Технічний аналіз

розкриття закономірностей у реальному русі цін;

виявлення моментів зміни тенденцій в русі цін на ринку (цінового піку), тобто моментів, коли зростання ціни змінюється на падіння, або навпаки. Ці моменти ше називають сигналами продажу або сигналами купівлі;

прогнозування напряму руху ціни (межі коливань) у майбутньому.

Основний інструмент технічного аналізу цінові графіки, діаграми.

лінійні діаграми, стовпчикові діаграми, графіки "крапок і цифр".

У другій половині XX ст. виникає новий підхід до інвестиційного аналізу. На перше місце виходить завдання оцінити доходність і ризик інвестиційного інструменту, а не просто передбачити ціну. В основі сучасного аналізу лежигь використання імовірно-статистичних метолів.

Послідовники прагматичної теорії вважають, що поточні ціни фінансових активів реально відображають всю наявну інформацію, в тому числі і відносно майбутнього цінних паперів. Вони виходять з того, що поточна ціна завжди вбирає в себе всю необхідну інформацію, яку не потрібно шукати додатково. Всі майбутні очікування також відображаються в поточній ціні. Оскільки нова інформація з однаковим ступенем ймовірності може бути як негативною, так і позитивною, неможливо з більшою або з меншою визначеністю передбачити зміни ціни в майбутньому, рівно як і ціна конкретного фінансового активу змінюється непередбачувано і не залежить від попередньої динаміки. Таким чином, будь-яка інформація, або статистична, або прогнозуюча, не може призвести до отримання обгрунтованої оцінки.

В умовах українського ринку, за нерозвинутості ринкових механізмів об\'єктивного визначення курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку, перевага віддасться фундаментальному аналізу.

іпо

Фундаменталістична теорія є найбільш розповсюдженою.

" ГП

*"§ (101)

де: ГГІ - очікуваний грошовий потік в і-му періоді (звичайно за рік);

Д- прийнятна доходність (шо вимагається або очікується).

Підставляючи в цю формулу значення надходжень, які передбачаються, доходність і тривалість періоду прогнозування, можна розраховувати поточну вартість будь-якого фінансового активу. Саме такого підходу частіше за все і дотримуються потенційні інвестори.

Оцінка облігацій з купоном. Грошовий потік в цьому випадку складається з однакових за роками надходжень (С) і номінальної вартості облігації (М), які сплачуються в момент погашення.

V, =С-У ! +—У— = C FM4(r.n)+M FM2(r.n\\ (10.2)

м (1 + г)\' (1 -г)"

де FM2 (r, n) і FM4(r, n) - дисконтуючі множники з фінансових таблиць.

Приклад 10.1

Облігація номіналом S00 гри. з піврічним нарахуванням відсотків і купонною сіавкою 10 % річних буде погашена через 6 років. Яка її поточна ціна, якщо ринкова норма прибутку 8 %?

Грошовий потік в даному випадку можна представити наступним чином: с 12 періодів; в кожний з перших одинадцяти періодів ірошові надходження складуть 25 грн. (500-10% + 2 + 100%); в останньому періоді, крім 25 гри., інвестору належить ще номінальна вартість облігації. Оскільки ринкова норма прибутку - 8 %, коефіцієнт дисконтування в розрахунку на півроку складе 4 %.

500

У, =25 9,385 + л = 234.63 + 315.08 = 549.71 грн.

(1 + 0.08)

Оцінка звичайних акцій з рівномірно зростаючими дивідендами.

І (іну звичайних акцій з постійним темпом приросту дивідендів знаходять, спираючись на загальну схему оцінки фінансових активів, тобто шляхом склалання дисконтованих грошових надходжень від володіння акцією.

у . с> + с\' + -?>—, 4 с-\';\' (10.3)

• (1 + гУ О-\')1 (! + \')\' (1 + г)\'

Передбачається, шо базова величина дивіденду (тобто останнього сплаченого дивіденду) дорівнює С; щорічно вона збільшується з темпом приросту g.

к, = с-(-!±И (10.4)

r-g

Ця формула має зміст при r > g і носить назву моделі Гордона. Відмітимо, шо показники г і g в формулах беруться в частках одиниці.

Приклад 10.2

Доходи та дивіденди на звичайні акції фірми щорічно зростали на 6 %. Найближчими роками сподіваються на збереження цих темпів приросту. Останній річний дивіденд становив 2,5 грн. на акцію. Визначити вартість звичайної акції фірми, якщо ставка доходу - 12 % 25.(1+0,06) 0,12-0,06

Оцінка доходності фінансових активів\'. Наступними важливими критеріями прийняття рішень про доцільність купівлі або продажу активів є показники доходності. Критерій доходності дає змогу порівняти прибутки за окремим фінансовим активом із середньоринковими, а тому служить показником ефективності, шо застосовується до фінансових активів і капіталу. Цей показник стає особливо актуальним при формуванні інвестиційного портфелю.

Це відносний показник, який розраховується як співвідношення доходу (Д), що генерується даним фінансовим активом, до величини інвестиції (ВІ) в цей актив, тобто в найбільш загальному вигляді він може бути представлений наступним чином:

к = (10.5)

ВІ 4 \'

В залежності від виду фінансового активу формою доходу можуть бути: дивіденд, процент, приріст капіталізованої вартості. Таким чином, існують різні варіанти розрахунку доходності. Цей показник вимірюється в процентах або частках одиниці; перший вимірник використовується для описової характеристики фінансового активу, другий - при проведенні розрахунків.