16.2. Організація кореспондентських відносин з іноземними банками
У широкому значенні кореспондентські відносини - весь комплекс можливих форм співробітництва між банками.
При виборі закордонного банку, який має функціонувати як банк-кореспондент,
важливу роль відіграють його надійність і платоспроможність. У цьому питанні може допомогти інформація незалежних міжнародних рейтингових агентств, таких як «Standard and Poor\'s Corporation», «Moody\'s» у «Нью-Йорку» або «ІВСА» «Europe\'s International Rating Agency» в Лондоні. Наявність широкої мережі кореспондентських рахунків надає банкам такі можливості:
обмін інформацією про відповідні країни, їхній економічний і політичний стан;
звернення за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі;
отримання довідки про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;
рекомендація третій особі партнера для можливого співробітництва;
включення банка-кореспондента як посередника при різних формах кредитно-розрахункового обслуговування зовнішньоекономічних операцій.
Характерною рисою є те, що угоди про кореспондентські відносини укладаються на тривалі терміни, тому кількість банків-кореспондентів має відповідати обсягам комерційної діяльності банку. В іншому разі випадку існуватимуть невиправдані витрати на обслуговування цих рахунків, а також занадто високий рівень валютного ризику.
На практиці існують дві можливості оформлення кореспондентських відносин банків:
із взаємним відкриттям рахунків як на одно-, так і на двосторонній основі (А-кореспонденти);
без відкриття рахунків (Б-кореспонденти). В даному разі співпраця здійснюється на основі агентських угод, а для окремих операцій може залучатись третя кредитна установа.