Класифікатор іноземних валют та банківських металів

нормативно-правовий документ Національного банку України, який здійснює розподіл валютних цінностей залежно від ступеня їхньої конвертованості на 3 групи:

Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, й банківські метали (1 група).

Вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група).

Неконвертовані валюти (3 група).

Комерційні банки, як й інші суб\'єкти ринку, зобов\'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах «тод» (поставка валюти відбувається сьогодні), «том» (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або «спот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).

Форвардні операції здійснюються у межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше, ніж 10% регулятивного капіталу банку. До того ж ці операції виконуються у строк, що не перевищує один календарний рік. Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.

Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією зі сторін котрого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати постачання та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.

За умови первинного продажу форвардного валютного контракту підлягають заповненню такі реквізити:

номер контракту;

місце і дата укладення;

офіційні назви та реквізити сторін;

вид і сума валюти, що є предметом укладення контракту;

процентні ставки та курс валюти контракту;

дати платежу і постачання валюти;

інші реквізити, що визначають права й відповідальність сторін.

Зміни та доповнення до форвардного валютного контракту

оформлюються у письмовій формі і з моменту підписання є невід\'ємною частиною цього форвардного контракту.

Продаж (передача) зобов\'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за умови згоди покупця форвардного валютного контракту, в будь-який час до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту. Водночас такий продаж (передача) покупцем може бути здійснена без погодження з іншими сторонами форвардного контракту в будь-який час до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.

Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту. У змінах вказуються:

номер та дата укладення контракту, до якого вносяться зміни;

порядковий номер та дата внесення змін до контракту;

реквізити та назва попереднього покупця (продавця) форвардного валютного контракту та особи, яка набуває його повноважень;

ціна продажу форвардного валютного контракту;

умови реалізації форвардного валютного контракту: дата постачання, строк здійснення платежу.

Розірвання угоди за форвардним валютним контрактом здійснюється при відмові від означеної угоди однієї зі сторін і згоді іншої сторони або у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Комерційні банки, як й інші суб\'єкти міжбанківського валютного ринку, крім форвардних угод, не мають права проводити операції з іншими валютними деривативами (ф\'ючерсами, опціонами).

На міжбанківському валютному ринку України заборонено здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора, і навпаки: обмін іноземної валюти 3-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора.

Уповноважений банк має право купити в межах лімітів відкритої валютної позиції іноземну валюту за безготівкові гривні в Національного банку України виключно для забезпечення виконання заяв і доручень власних клієнтів (крім уповноважених банків) та здійснення власних операцій.

Суб\'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори винятково під час функціонування Системи підтвердження угод.

Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (надалі - Система підтвердження угод) - це комплекс організаційно-технічних засобів, який забезпечує підтвердження договорів (угод) про купівлю-продаж іноземної валюти й банківських металів за безготівкові гривні протягом часу, що встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України.

Уповноважений банк вносить у заявку на участь у Системі підтвердження угод незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні. Заявка у паперовій формі підписується керівником і головним бухгалтером банку (або особами, які їх замінюють) та залишається на зберіганні у банку. Заявка в електронній формі подається до Національного банку України у встановлений ним строк. Національний банк України має право змінити термін подання Заявки, попередивши про це уповноважені банки не пізніше, ніж за два робочих дні до дня запровадження відповідних змін.

У заявці визначається за кожною іноземною валютою Класифікатора і за кожним видом банківських металів обсяг їхньої купівлі та/або продажу. В заявку на продаж вноситься лише іноземна валюта, яка є на рахунку клієнта або суб\'єкта ринку на час подання заявки. Уповноважений банк має право під час функціонування Системи підтвердження угод замість зазначеної у заявці операції з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора здійснити аналогічну операцію з іншою іноземною валютою цієї самої групи Класифікатора, замість операції з валютою 2-ї та 3-ї груп Класифікатора здійснити аналогічну операцію з іншою іноземною валютою 2-ї або 3-ї групи Класифікатора. Банк не має права під час функціонування Системи підтвердження угод замість зазначеної у Заявці операції з банківськими металами здійснювати операцію з іноземною валютою.

Уповноважені банки мають право здійснювати взаємні розрахунки за операціями з купівлі-продажу іноземних валют і банківських металів за гривні лише за підтвердженими угодами. Підтвердженою вважається угода, за якою обидва її учасники під час функціонування Системи підтвердження угод отримали взаємні підтвердження засобами Системи підтвердження угод на вітчизняному міжбанківському валютному ринку Національного банку України. Угода, яка вже була підтверджена для одного з її учасників до зупинення Національним банком України функціонування Системи підтвердження угод, підтверджується засобами Системи підтвердження угод для іншого її учасника.

