Особа шахрая та потерпілого

Особа злочинця та жертви злочину є об’єктом дослідження багатьох юридичних наук . Водночас, криміналістичне дослідження передбачає вирішення тактичних завдань, спрямованих на отримання інформації про особу злочинця та потерпілого, без якої іноді неможливо у повному обсязі встановити ^[71] відомості щодо інших елементів кримінально-релевантної події (способу, механізму та обстановки вчинення злочину), тобто щодо фактичної картини події, що відбулася в цілому^{[72] [73] [74].}

Слід зазначити, що більшість науковців, говорячи про криміналістичне вивчення особи злочинця, пропонують виділення соціально-демографічних, морально-психологічних та біологічних властивостей вказаних осіб . Ці характеристики визначають не тільки саму можливість злочинного посягання, але й поведінку шахраїв під час досудового розслідування.

Говорячи про соціально-демографічні властивості особи злочинця, що вчиняє шахрайство у сфері житла, слід сказати, що найбільший інтерес тут становить її освітній рівень, професія, наявність судимості в минулому тощо.

За даними дослідження О.В. Смаглюка, шахраї є начитаними й освіченими людьми, нерідко - представниками інтелігенції^[75]. Г.Н. Борзенковим також відзначається факт високого освітнього рівня шахраїв, який, як він каже, не тільки вище, ніж у розкрадачів, але й перевищує рівень освіти більшості нашого населення . Підтвердженням цього є й дані, отримані нами під час вивчення кримінальних справ про шахрайства, пов’язані з відчуженням приватного житла. Так, у більшості випадків (60%) шахраї мали вищу освіту (багато з яких юридичну), у 40% - середню. Тоді як випадків вчинення злочину даної категорії особами, що не мали освіти, нами взагалі не зустрічалося. Дана обставина свідчить про необхідність достатнього освітнього рівня в особи, що вчиняє зазначений злочин, адже освіченій людині легше увести в оману неосвічену.

Щодо професійної зайнятості, то, згідно з вивченням кримінальних справ, у 15% випадків шахраї були підприємцями, у 5% - ріелторами, у 8,7% - особами, що оформлюють документи щодо правочинів з житлом, у 2,5% - працівниками банківських установ, у 2,5% - співробітниками правоохоронних органів. З цього видно, що здебільшого шахрайства, пов’язані з відчуженням приватного житла, вчиняються службовими особами, представниками влади, підприємцями. Необхідно погодитися з Д.В. Астаф’євим, що саме ця категорія становить найбільший інтерес з точки зору застосування оперативно- розшукових заходів для виявлення особи шахрая, оскільки ці заходи зумовлені особистісними властивостями злочинця та характером операцій, що ним здійснюються . Крім того, базуючись на отриманих результатах, ми дійшли висновку, що кількість працюючих шахраїв перевищує кількість непрацюючих, яких виявилося 42,5%.

Г оворячи про судимість, слід сказати, що вона, у прямому значенні цього слова, не є ознакою або властивістю особи, але це правове поняття нерідко відбиває існування в особи антигромадських поглядів і тим самим визначає соціальні особливості людини. Згідно з даними, отриманими під час вивчення кримінальних справ, можна сказати, що вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, особою, що має судимість - скоріше виняток. Зокрема, кількість таких складає лише 7,5%, тоді як у 92,5% випадків шахраї не мали судимості. ^{[76] [77]}

Криміналістичне дослідження особи злочинця потребує розгляду й біологічних властивостей та ознак, таких як стать, вік особи, її фізичні властивості та ін.

Аналізуючи кримінальні справи про шахрайства, пов’язані з відчуженням приватного житла, ми встановили, що у вчиненні злочину даної категорії неповнолітні особи не беруть участі взагалі.

Вказане дозволяє дійти висновку, що більшість шахрайств у сфері приватного житла вчиняють особи, які належать до вікової категорії від двадцяти шести до сорока п\'яти років. Це можна пояснити тим, що для вчинення злочину даної категорії, на відміну від інших, особа повинна мати певний життєвий досвід, знати психологію людей. Окрім того, люди в таких питаннях більше довіряють особам зрілого віку. Зі слів С.І. Аненкова, кількість жінок серед шахраїв складає від 22% до 30% . Приблизно такими є й дані вивчення кримінальних справ, згідно з якими, частка чоловіків у вчиненні шахрайства у сфері приватного житла, складає 72,5%. Жінки брали участь у вчиненні злочину даної категорії у 27,5% .

