12. Поняття валюти та валютних цінностей. Критерії класифікації валют.

Згідно з Декретом, валютні цінності – це : 1) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, які вилучають з нього, проте які підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; 2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; 3) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а вилучені з обігу або такі, які вилучають з нього, проте які підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або які вносять до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; 4) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Валютою називають грошову одинцю, яка обслуговує міжнародні економічні відносини і використовується як міжнародна розрахункова одиниця чи міжнародний засіб обігу і платежу.

Валюту класифікують за кількома критеріями.

Залежно від емітента валютних коштів виділяють:

Націонална валюта - платіжний засіб (грошова одиниця) пев­ної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо), яку емітує націо­нальна банківська система.

Іноземна валюта - грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових оди­ницях, які використовують у міжнародних розрахунках

Колективна валюта (або міжнародні штучні гроші) - міжнарод­ні грошові одиниці, емісію яких проводять міжнародні фінансово- кредитні. установи і які функціонують за міждержавними угодами (євро, СПЗ, адське песо – розрахункова одиниця країн Андського пакту: Болівія, Перу, Еквадор.).

За режимом використання валюти поділяють:

Неконвертовані валюти - це грошові одиниці тих країн, законодав­ством яких передбачено обмеження практично за всіма видами валютних операцій. Такими, зазвичай, є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну й фінансову кризу. До 1997 р. типово неконвертованою була національна валюта України гривня

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюють на валюти інших країн за курсом, що формується у передбаченому порядку, і вільно ви­возять та ввозять через кордон. Конвертованість є найважливішою якісною характеристикою валюти.

Залежно від типу міжнародних операцій, для реалізації яких необхідний обмін валюти:

Конвертованість за поточними операціями - це можливість об­мінювати національну валюту на іноземну в процесі виконання між­народних операцій, пов’язаних з торгівлею товарами і послугами, а також міждержавними трансфертами та переказами доходів.

Конвертованість за капітальними операціями – це обміну національної валюти на іноземну в процесі міжнародних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, що передбачає здійснення і портфельних інвестицій, а також надання кредитів.

З погляду можливостей обміну валюти для резидентів і нерезидентів країни конвертованість буває:

Внутрішня конвертованість - це такий режим, за якого тільки резиденти країни мають право купувати іноземну валюту без обмежень і здійснювати платежі за кордон.

Зовнішня конвертованість передбачає надання права тільки не­резидентам вільно обмінювати валюту певної країни для розрахунків із закордонними партнерами.

Залежно від ступеня охоплення міжнародних валютних угод і зовнішньоекономічних операцій тими чи іншими обмеженнями:

Часткова конвертованість означає наявність певних обмежень, коли на деякі напрями зовнішньоекономічної діяльності чи категорії учасників валютного ринку режим конвертованості не поширюєть­ся. Часткова конвертованість також може означати наявність пев­них обмежень за валютними операціями з деякими країнами, їхніми об’єднаннями й регіонами.

Повна конвертованість означає відсутність обмежень у рані с ну валют і за рахунками поточних операцій, і за рахунками опер; пов’язаних з рухом капіталу платіжного балансу. Отже, такий ре охоплює як поточну, так і капітальну конвертованість націонал валюти. Це означає, що і резиденти, і нерезиденти мають змогу к вати необмежені суми іноземної валюти за національну валюту і ни. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежеі експорт та імпорт товарів, що можуть вплинути на їхню ціну.

Залежно від емітента валютних коштів виділяють:

національну валюту - платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо), яку емітує національна банківська система;

іноземну валюту - грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, які використовують у міжнародних розрахунках;

колективну валюту (або міжнародні штучні гроші) - міжнародні грошові одиниці, емісію яких проводять міжнародні фінансово-кредитні. установи і які функціонують за міждержавними угодами (євро, СПЗ).