Якщо уповноваженим банком за три години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні. На підставі аналізу внутрішнього валютного ринку з купівлі- продажу іноземної валюти Національний банк України за три години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод може прийняти рішення щодо валютної інтервенції з визначенням суми купівлі/продажу іноземної валюти за відповідним курсом.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше, ніж за три години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод розгорнуту заявку.

Уповноважений банк зобов\'язаний перерахувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті, зараховані на розподільчий рахунок, не пізніше, ніж на наступний банківський день після дня зарахування цих коштів на розподільчий рахунок. Банк також зобов\'язаний за дорученням клієнта здійснювати продаж його власних коштів в іноземній валюті не пізніше, ніж за п\'ять банківських днів, починаючи з дня списання цих коштів з поточного рахунка, цього клієнта. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до 1-ї групи Класифікатора, й на банківські метали або на внутрішньобанківський рахунок - за операціями продажу, що здійснюються в межах одного банку.

Комерційний банк, який обслуговує клієнта, має право за дорученням цього клієнта утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти або банківських металів, без зарахування цієї комісійної винагороди на його поточний рахунок у національній валюті, якщо це передбачено в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів.

Банк зобов\'язаний зарахувати гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти і банківських металів на поточний рахунок власника коштів не пізніше, ніж за два банківських дні, починаючи з дня зарахування відповідної суми у гривнях на кореспондентський рахунок цього уповноваженого банку.

Банк зобов\'язаний під час функціонування Системи підтвердження угод зареєструвати валютну операцію за гривні на умовах «форвард», вказавши її обсяг та курс.

Комерційні банки мають право здійснювати торгівлю готівковою іноземною валютою з метою виконання власних зобов\'язань і проведення валютно-обмінних операцій для фізичних осіб.

Уповноважені банки мають право здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту цієї самої групи. Обмін готівкової іноземної валюти іншої групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту не здійснюється.

Банки мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою за договірним обмінним курсом за кожною операцією, а також отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі безготівковою іноземною валютою винятково у гривнях.

Як головний регулятор валютного ринку Національний банк України має право:

змінювати час функціонування Системи підтвердження угод та/або термін подання заявки на участь у Системі підтвердження угод, попередивши про це суб\'єктів ринку не пізніше, ніж за два робочих дні до часу зміни;

наділяти уповноважену особу правом призупиняти функціонування Системи підтвердження угод з оголошенням технічної перерви;

встановлювати для суб\'єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам-резидентам;

встановлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком України, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення і суб\'єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.

Крім цього, Національний банк України доводить до відома суб\'єктів ринку курс, за яким він передбачає здійснення валютної інтервенції на міжбанківському валютному ринку нашої держави в день її проведення.

Однією з характерних рис вітчизняного валютного ринку є мізерна частка біржових операцій з деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта. Перші торги валютними ф\'ючерсами на Українській міжбанківській валютній біржі відбулися наприкінці 1997 р. і тривали до початку фінансової кризи 1998 р. Тоді, щоб уникнути дестабілізації валютного ринку, НБУ заборонив торгівлю ф\'ючерсами. Ця заборона діяла п\'ять років - до листопада 2003 р., коли телеграмою Національного банку України від 10 листопада 2003 р. було надано роз\'яснення щодо відсутності заборони на проведення операцій з ф\'ючерсними контрактами, базовим активом яких є курс або крос-курс іноземної валюти на біржовому сегменті валютного ринку нашої держави. У зв\'язку з цим 17 листопада 2003 р. УМВБ оголосила про початок торгів валютними ф\'ючерсними контрактами, базові активи яких - курси долара, євро, російського рубля та крос-курси євро щодо долара, євро щодо російського рубля і долара щодо російського рубля. Однак ні за першої, ні за другої спроб значної активності на ринку похідних валютних інструментів не спостерігалося, і валютні ф\'ючерси поки що не набули належного розвитку в практичній діяльності вітчизняних банків.

Першу спробу торгівлі валютними опціонами було здійснено Центром термінових контрактів Української фондової біржі наприкінці

р. Найбільшого поширення ці операції набули у першій половині

р. завдяки активній роботі Української біржі опціонів і ф\'ючерсів. Проте з часом активність використання опціонних угод на валютному ринку нашої держави знизилася і, незважаючи на окремі спроби відновити цей інструмент, опціонні угоди поширення у вітчизняній банківській практиці поки що не набули.