Суб'єкти роботи з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обстави­нах й подальша робота з ними покладені на визначених законодав­ством суб'єктів. Як зазначено в ст. 23-1 Закону України «Про охорону дитинства», всі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усу­нення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утри­мання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм ком­плекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, ін­формують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі необхід­ності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтере­сів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до від­повідальності. Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв'язку зі складними життєвими обставинами ди­тина тимчасово не проживає чи не може проживати зі своїми бать­ками, іншими законними представниками, її утримання та вихо­вання можуть здійснювати родичі, сім'я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для ді­тей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від фо­рми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відпо­відно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в максимально короткий термін за­пропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мініміза­цію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти по­верненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних пред­ставників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу ди- тини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захи­сту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм вихо­вання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини. По­рядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визнача­ється Кабінетом Міністрів України^[148].

Відповідно до п. 2 Порядку забезпечення соціального захисту ді­тей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення соціаль­ного захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обстави­нах» від 1 червня 2020 року № 585, суб'єкти виявлення та/або орга­нізації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життє­вих обставинах (далі - суб'єкти), - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров'я, соціа­льного захисту населення, інші заклади та установи, зокрема струк­турні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних пос­луг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС України та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання бе­зоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві цен­три з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро пра­вової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в межах своїх повноважень^[149].

Суб'єкти під час виконання своїх професійних чи службових обов'язків забезпечують виявлення дітей, які перебувають у склад­них життєвих обставинах, у випадку встановлення або отримання ін­формації про наявність (у тому числі ймовірну):

1) чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини, зо­крема: часткова або повна втрата дитиною рухової активності, пам'яті; наявність у дитини невиліковної хвороби, хвороби, що пот­ребує тривалого лікування, психічних та поведінкових розладів, зок­рема внаслідок вживання психоактивних речовин; інвалідність; без­домність; наявність у дитини поведінкових розладів через розлу­чення батьків; ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; втрата дитиною со­ціальних зв'язків; шкода, заподіяна дитині та її сім'ї пожежею, стихій­ним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією;

2) жорстокого поводження з дитиною, у тому числі пов'язаного з:

- будь-якою формою рабства або практикою, подібною до рабс­тва, зокрема продажем дітей та торгівлею ними, борговою залежні­стю, примусовою чи обов'язковою працею, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конф­ліктах;

- вчиненням сексуального насильства стосовно дитини;

- використанням, вербуванням або пропонуванням дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та ві- деопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографіч­ного характеру;

- роботою, яка за характером чи умовами виконання може запо­діяти шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини;

- використанням дитини в жебрацтві, втягненням її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);

- втягненням дитини у злочинну діяльність, залученням її до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;

- діями, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканості особи;

- діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, внаслідок якого дитина постраждала або свідком (очевидцем) якого вона була;

- діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, в якому дитина є кривдником;

- вчиненням булінгу (цькування) стосовно дитини;

- вчиненням булінгу (цькування) дитиною;

3) загрози життю або здоров’ю дитини, у тому числі пов’язаної з:

- незабезпеченням дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, відповідним для її віку доглядом;

- залишенням дитини віком до семи років або дитини у безпора­дному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в примі­щенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;

- залишенням дитини віком до десяти років більше ніж на півго­дини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;

- залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками ал­когольного чи наркотичного сп’яніння, перебування під дією психо- активних речовин, вираженого психічного розладу;

- невідкладним станом батьків дитини, що є прямою загрозою їх життю та здоров’ю або їх оточенню;

- обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій, збройних конфліктів тощо;

- наявною у правоохоронних органів інформацією про можливий та/або підтверджений факт вчинення злочину проти життя, здо­ров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканості дитини, у тому числі викрадення, торгівлі дітьми.

8.3.