Стиль юридичного письма.

Стиль - це завжди вибір. Щодо написання - це вибір мовних засобів, вибір потрібних і правильних слів. За формулюванням англійського пись- менникаДжона Свіфта: «Стиль - це належні слова в належномумісці».

Від того, які слова використовуються для вираження думок, залежать зміст тексту, його ясність, доступність. Вибір слова визначає також і те, як звучить текст, його тональність. Юридичне письмо може бути бездоганним з точки зору змісту, логіки, аргументованості та чіткості викладу. Іноді маленька, незначна деталь може спотворити враження від прочитаного. B юридичному письмі важливо все, в тому числі його звучання.

Мові НПА, як інструменту техніки юридичного письма, притаманні особливості офіційно-ділового стилю. Мова НПА - це мова офіційного документа, який має державно-владний характер, в якому виражається воля

^1,1 Хазова О. Искусство юридического письма. - C. 24.

230 суспільства, що має офіційно-обов’язкову форму. Мова НПА виконує функцію

не тільки повідомлення, але і впливу на свідомість та поведінку індивіда¹⁹².

Техніку юридичного письмадоцільно вивчати в її цілісності, комплексним розглядом усіх сфер її застосування та стилістичних особливостей. Офіційно-діловий, науковий та публіцистичний стилі - стилістична основа юридичної мови. Сучасна стилістика виокремлює офіційно-діловий стиль з-поміж функціональних стилів мовлення. Законодавча мова, або мова нормативно-правових актів, розглядається як підстиль офіційно-ділового стилю. Безперечну цінність для юриспруденції становить дослідження мови права як самостійного стилю. Стиль юридичного письма характерний специфічними рисами, функціями, мовними засобами, композиційною системою функціональних різновидів і жанрово-ситуативних стилів.

У радянський період застосування канцелярського стилю по суті перетворилося в норму писемної мови, особливо у сфері ділової комунікації.

Англійський дослідник Й. МакЛеод зазначає, що ідейно-теоретичною основою всієї радянської юриспруденції було марксистсько-ленінське вчення про державу і право як надбудовані явища (форми), обумовлені базисними відносинами приватновласницького суспільства. Марксизм, як і всі інші основні політичні філософські концепції, є широким колом поглядів. Ґрунтується на ідеї прогресивного розуміння історії та на переконанні в тому, що економічні відносини неминуче є рушійною силою, яка визначає цей прогрес¹⁹³.

Ще в 6o-i роки XLX ст. відомий цивіліст, професор Казанського університету Д. Мейєр зазначав, що при вивченні догматики права важливо пояснювати студентам особливості практичного застосування законів. Йому належить ідея створення при університеті «юридичної клініки», в якій

^1.2 Кравченко C. П. Мова як фактор правоутворення та законотворення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец, i2.oo.or «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правовихучень» / C. П. Кравченко. - Одеса, 2000.

^1.3 McLeod I. Legal Theory / I. McLeod. - London, Macmillan Press. - 125 p.

студенти юридичного факультету могли б отримувати практичні навики роботи з клієнтом і готувати юридичні документи.

Юридична стилістика — підгалузь юридичної лінгвістики. Мета юридичної стилістики - виявити стилістичнудиференціадію юридичного мовлення, особливості функціонування та способи використання мовних засобів у різних комунікативних сферах і ситуативних стилях. До основних стилістичних понять і категорій належать такі: текст, жанр, жанрово-ситуативний стиль, функціональний стиль, підстиль, стильові ознаки, стилістичні ресурси, стилістичні засоби, стилістична норма тощо. Основним теоретично-прикладним завданням юридичної стилістики є дослідження стилістичних ресурсів правничого мовлення всіх мовних рівнів. Юридична стилістика досліджує лексику, фразеологію, семантику, морфологію, синтаксис. Юридична стилістика розкриває специфіку відбору й використання лексичних, морфологічних, синтаксичних та інших засобів у кожному функціональному різновиді юридичної мови. Юридична стилістика визначає закони та особливості кожного жанру та розробляє рекомендації стосовно того, як використовувати мовні одиниці в залежності від мети та змісту висловлення¹⁹⁴.

