Основні методи первинного психолого- педагогічного вивчення особистості засудженого, визначення ступеня соціально-педагогічної занедбаності

Ефективність виховного впливу значною мірою визначається знан­ням індивідуальних особливостей особистості засудженого, його соціальних орієнтацій і цінностей, інтересів і настанов.

Методи вивчення особистості засудженого — це сукупність засобів, за допомогою яких відбувається вивчення даних, які характеризують його особистість. їх існує доволі велика кількість, проте обрання кон­кретного методу або їх комплексу залежить від кожної конкретної ситуації та особистості. До основних методів вивчення особистості в юридичній психології відносять такі:

метод вивчення матеріалів особової справи засудженого (автобіо­графія, характеристики, подані різними закладами і слідчим, зміст ви­року та ін.) дає змогу виявити ціннісно-орієнтаційні і поведінкові осо­бливості засудженого, його місце у злочинному світі, поведінку під час попереднього слідства і судового розгляду, встановити соціальні зв’язки, вид трудової діяльності, вік, рівень освіти, сімейний стан та ін;

метод спостереження розуміється як спеціально організоване цілеспрямоване, планомірне та систематичне сприйняття поведінки засуджених у природних умовах їх життєдіяльності, дозволяє фіксува­ти, аналізувати, узагальнювати прояви особистості, її зміну в різних ситуаціях, контролювати накопичення позитивного досвіду поведінки;

діагностична бесіда - спосіб отримання інформації про засудже­ного з метою виявлення його позитивних якостей, з’ясування особис- тісних позицій і намірів людини, мотивів її поведінки і діяльності. У ході діагностичної бесіди можна уточнити відомі за підсумками вивчення матеріалів особової справи питання сімейного життя, роботи чи навчання, стосунки з родичами тощо;

аналіз даних медичного обстеження надає інформацію про стан фізичного і психічного здоров’я засудженого, про його психічні осо- бистісні особливості (рівень інтелектуального розвитку, особливості емоційної і вольової сфери, специфіка психічної саморегуляції, схиль­ність до афективної поведінки та ін.). Корисними бувають рекоменда­ції спеціалістів з організації чи навчальної трудової діяльності і по­буту засудженого, виходячи з особливостей його характеру;

спеціальні психодіагностичні методики (зокрема тестування), за­сновані на трьох підходах:

а) об’єктивний — чітке вимірювання результатів виконання діагнос­тичних завдань;

б) суб’єктивний — діагностика базується на інформації, яку засу­джений повідомляє про себе;

в) проективний — коли на «абстрактний» матеріал, що надається, нібито проектуються певні якості особистості, наприклад, кожна з «плям Роршака» у різних людей викликає різні асоціації, а це дає можливість пов’язувати їх з настроєм, думками тощо, або методика «Завершення незакінченого оповідання» допоможе виявити потреби, намагання тощо;

аналіз продуктів діяльності, наприклад кількісних і якісних по­казників (трудової та навчальної діяльності, виконання різних дору­чень, виступів на зборах, листування), допомагає побачити відображе­ні в них інтереси засудженого, його прагнень, зміну ставлення та по­ведінки;

аналіз результатів різних виховних впливів як метод вивчення осо­бистості засудженого передбачає дослідження особливостей індивіда з метою створення індивідуального перспективного плану його ресо- ціалізації.

метод навіювання як процес впливу на психіку людини заснований на некритичному сприйнятті повідомлюваної інформації. Навіювання досягається як вербальними (словесними), так і невербальними (мімі­ка, жести, інтонація та ін.) засобами.

10.3.