Створення спеціальних навчальних програм для підготовки медичного персоналу, що працює з особами, які перебувають в місцях позбавлення свободи, відповідно до норм «Стамбульського протоколу»

поводження, повинні завжди керуватися найвищими етичними нормами і, зокрема, отримують усвідомлену згоду до проведення будь-якої екс­пертизи та обстеження. Експертиза повинна відповідати встановленим стандартам медичної практики.

«а) Обставини опитування. Прізвище обстежуваного, a також прізвища, ступінь споріднення або зв'язок з даною справою осіб, присутніх під час проведення експертизи; точний час і дата; місце, характер і адреса установи (включаючи, по можливості, номер кімнати), де проводиться експертиза (наприклад, пенітенціарний центр, клініка, будинок); всі відповідні обставини, наявні на момент проведення експертизи (наприклад, характер будь-яких гамівних пристосувань під час прибуття або під час проведення експертизи, присутність співробітників служб безпеки під час проведення експертизи, по­ведінка осіб, супроводжуючих ув'язненого, погрожуючі висловлю­вання на адресу особи, що проводить експертизу); і будь-які інші факти, які стосуються справи.

б) Передісторія. Докладний звіт про те, що сталося з обстежуваним, заснований на його опитуванні, включаючи методи можливих тортур або жорстокого поводження, час застосування ймовірних тортур або жорстокого поводження і всі скарги на фізичні чи пси­хологічні симптоми.

в) Фізичне і психологічне обстеження. Звіт про всі фізичні і психоло­гічні симптоми, виявлені при медичному обстеженні, включаючи відповідні діагностичні аналізи і, по можливості, кольорові фото­графії всіх тілесних ушкоджень.

г) Висновок. Думка щодо ймовірності зв'язку виявлених фізичних та психологічних симптомів з можливим застосуванням тортур, або жорстокого поводження.

д) Інформація про автора звіту. У звіті повинні міститися прізвища осіб, які проводили експертизу, та їх підписи».

Проаналізувавши законодавство України, яке регулює порядок об­стеження осіб, що знаходяться у місцях позбавлення свободи на пред- мет виявлення у них тілесних ушкоджень, що можуть свідчити про засто­сування до них тортур та інших видів жорстокого поводження, можна побачити наступне.

Згідно з Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги засудженим, затвердженого спіль­ним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 710/5/343 від 10.05.2012:

«2.1. Усі особи, які прибули до УВП Державної кримінально-виконавчої служби України, проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які станов­лять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідклад­ної медичної допомоги.

Результати первинного медичного огляду новоприбулої до УВП особи фіксуються у медичній карті (форма № 025/о) (далі — ме­дична карта ф.025), яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженої особи.

У разі виявлення у засудженої особи тілесних ушкоджень медич­ним працівником негайно повідомляється про це керівництво УВП і складається довідка у трьох примірниках, у якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти ф.025, а третій примірник надається їй на руки.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженої особи керів­ництво УВП упродовж доби з моменту виявлення тілесних ушкод­жень письмово інформує прокурора, а також фіксує у журналі обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до УВП (додаток до Порядку).

2.2. Усі особи, які вибувають з УВП, проходять медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 11 мі­сяців тому). Після закінчення огляду робиться висновок щодо стану здоров'я кожного, хто вибуває, який заноситься у медичну карту ф.025.

Медичний працівник, який здійснював огляд, ставить свій підпис під висновком на відкритій довідці особової справи засудженої особи, яка вибуває з УВП».

Журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до УВП, що додається до вищезазначеного Порядку, повинен містити на­ступні відомості:

1) дата і час виявлення тілесних ушкоджень; 2) П.І.Б. та дата народжен­ня особи, у якої виявлено тілесні ушкодження, найменування уста­нови, з якої прибула особа; 3) обставини події, час і місце заподіяння тілесних ушкоджень; 4) Прізвище (найменування посади) особи, яка, на думку потерпілого, заподіяла йому тілесні ушкодження; 5) дата, час і дані медичного працівника УВП, який проводив огляд потерпілого;

6) характер, розміри та локалізація виявлених тілесних ушкоджень;

7) дата, час та П.І.Б. чергового помічника начальника УВП, який отри­мав вказану інформацію; 8) дата і час направлення інформації проку­рору, П.І.Б. службової особи, яка її підписала; 8) вжиті заходи та дата прийняття рішення за результатами перевірки.

Порівнюючи положення Стамбульського протоколу щодо проведен­ня медичного огляду особи на предмет виявлення слідів тортур та жор­стокого поводження, із положеннями вищезазначеного Порядку, можна зробити висновок про необхідність внесення змін до останнього з метою приведення його у відповідність до норм Стамбульського протоколу.

Зокрема, окрім відомостей, які зазначаються у Журналі обліку ви­явлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до УВП, доцільно було б також зазначати відомості щодо всіх відповідних обставин, наявних на момент проведення медичного огляду особи (наприклад, характер будь- яких гамівних пристосувань під час прибуття або під час проведення огля­ду, присутність співробітників УВП під час проведення огляду, поведінка осіб, супроводжуючих ув'язненого, погрожуючі висловлювання на адре­су особи, що проводить огляд).