Мова нормативно-правових актів - це офіційна мова держави, державної влади, якою вона говорить з населенням. Мова НПА вирізняється точністю, виключає будь-які двозначності. Конкретність вираження думки, узагальненість вираження - важливі риси мови НПА. Для мови НПА характерні відсутність індивідуалізації мови та стандартність викладу. Тому мова законів абстрагується від індивідуальних мовних особливостей людей і вимагає певної стереотипності викладу. Стандартність, узагальненість і безособовість не виключають чіткості та виразності НПА. Мовні засоби сприяють стислому і точному формулюванню думок.

Називати офіційно-діловий стиль канцелярським було б неправильно, несправедливо і неточно. Це доцільний стиль, що має свої засоби вираження, способи означення предметів і явищ, і навіть по-своєму виразний.

^1,4 ОнищукІ. I. Стиль юридичного письма /1.1. Онищук // Науково-практична інтернет- конференція з питань правового регулювання суспільства та проблем теорії держави і права / (Прикарпатський інститутЛьвДУВС, 29.u.-03.12. 2010 p.) - Івано-Франківськ : ПЮІЛьв ДУВС, 2010. - C. 8.

\'« «Руська Правда» (тут правда в значенні лат. iustltia, грец. διχαίομα) - збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI-XII cr. на основі звичасвого права. «Руська Правда» мала безпосередній вплив на всі правові пам’ятки литовської доби в історіїУкраїни(налриклад, «Судебник» Казимира ГѴ, 1468 р.);запосередниптваЛитовських Статутів (1529 p., 1566 p., 1588 p.) деякі норми увійшли доукраїнського права гетьманської доби.

!

232 договорів та інших документів була тією мовою, з якої пізніше виробилася літературна мова.

Сучасний офіційно-діловий стиль належить до книжних стилів і функціонує у формі писемної мови. Усна форма офіційно-ділового мовлення - виступи на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів. Офіційно-діловий стиль обслуговує офіційні та надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини міждержавною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами і організаціями, між особистістю та суспільством. Фактично від народження і до смерті людина перебуває у сфері дії офіційно-ділового мовлення.

Офіційно-діловий стиль має такі особливості: зміст, який виражається офіційно-діловим стилем, враховуючи його величезну важливість, повинен виключати двозначність; характеризується певним більш-менш обмеженим колом тем.

Якщо говорити про мовні жанри, про структуру офіційно-ділового стилю, то він поділяється на два різновиди, два підстилі: офіційно-документальний і побутово-діловий. У першомуможна виділити мовудипломатії (дипломатичні акти) і мову нормативно-правових актів, а в другому - службове листування, ділові папери.

Слова самі по собі не є носіями емоційного змісту. Подібно до тексту, що з’являється на екрані комп’ютера, вони є лише констатацією фактів і засобом передачі інформації. B особистірному спілкуванні частка слів становить 7 %. Будучи записаними, вони абсолютно нейтральні, тому дуже легко зрозуміти, як присяжні можуть відправити невинну людину до в’язниці. Істина пізнається лише шляхом розуміння підтексту, обставин розмови і способу використання окремих слів. Читач інтерпретує написані слова індивідуально. Прочитане однією людиною зовсім не обов’язково збігається з тим, що побачить у цій статті хтось інший¹⁹⁷.

Ha практиці стилістична чистота певного тексту виявляється явищем досить рідкісним. Так, акти правозастосування, договори та різнідокументи, що складаються приватними особами, часто несуть на собі відбиток наукового, публіцистичного або розмовного стилю¹⁹⁸.

■* Современный официально-деловой стиль [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.gramma.ru/RUS/?id=8.2.

"” ПизА., ГарнерА. Язык разговора / А. Пиз, А. Гарнер. - Μ.: ЭКСМО-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Маркет, 2000. - С. іо.

^1,8 Шутак И.Д. Общая теория правових оговорок.

Серйозний вплив правової доктрини на право в цілому обумовлює 233 значні «вкраплення» наукового стилю в усі зрізи юридичної мови. У судовій промові, як зауважують дослідники, можуть бути представлені елементи всіх стилів. Професійна мова юристів, як будь-яка усна мова, містить елементи розмовного стилю, насичена професіоналізмами, що часто порушують мовні норми. Це пов’язано також і з тим, що металінгвістичне мислення юристів включає основні риси буденної метамовної свідомості усіх не філологів.

