Аналіз менеджменту

Сфера застосування методу CAMEL в Україні як самостійного методу аналізу без застосування інших методів є обмеженою в зв’язку з його особливостям: по-перше, цей метод опирається на інформацію, джерелом якої можуть слугувати майже винятково результати інспекторських перевірок; по-друге, він вимагає зіставлення показників банку з іншими банками загалом та / або по групі банків, що по деяких параметрах, які входять у склад оцінюваних, є ускладненим; по-третє, у процедурі оцінювання простежується дублювання інформації.

Сучасною альтернативною методикою рейтингового аналізу банків є регресійна методика. Ця методика передбачає визначення деякої сукупності банків, розрахунок значень факторних показників по кожному банку і середніх за їх сукупністю. З метою елімінування масштабу показників обчислюються узагальнюючі показники у вигляді відношення показників окремих банків до середнього їхньою значення за сукупністю банків. Потім усереднюються узагальнюючі показники шляхом розрахунку середніх величин. Наступним етапом регресійного аналізу є визначення взаємозв’язку між результатами банківської діяльності і факторами, які їх визначають. Для цього використовується кореляційно-регресійний аналіз, у ході якого вимірюється взаємозв’язок між показниками ефекту банківської діяльності, зокрема доходом, прибутком тощо як результативної ознаки і факторними показниками, на основі яких здійснюється оцінювання рейтингу.

Очевидною перевагою регресійної методики рейтингового аналізу банків є одержання об’єктивної оцінки, що базується на аналізі реальних взаємозв’язків з ефектом, і наявність можливості оновлення оцінки ваги

відповідно до змін впливу факторів на результати діяльності.

625

Єдиною методикою, що дає цифрову базу для розрахунку лімітів, є індексна.

Іншим методом оцінювання фінансового стану окремого комерційного банку та визначення рівня його фінансової стійкості, на які впливає і стан банківської системи загалом, є факторний аналіз. За основу факторного аналізу в банківській діяльності взято ідею, згідно з якою фінансова стійкість є прихованою величиною, що не піддається безпосередньому виміру, але проявляється через інші параметри діяльності банків (ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість), що є пов’язаними з нею та можуть бути обчислені. Факторний аналіз дає можливість визначити фінансовий стан окремого банку, рівень його фінансової стійкості й при цьому врахувати особливості функціонування банківської системи загалом. Використання двовимірного підходу є спрощеним аналізом, який не дає змоги зробити належно обґрунтовані висновки про фінансову стійкість банків.

Доцільність застосування факторного аналізу щодо комерційних банків обґрунтовується таким чином: приймається, що фінансова стійкість комерційного банку є невідомою величиною і потребує визначення.

Факторний аналіз агрегує базову інформацію про банк за аналогією

з індексним методом, що дає змогу охарактеризувати фінансовий стан

626

банку меншою кількістю параметрів порівняно із базовими. Факторний аналіз дозволяє аналітику самостійно приймати рішення про кінцеву розмірність при проведенні факторного аналізу доцільним є обмеження трьома параметрами, котрі можуть бути проінтерпретовані як координати точки тривимірного простору. Координати кожного банку, що досліджуються, за факторами дозволяють визначити не лише фінансовий стан банку, а й джерела ускладнень в його діяльності.

Загалом цінність факторного аналізу полягає у можливості служити інструментом врахування загальних тенденцій банківської системи в процесі оцінювання фінансового стану та формування висновків щодо фінансової стійкості кожного окремого банку.

Отже, всі способи оцінювання фінансового стану комерційних банків надають необхідну інформацію, на основі якої можна зробити висновок щодо фінансової стійкості банку. Водночас різна концепція застосування методів та різні алгоритми обчислень визначають різні передумови їхнього застосування залежно від базової інформації, широти аналізу, технічних можливостей, мети дослідження, форми подання результатів тощо. Слід зазначити, що наведені підходи в чистому вигляді трапляються рідко, а найчастіше використовується змішаний підхід. Прикладом використання його є індексний метод, який передбачає розрахунки на двох рівнях – параметричних коефіцієнтів та узагальнюючого індексу.

З метою підтримання необхідного рівня ліквідності власних операцій у вітчизняній банківській практиці застосовують два основних методи управління сукупним портфелем активів і пасивів, а саме: загального фонду коштів та розподілу активів.