Окрім Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги засудженим, зазначеного вище, порядок надання медичної допомоги особам, позбавленим свободи, регулюється також Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Дер­жавної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Міні­стерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року, та Інс­трукцією про порядок надання медичної допомоги, використання ліку­вально-профілактичних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експер­тиз у спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання Відділу забезпечення досудового слідства Цент­рального управління Служби безпеки України), затвердженою спільним наказом Служби Безпеки України та Міністерства охорони здоров'я Ук­раїни № 178/268 від 11.05.2011 року.

Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної криміналь­но-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, містить аналогічні положення щодо виявлення і фіксування тілесних ушкоджень у осіб, які взяті під варту, що і Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Дер­жавної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги засудженим.

Що стосується Інструкції від 11.05.2011 року, то відповідні пункти цього документу закріплюють наступне:

«2.1. Затримані і взяті під варту особи одразу після прибуття до ІТТ ВЗДС проходять первинний медичний огляд з метою виявлення із їх чис­ла осіб, які можуть становити епідемічну загрозу для оточуючих або потребують невідкладної медичної допомоги.

2.2. Первинний медичний огляд здійснює лікар або фельдшер ВЗДС (за їх відсутності — лікар невідкладної допомоги ВМУ) у спеціально обладнаній кімнаті. При первинному медичному огляді проводиться зовнішній огляд шкіри всього тіла, голови з метою виявлення травм і пошкоджень, а також можливих зовнішніх проявів венеричних та ін­фекційних захворювань, які можуть бути небезпечні для співкамер- ників. Відзначаються за наявності усі свіжі тілесні пошкодження, їх розмір, локалізація і за можливості строки давності й обставини їх виникнення, а також особливі прикмети (шрами, татуювання тощо). Про проведений первинний медичний огляд складається довід­ка, у висновках якої обов'язково повинні зазначатись відомості про стан здоров'я затриманих і взятих під варту осіб, можливість тримання їх в умовах ІТТ ВЗДС, яка долучається до документів за­триманої особи або особової справи взятої під варту особи, та ро­биться запис про стан здоров'я в журналі обліку прийому хворих затриманих і взятих під варту осіб. Особи з гострими інфекційними захворюваннями або з підозрою на них відразу після первинного медичного огляду ізолюються в окреме приміщення.

Якщо затримані й узяті під варту особи прибули з травмами, тілесними ушкодженнями або з явними ознаками захворювання, керівництво ВЗДС уживає заходів щодо їх негайного медичного огляду і надання невідкладної медичної допомоги. Про факт вияв­лення травм, тілесних ушкоджень або явних ознак захворювання керівництво ВЗДС повідомляє особу або орган, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, та прокурора.»

Таким чином, проаналізувавши обидва ці документи, можна зро­бити наступний висновок про те, що жоден із зазначених нормативно- правових актів не відповідає у повній мірі положенням Стамбульського протоколу в частині забезпечення належного виявлення та фіксування слідів тортур та інших видів жорстокого поводження.

На сьогоднішній день також залишається невирішеним питання що­до психологічного обстеження осіб, які скаржаться про застосування до них тортур та жорстокого поводження.

Законодавство України у сфері виконання покарань, яке діє на сьо­годнішній день, передбачає проведення психологічної роботи із засуд­женими особами та особами, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою зменшення негативного впливу на особистість від перебування в умовах ізоляції від суспільства. Порядок проведення соціально-виховної роботи з такими особами регулюється Положенням про відділення соціально-психологічної служби та Типови­ми посадовими обов'язками психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затвердженими наказом Міністерства юстиції Ук­раїни № 2300/5 від 4 листопада 2013 року.

Жоден з цих документів не містить положень щодо можливості про­ведення психологічної експертизи у разі отримання від засудженої осо­би або особи, яка знаходиться під вартою, скарги на застосування тортур або інших видів жорстокого поводження.

У самому Стамбульському протоколі зазначено, що «мають місце групи симптомів та проявів психічної реакції, які з відповідною частотою спостерігаються та документуються по відношенню до осіб, які стали жер­твами тортур».

Таким чином, на нашу думку, важливим кроком для приведення на­ціонального законодавство у відповідність до положень Стамбульського протоколу є прийняття нових нормативно-правових актів або внесення змін до існуючих нормативно-правових актів, які б закріплювали необ­хідність проведення психологічної експертизи у випадку скарг особи на застосування до неї тортур та інших видів жорстокого поводження.

Що стосується безпосередньо питання розробки навчальних про­грам для медичного персоналу, який працює із особами, позбавленими свободи, то, проаналізувавши всі нормативно-правові документи Міні­стерства охорони здоров'я України, так само як і нормативно-правові документи Державної пенітенціарної служби України, ми не знайшли жодного акта, або навіть окремої норми, які б передбачали необхідність проведення спеціального навчання медичного персоналу, який працює із засудженими особами та особами, взятими під варту, з метою удоско­налення їх знань у сфері виявлення та фіксування слідів тортур та інших видів жорстокого поводження відповідно до положень Стамбульського протоколу.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що на сьогоднішній день в Україні не розроблено ніяких навчальних програм для медичного персоналу на виконання рекомендацій Комітету проти катувань, розроб­лених за результатами розгляду П'ятої періодичної доповіді України.

6.