Вкрай важко розмежувати вимоги до стилю проекту НПА та вимоги до його мови. У проекті Закону України «Про нормативно-правові акти»

(від 2i.oi.20o8 p. №1343-1; автор законодавчої ініціативи - О. Лавринович) не рекомендовано вживання в тексті НПА зворотів розмовної мови та її експресивних форм; різних термінів (понять) в одному й тому ж розумінні, близьких за своїм значенням слів (синонімів); іноземних слів і термінів (понять) за умови існування рівнозначних слів і термінів (понять) в українській мові; нечітких словосполучень, загальних міркувань, гасел, закликів, слів літерних позначень (абревіатур) тощо.

Стиль проекту НПА суттєво відрізняється від літературного. Головним завданням законодавця є надання тексту однозначності та простоти, а вже потім (наскільки це можливо) - літературної досконалості. B НПА вживаються найбільш зрозумілі та однозначні терміни, поняття, текстові звороти (зокрема фразеологічні). Фразеологізми - найбільш стійкі словосполучення, які використовуються в НПА як цілком самостійні одиниці мови, зміст яких не залежить відтексту, в якомуїхвжито). Фразеологізмами можна вважати: «якщо інше не передбачено законом», «в порядку, визначеному законодавством» тощо.

Стиль, на відміну від мови, більшою мірою залежить від суб’єктивних факторів - від особистого характеру автора, його темпераменту, від аналітичних здібностей і т. д. Незважаючи на повну свободу у виборі стилю викладу, можна використовувати поради C. Арія про бажані властивості юридичного письма (документа).

По-перше, простота. Слід уникати складних фраз із дієприслівниковими і прислівниковими зворотами, з довгим ланцюгом додаткових речень. Так міг дозволити собі писати Лев Толстой, уякого фраза могла бути розтягнута від початкудо кінця сторінки. Він знав, що цю фразу цю все одно прочитають, напружуючи увагу, щоб не упустити рух думки генія. Слід писати просто і ясно. B ідеалі текст повинен складатися з коротких фраз, не обтяжених складною побудовою.

Друге - структурність. Виклад має складатися з логічно послідовних розділів, кожен з яких завершується чітким висновком. Іноді словом «висновок» можна навіть виділити кінцівку розділу. Потрібно рішуче уникати незграбного викладу, повторів, туманних міркувань, що позбавляють текст конкретності та чіткості. Якщо складається наглядова скарга, вона повинна починатися з короткого викладу істотних фактичних обставин, щоб дати адресатові уявлення про фактуру справи.

Форма дозволяє читачеві легше розпізнати зміст і функції. Недосвідчений автор часто порушує цей принцип, помилково думаючи, що форма

234 вираження змісту повинна постійно змінюватися. Положення слів у реченні

є основним засобом показати їхній взаємозв’язок. Необхідно, наскільки це можливо, об’єднати слова і групи слів, які пов’язані за змістом, і триматися осторонь тих, які не так пов’язані між собою¹".

Третє - діловитість. У юридичному письмі Сцокументі) повинні викладатися тільки юридично значущі міркування. Зокрема, якщо складається скарга на судове рішення, аналіз справи повинен бути обмежений мотивами цього рішення. Аналізувати інші обставини справи немає ділової необхідності. B цих рамках можна, звичайно, зачіпати не тільки правові категорії, а й категорії моральні, бо жодне судове рішення не може суперечити ні суспільній моралі, ані здоровому глузду. Моральна оцінка обставин справи випереджує у судді його юридичні висновки та навіть визначає їх.

Четверте - спокійна тональність. Діловий процесуальний документ - не місце для емоційних сплесків. Водночас деякі адвокатські скарги буквально рясніють окликами і знаками питання. Будь-які мотиви судового чи слідчого акта, навіть найбільш обурливі, абсурдні, повинні аналізуватися доказово, спокійним і розважливим тоном. Чим більш потворний мотив, тим м’якшою повинна бути форма його аналізу. Нехай повільно і поступово розжарюється адресат, який читає документ. I лише в кінці подібного тихого викладу можна назвати речі своїми іменами.