Зосередимо увагу й на морально-психологічних якостях особи злочинця, оскільки саме вони зумовлюють вибір способу вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, та поведінку шахрая на досудовому слідстві^[78]. Зазначимо, що у ході вивчення кримінальних справ та характеристик осіб, які проходили у них, нами було встановлено, що здебільшого особи, котрі ^[79] вчинили злочин у сфері житла, за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно (88,7% випадків), тоді як лише у 11,2% випадків дані особи отримали негативну характеристику.

Хотілось би зазначити й те, що шахраї, котрі вчиняють злочини у сфері житла, дуже рідко зловживають наркотичними засобами та спиртними напоями. Такий факт, згідно з даними, отриманими під час вивчення кримінальних справ, спостерігався лише у 16,2% випадків. До того ж, у 97,5% випадків злочинці під час вчинення шахрайства перебували у нормальному (тверезому) стані.

Як правило, шахраї мають певну психологічну стійкість, самооцінку та самоконтроль, гострий розум, розвинуту уяву та фантазію, вміння зацікавити та прихилити до себе людей. З метою вчинення злочину вони завжди входять у контакт з передбачуваною жертвою, щоб створити про себе сприятливе враження. Як зазначає Р. Чалдіні, іноді для цього шахраям достатньо й ділового костюма, що надає людині офіційного вигляду і дозволяє користуватися повагою в оточуючих та здійснювати на них впливову дію . З цього видно що, за своїм зовнішнім виглядом, шахраї можуть виглядати як поважні особи.

Слід сказати, що шахраї володіють і досить переконливо застосовують прийоми та методи психологічного спілкування, а саме: комунікабельність, вольові та інтелектуальні переваги, особливості міміки, жестикуляції, інтонації, зовнішній вигляд. Зі слів Н. Алікіної, шахраї можуть впливати на свідомість потенційної жертви таким чином, що остання починає сприймати запропоновані інструкції як власні думки. А така довіра дозволяє шахраю ^{82 [80] виконати свій злочинний намір у повному обсязі . Для того щоб скласти про себе позитивне враження, шахраї нерідко демонструють зв’язок з впливовими особами, показують причетність до відомих фірм, організацій.}

Слід погодитися з Д.В. Астаф’євим, який зазначає, що найбільш повно суб’єктивні особливості шахрая знаходять своє відображення на початковому етапі формування злочинного задуму - у ході визначення мети, для досягнення котрої особа допускає можливість та проявляє бажання вчинити протиправні дії. За своєю природою, як вказує автор, мета вчинення того чи іншого злочину є об’єктивно-визначеним результатом, досягнення котрого необхідно для задоволення бажань (мотивів) злочину .

Необхідно звернути увагу на те, що шахрайство, пов’язане з відчуженням приватного житла, нерідко вчиняється у складі групи. На цьому, до речі, зауважує й Л.Л. Мельников^{[81] [82] [83]. Підтвердженням цього є й дані, отримані нами під час вивчення кримінальних справ. Так, злочини даної категорії у 43,7% випадків вчиняються двома-трьома особами, у 32,5% випадків - у складі більше трьох осіб.}

Таким чином, вивчення особи шахрая надає можливість виявити криміналістично значущі особливості його характеру, встановити мотиви його поведінки. Це, у свою чергу, дозволяє більш глибоко розібратися в багатьох обставинах справи та побудувати у подальшому правильну тактику допитів та інших слідчих дій за участю підозрюваного (обвинуваченого).

Одним зі складових елементів криміналістичної характеристики шахрайства є особа потерпілого. Як зазначають В.С. Бурданова та В.М. Биков, глибоке проникнення в психологію потерпілого, дослідження всього розмаїття його особистісних властивостей допомагає слідчому передбачити позицію потерпілого по справі та можливі її зміни^{[84] [85] [86]. Треба погодитися з В.С. Малишевим, який вказує, що фактори і обставини, пов’язані з потерпілим від злочину, в генезисі злочинної поведінки виконують значну роль . У зв’язку з цим, як каже Є.Є. Центров, вибір злочинцем способу, засобів, місця, часу вчинення злочину може залежати від конкретної жертви, особливостей її образу життя, зв’язків та взаємин у суспільстві. Причому у цьому її вибір також не зовсім випадковий і може залежати від віку, статі, матеріального стану, зовнішніх даних та інших властивостей особи . З цього видно, що автор наголошує на застосуванні злочинцями обману залежно від особистісних властивостей жертви.}

На думку В.П. Шейнова, засобом впливу шахраїв під час здійснення угод щодо житла є юридична безграмотність, неуважність жертви,

непоінформованість її у деяких питаннях щодо процесу відчуження житла^[87].

