кредитів на будівництво або купівлю індивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцем забудови або знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні й інших фвкторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку.

Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, у компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою.

У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку, а позичальник зобов’язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом.

Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який має враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із поточного рахунка, вкладного (депозитного) рахунка, переказами через пошту або готівкою.

Новий кредит надається лише за умови повної сплати заборго- ваності за раніше одержаними кредитами або за наявності додаткового ліквідного майна і реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.

Нині на ринку склалися певні обмеження щодо кредитування

фізичних осіб, спрямовані на зниження кредитних ризиків банків.

337

Кредити не надають:

• нерезидентам;

• неплатоспроможним фізичним особам із незадовільним фінансовим становищем;

• для погашення іншого кредиту чи заборгованості за кредитом

• фізичним особам – засновникам або керівникам підприємств,

щодо яких є негативна інформація;

• за неспроможності клієнта надавати ліквідну заставу або інше забезпечення, що гарантувало би повернення кредиту і відсотків;

• клієнту, сукупний місячний дохід якого не забезпечує

щомісячного повернення частки кредиту і сплати нарахованих відсотків;

• фізичним особам, які в період дії кредитного договору досягнуть пенсійного віку.

Діють певні обмеження і щодо суми позики фізичним особам: її максимальний розмір може встановлюватися у вигляді абсолютної суми, відсотка від ринкової вартості забезпечення, відсотка від вартості товарів, на оплату яких береться кредит. Позичку надають за наявності у клієнта прописки в місті, де розташована установа банку.

Однією з важливих засад організації кредитування є принцип забезпеченості кредиту, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність фізичної особи-позичальника.

Кредит надається під певне реальне забезпечення фізичної особи як позичальника: заставу (нерухомість, автотранспорт, цінні папери, обладнання, майнові права на депозити); гарантію та поручительство третіх осіб (фізичних і юридичних); заклад (ювелірних виробів, аудіо-, відеотехніки, побутової техніки тощо); страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим фізичним особам, які мають давні ділові зв’язки з банком і високу платоспроможність.

До забезпечення кредитів, які надаються фізичним особам,

висуваються вимоги:

• якщо майно є спільною власністю або придбане в період подружнього життя, то потрібна письмова згода одного з подружжя на передачу майна в заставу;

338

• не приймається у заставу житло, де прописані неповнолітні особи, пенсіонери та інваліди;

• не приймається у заставу житло, договір купівлі-продажу якого

укладено менше як за 3 роки до отримання кредиту – з огляду на ймовірність його оскарження колишнім власником у судовому порядку в межах строку позивної давності;

• майно, яке надається в заставу, підлягає обов’язковому страхуванню

на користь банку, а договір застави – нотаріальному засвідченню.

Інтенсивному розвитку кредитування фізичних осіб в Україні сприяли, перш за все, такі фактори:

– загальне зниження рівня дохідності банківських операцій. На такому фоні споживче кредитування характеризується високим рівнем дохідності порівняно з дохідністю вкладень в інші фінансові інструменти і є певною мірою привабливим;

– загострення конкуренції на ринку корпоративного кредитування. Протягом 2006–2007 рр. спостерігається активізація діяльності іноземних банків, витіснення дрібних і середніх вітчизняних банків великими із сегмента кредитування першокласних позичальників, що також підштовхує банки до освоєння ринку кредитів населенню;

– зростання реальних доходів населення.

– зацікавленість торговельних підприємств. Зростання споживчого кредитування дає змогу суттєво стимулювати обсяги продажів торговельних підприємств.

Позитивні тенденції до зростання обсягів кредитних послуг для роздрібних клієнтів недостатньо розкривають економічний потенціал вітчизняної банківської системи порівняно з банківською практикою розвинутих країн. В Україні частка кредитів населенню, які видаються банками, перебуває в межах кількох процентів від ВВП країни, що, відповідно, визначається тими проблемами, які простежуються на кредитному сегменті ринку банківських послуг. До основних проблем вітчизняних комерційних банків у сфері кредитування фізичних осіб, які потребують вирішення, слід зарахувати такі:

1. Кредитування фізичних осіб є більш ризиковою сферою

діяльності банків, ніж при обслуговуванні корпоративних клієнтів.

339

Вагомий вплив на роздрібну кредитну діяльність банків здійснюють два основних банківських ризиків. Передусім це кредитний ризик, який є найбільш суттєвим фактором, що стримує активний розвиток кредитування фізичних осіб. Він пов’язаний з можливістю невиконання позичальником своїх зобов’язань перед банком, тобто втрати банком основної суми позики і процентів за нею. Другим значним ризиком, який впливає на діяльність банків, є ризик ліквідності.

2. Недостатній розвиток довгострокових кредитних послуг, а саме іпотечного кредитування, що пов’язано з відсутністю відлагодженої системи оцінювання нерухомого майна позичальника.

3. Проблема розвитку довгострокового кредитування, пов’язана із залученням ресурсів для його здійснення. Відповідно, це спричиняє проблеми з формуванням довгострокового кредитного портфеля банку, який не може опиратися на короткострокові ресурси. Невідповідність строків банківських активів і пасивів призводить до втрати ліквідності банку.

4.

5. Проблеми технічного порядку, які виникають у зв’язку з надмірною задокументованістю процесу видачі довгострокової позики.

6. Відсутність ефективного механізму застави майна, черговості щодо одержання позовного права банком, відсутність вторинного ринку реалізації заставленого майна – все це в сукупності призводить до того, що нерухоме майно, взяте у заставу, часто стає малоліквідним.