П’яте - відстороненість. Варто уникати категоричності суджень. Адвокат - посередник, він звертається з проханням і мотивує його. Тому в його вустах, тобто в його зверненнях, крайні максималістичні оцінки є небажаними, а жорсткий самовпевнений тон - недоречним. He слід повчати і вказувати.

Шосте - нетривіальність підходу. Обставини справи, їх правовий аналіз заслуговують на те, щоб про них думали, щоб їх поглиблено вивчали. У цьому, власне, і полягає адвокатська робота, а не в ковзанні по видимій поверхні матеріалів справи. I якщо в ході таких роздумів і пошуків вдасться знайти нешаблонний підхід, що дозволяє викласти справу або одне з її вузлових питань у новому світлі, процесуальний документ набуде більш високої якості, а його автор - репутацію фахівця. Подібні знахідки вдаються адвокату зовсім не часто. Але прагнути до них потрібно. Вони, власне, і дозволяють відносити роботу адвоката до творчої діяльності, що іноді приносить почутгя глибокого морального задоволення.

Сьоме - ілюстративність. Дуже часто в матеріалах справ зустрічаються адвокатські скарги, клопотання та інші документи, які за манерою викладу нагадують не професійні інструменти, а листи. У них докладно викладається думка автора про справу і прийняття по ньому рішення, повідомляються причини незгоди з висновками суду, згадуються різні дані справи. I жодного конкретного посилання на матеріал справи, про який йде мова, ні однієї цитати, жодного доступної та перевіреної тези.

\'" Strunk W., White E. В. The Elements of Style / W. Strunk, E. В. White. - N. Y.: Privately Printed Ithaca, 1918 (4-th ed. 2000) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. crockford.com/wrrrld/style.html.

Гармонія тексту на кшталт музичної гармонії. Юридичне письмо (документ), що має таку характеристику, як гарна музика, приносить справжнє задоволення читачеві та захоплює його. Документ мускулистий і випромінює енергію. До заключних акордів читач із вдячністю погоджується з висновками. Таке юридичне письмо (документ) прозоре і витончене, відзначається високою естетикою.

Б. Раппапорт звертає особливу увагу на те, що правники повинні розуміти і брати до уваги принципи еволюційної психології. Ритм і тон є важливими компонентами музики і, отже, основними компонентами юридичного письма. Такі компоненти повинні бути свідомо включені правниками, щоб надати юридичному письму переконливої форми і, таким чином, заохочувати адресатів звернути особливуувагу на юридичний текст, сприяти більш приємному сприйнятпо, спонукаючи адресата у кінцевому підсумку погодитися.

Еволюційна психологія та еволюційне вивчення літератури, відоме як літературний Дарвінізм, допоможуть юристам краще зрозуміти, як переконати читачів. Люди страждають від власних емоцій. Раціональні, аналітичні аргументи переконують людей, бо естетичні поняття звернені до емоційної структури людського розуму. Еволюційна психологія допомагає юристам зрозуміти недоліки НПА.

Вчені розпочали вивчення теорії Дарвіна, щоб зрозуміти і поліпшити ефективність законів і правових систем, адже закони намагаються регулювати поведінку людини і впливати на неї, тому поведінка людини обмежується значною мірою і певним чином. Вчені знаходять переконливі докази і демонструють на конкретних прикладах, як проникати в суть закону. B цьому допоможе виявлення корисних моделей поведінки, де закон спрямований на її регуляцію^[115].

Стиль є найбільш суттєвою характеристикою юридичного письма. Застосування стилю неналежним чином призводить до непередбачених і небажаних результатів. У колі теоретиків права існуютьдеякі припущення, які суттєво ускладнюють сприйняття стилю як суттєвої характеристики юридичного письма. Перше припущення щодо стилю як синоніма структури речення змінює стилістичне визначення будь-якого мікрорівня в юридичному письмі (документі). Стиль формується організацією документа і загального підходу до його адресатів. Друге припущення стосується еквівалентності стилю з «особистими перевагами», як-от: смаків, потреб, переконання читача. Стиль - відображення раціонального, усвідомленого та індивідуального, а не своєрідного та ірраціонального.