використовуються шахраями для досягнення злочинної мети.

Як наголошує В.О. Туляков, віктимність, як здатність суб’єкта ставати жертвою соціально-небезпечного прояву, виступає в її загальнотеоретичному розумінні як явище соціальне, психічне і моральне^[88]. У зв’язку з цим можна сказати, що як елемент криміналістичної характеристики шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, віктимологічні дані набувають особливого значення, оскільки вчинення зазначеного злочину також обумовлено віктимною поведінкою потерпілих. Зокрема, іноді їх вчинки суперечать моральним та юридичним нормам - вони схильні до корисливості, прагнення набути різноманітних благ незаконним шляхом, внаслідок чого самі зазнають шкоди від злочину.

Жертвами злочину даної категорії в основному стають особи, що погано орієнтуються в порядку здійснення правочинів щодо відчуження житла, законодавстві, що регулює правові відносини у названій сфері. Легковір’я, довірливість потерпілих має свій прояв і у випадках, коли для здійснення правочинів з нерухомістю вони звертаються за допомогою до посередників, доручають їм розпоряджатися своїм майном та укладати угоди щодо житла. При цьому потерпілі не тільки не беруть участь у супроводженні угоди, а навіть не вдаються, яким чином відбувається процес відчуження житла. Проблема полягає у тому, що потерпілі не завжди усвідомлюють, що передають свої права людині, котра може скористатися можливістю, наданою самим потерпілим. Внаслідок цього особа втрачає своє житло, а шахрай, який виступає «посередником», отримує гроші від незаконного продажу житла. Зазначене свідчить про низький рівень правової культури громадян, що стає одним із факторів віктимності шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.

Узагальнення результатів вивчення кримінальних справ показало, що пік віктимності потерпілих від шахрайства припадає на осіб віком більше 45 років (50%). У той же час, підвищена віктимність властива жінкам. Серед потерпілих вони складають 63,7%; чоловіки, відповідно - 36,2%. Це пояснюється тим, що особи жіночої статі більш довірливі, легше піддаються впливу. Освітній рівень потерпілих такий: 76,2% мали загальну середню, 23,7% - вищу освіту. Аналізуючи дані показники, слід сказати, що особи стали жертвами обману не завдяки неосвіченості, а за іншими мотивами віктимологічного характеру.

Вивчення кримінальних справ щодо шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла, показало, що, у 57,5% випадків потерпілий був знайомий з шахраєм, у 42,5% - ні.

Як правило, потерпілими від шахрайства у сфері приватного житла нерідко є: особи, які зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами; особи, які мають психічні вади; самотні особи похилого віку (36,2% випадків). Цих осіб відносять до групи ризику (соціально не захищеної групи). Наведемо приклад. Так, З. під виглядом працівника соціальної служби увійшов у довіру до самотньої Б., яка була особою похилого віку, і схилив її до обміну житла, що належало їй на праві приватної власності, на інше, менш комфортабельне, обіцяючи відшкодувати різницю у вартості. Б, довіряючи З., добровільно підписала всі документи, необхідні для відчуження житла, але грошей не отримала . Аналіз кримінальних справ показує, що у 31,2% випадків постраждалі від шахрайства зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами. Зауважимо, що у 66,2% випадків потерпілі під час вчинення шахрайства перебували у тверезому стані. Тоді як у 33,7% випадків постраждалий, під час укладання угоди щодо житла, знаходився у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Цей факт пояснюється легким входженням у довіру до особи у такому стані. Прикладом може стати такий випадок. Так, П. з метою заволодіння житлом громадян створила злочинну групу. У розробку плану злочинних дій входило підшукування самотніх власників квартир, схильних до зловживання спиртними напоями. До потерпілих входили у довіру, схиляли до вживання спиртних напоїв і, шляхом обману, заволодівали документами на їх житло та паспортами. Отримані документи шахраї використовували під час продажу квартир після заміни фотокарток власників житла на фотокартки членів організованої групи.

Таким чином, результат злочинних дій нерідко залежить від волі та свідомості самого потерпілого. Вивчення особи потерпілого сприяє отриманню необхідної інформації про подію злочину, вибору найбільш доцільних тактичних прийомів провадження окремих слідчих дій та встановленню об’єктивної істини по справі в цілому. ^[89]