Іноді стиль порівнюють із «помадкою на торті». Ця метафора дозволяє припустити, що стиль якимось чином можна «зішкребти» і залишити незмінною правову субстанцію. Більш відповідним, натомість, виглядає

236 розуміння, що стиль, викладений в юридичному письмі (документі), - це немов «смак торта».

Інша метафора ще краще виявляє сутність стилю юридичного письма, вказуючи на те, що «стильу професійній прозі, немов чисте гірське повітря». Гірське повітря є невидимим, воно прозоре, його неможливо розгледіти, але все, що бачимо крізь нього, проступає гостріше й докладніше. Коли піднімаємось на вершину гори, наш зір раптом загострюється. Стиль у професійній прозі має ті ж якості: загострює інтелектуальний «зір» читача, не викликає до себе увагучерез жарти, поезії або словесні фантазії. Гірське повітря прохолодне, приємне і тонізуюче - «характер», «аура» письма, що освіжає і стимулює.

Мова і стиль НПА багато в чому визначають ефективність правового регулювання. Існують два найбільш важливі засоби професійного юридичного стилю. По-перше, він повинен зробити «правову матерію» більш чіткою і незабутньою, активізуючи увагу читача для здійснення ретельного аналізу. По-друге, стиль юридичного письма створює сприятливу атмосферу задоволення читача від сприйняття прочитаного, спонукаючи його витратити на це деякий час.

Щоб допомогти юристам зосередити увагу на стилі юридичного письма керованим і практичним шляхом, найкращою відправною точкою є два поняття: «ритм» і «характер». Ритм співвідносний в основномузі змінами темпу й плинності, з якими читач проходить через письмо: швидко чи повільно, плавно або з паузами та перервами. Підбадьорливий ритм допомагає уникати монотонності ритмічними змінами. Такі ритмічні зміни не випадкові, вони використовуютьсядляакцентуаціїуваги, томучитач зосереджує більшу увагу на найбільш важливій інформації. Слід враховувати й те, що читач може страждати від інформаційного перевантаження. Необхідно адаптувати юридичне письмо, спростивши або скоротивши «правову матерію». Багато відомих геніїв мали здатність зосереджувати свою увагу з метою отримання глибокого пізнання та розуміння певної проблеми. Так, наприклад, Ісаак Ньютон більше завдячував своєму генієві вмінням зосереджувати увагу, ніж будь-якому іншому талантові^[116].

Ефект якості й різноманітності досягається як на мікро-, так і на макрорівні. У першому випадку відбувається зміна довжини речень, їх внутрішньої структури та пунктуації. Ha макрорівні аналогічні ефекти можуть бути створені шляхом зміни довжини параграфів (пунктів) і розділів, за допомогою переривання прогалин та планів (списків), введення підзаголовків.

Для юристів «характер» є більш важливим, ніж «ритм», бо він безпосередньо вказує на авторитет автора та зв’язок між автором і читачем. Коли хтось пише, неодмінно виявляє «професійну особистість». B ідеалі, «особистість» повинна бути свідомо обрана й оформлена. Часто вона виступає немов випадково, оскільки автор не в змозі керувати всіма сигналами характеру.

К. Райдот, досліджуючи проблему юридичного письма, стверджує, що існує тісний взаємозв’язок між юридичним текстом та його автором.Таким чином, він виокремлює поняття «голосуписьмовій формі» і «правова особистість». Ha думку K. Райдота, юридичне письмо виражає авторську присутність, а не громадський голос, який, у свою чергу, стає професійним голосом закону^[117].

Директивністъ та офіційність - головні стилістичні ознаки тексту нормативно-правового акта. Директивність виявляється в обов’язкових, вольових, владних формулюваннях в текті юридичного письма. У дирек- тивності стилю НПА втілена його офіційність, що закріплює суверенну волю держави. Стиль НПА рівний, спокійний, стриманий, байдужий до суб’єктивних переживань та емоцій осіб, які з ним знайомляться. Стиль нормативно-правового акта виключає пишність, урочистість, пафос, риторику або заземлену буденність, а також використання гіпербол, метафор та алегорій. НПА не варто завантажувати положеннями декларативного, дефінітивного характеру. Слід висловлюватися державною мовою, менше використовувати іноземні слова.

Стиль нормативного припису відповідає своїй інформаційній, регулятивній або охоронній природі. Норми права класифікуються за виконанням функцій: інформаційні, регуляційні, охоронні або комплексні. Стиль нормативного тексту обирається залежно від виду, форми і ролі правового припису. Стиль нормативного припису вирізняється мовною стандартизованістю, включає єдині й стабільні граматико-стилістичні норми, застосовує відповідні слова, словосполучення, побудову речень, вживає дієслівні форми, сполучникові зв’язки тощо. Застосування власне юридичних словосполучень, штампів та канцеляризмів, що вживаються в нормотворчій практиці, набуває особливого значення.

Мистецтво створення норм права полягає в тому, щоб правильно перекласти соціальні потреби на мову права й створити «юридичний світ» - словесно-символічнуреальність, в межах якої визначена рівна міра свободи суб’єктів правовідносин. Оскільки цей «світ права» закріплений у словах, то словесно-стилістичні технології мають вагоме значення для правотворчості.

Ha основі узагальнення викладеного вище матеріалу можемо запропонувати власне формулювання загальних принципів словесної організації нормативних висловлювань. Дотримання таких принципів вкрай необхідне для того, щоб попередити мовностилістичні помилки в процесі створення норм права.

Принцип коректності означає, що всі слова в складі нормативного тексту повинні відповідати лексичним, граматичним, стилістичним стандартам і літературним нормам державної мови України. У правовій системі діє презумпція граматичної правильності норми права, але з лінгвістичної точки зору далеко не всі нормативні приписи бездоганні.

Принцип стабільності мовного вираження полягає в тому, щоб використовувати загальноприйняті та зрозумілі словосполучення й стандартні мовні звороти, які традиційно вживаються в юридичному письмі та мають чітко визначене тлумачення.

Принцип інформативності полягає в тому, щоб точним словам відповідали ясні ідеї щодо запропонованої, дозволеної чи забороненої поведінки. Цей принцип порушений у декларативних нормах, оскільки наведена норма не має однозначного тлумачення. Тому важливо правильно використовувати абстрактні та конкретні форми вираження думки законодавця.

Повнота, цілісність, логічна завершеність нормативного тексту - обов’язкова умова. Текст НПА має бути завершеним, не залишаючи можливості його довільного «доповнення» або «розширення». У нормативно- правовому акті закріплюються всі положення і правила.

Для вивчення специфіки стилю юридичного письма та мови права в її окремих функціональних різновидах надзвичайно важливими є стилістичні поняття й категорії. Визначення особливостей функціонування мови права, типологічної специфіки юридичних текстів, закономірностей використання мовних засобів у юридичних текстах різних видів і жанрів створює, насамперед, необхідну науково-теоретичну базу для вирішення низки актуальних прикладних завдань у сфері правотворчості й правозастосування. Серед них можна виокремити такі: лінгвістичне забезпечення законодавчої діяльності; лінгвістична експертиза законопроектів; переклад юридичної літератури; створення юридичних словників та навчальної літератури; судові лінгвістичні експертизи; експертизи конфліктних текстів, що слугують підставою для судових позовів на захист честі, гідності та ділової репутації; авторознавча та ідентифікаційна експертиза тощо.

Щодо змісту юридичного документа ставляться такі вимоги: він має бути коротким, точно сформулювати питання (юридичне питання, яке вирішується); ясно, чітко та правильно пояснювати норми права, що регулюють вирішення окресленого питання; здійснити ретельний, добре аргументований, короткий аналіз того, які правила повинні застосовуватися у певному випадку; щодо структури - кожен із цих елементів повинен бути представлений у логічній послідовності, плавно й чітко переходити від одного елемента до наступного; зовнішній вигляд юридичного письма (документа) має відповідати необхідному формату, містити адекватні, правильні юридичні цитати; передбачається відсутність граматичних, орфографічних і друкарських помилок.

10.4.