§ 2. Правовий режим роздільного майна подружжя

До роздільного належить майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 CK). Хоча подружжя мають спільні майнові інтереси і разом укладають різноманітні угоди, кожен із них може виступати також самостійним учасником цивільних правовідносин. Унаслідок цього жінка та чоловік за час шлюбу можуть отримати у власність майно на підставі договору дарування. У цьому випадку майно є роз­дільним і належить кожному з подружжя окремо. Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю і належить їм на праві спільної власності.

CK закріплює важливе правило, відповідно до якого майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їм осо­бисто, є роздільним майном (п. 3 ч. 1 ст. 57 CK). Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок осо­бистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В. П. Маслов указував, що в цьому випадку об’єкт розділь­ної власності подружжя лише перетворюється, змінює свою форму^[172], тому як кошти, за рахунок яких майно було набуто, так і сама річ мають однаковий правовий режим — режим роздільності. Це правило стосу­ється як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу — за до­говором дарування, внаслідок спадкування тощо.

Новий CK (ч. 2 ст. 57 CK) до роздільного майна відносить речі ін­дивідуального користування кожного з подружжя (одяг, аксесуари, косметичні засоби та інші речі, які обслуговують повсякденні потреби кожного з подружжя). CK також визначає правовий режим коштовнос­тей, якими користується один з подружжя і які були придбані за раху­нок спільних коштів подружжя.

Протягом тривалого часу в теорії та на практиці виникало питання щодо визначення правового режиму премій та нагород, які були отри­мані одним із подружжя під час шлюбу. Важливо зазначити, що йдеть­ся не про звичайні премії, які нараховуються працівникові за місцем його роботи (наприклад, премії до певного свята або професійного дня працівника), а такі, що надаються за особисті заслуги людини і відзна­чають її внесок у розвиток науки, культури, мистецтва, спорту. З одно­го боку, такі премії та нагороди віддзеркалюють особисті здібності одного з подружжя і є результатом його творчої праці. З другого — під час роботи така особа отримує підтримку та допомогу другого з по­дружжя, який повністю або частково бере на себе турботи про сім’ю. Новий CK уперше законодавчо вирішує цю проблему. Відповідно до ч. 3 ст. 57 CK премії та нагороди, які один із подружжя одержав за свої особисті заслуги, належатимуть йому на праві приватної власності. Якщо відносно цього майна виникає спір і буде встановлено, що другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього господарства, вихован­ня дітей тощо) сприяв його одержанню, суд може визнати за ним пра­во на частку цієї премії або нагороди. Розмір частки визначатиметься судом і залежатиме від усіх обставин справи.

У судовій практиці іноді також виникало питання щодо правового режиму майна, яке одержано одним із подружжя як відшкодування шкоди, завданої належному йому майну. Наприклад, коли майно одно­го з подружжя було пошкоджене і йому призначалася певна сума для відшкодування завданих збитків. Питання поставало у зв’язку з тим, що отримання таких коштів відбувалося за час шлюбу і тому формаль­но могло бути віднесено до спільного майна подружжя. CK закріплює режим роздільності щодо такого майна. Цей підхід здається цілком правильним. Якщо пошкоджено або знищено було майно, що належить лише одному з подружжя, то і кошти, які спрямовані на відновлення цього майна або відшкодування його вартості, також мають бути від­несені до роздільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Ця шкода полягає у фізичному болю та страждан­нях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з проти­правною поведінкою щодо неї або інших членів сім’ї та родичів або у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у зв’язку з прини­женням її честі, гідності та ділової репутації. Законодавство встанов­лює можливість відшкодування моральної шкоди грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Оскільки моральна шкода була завдана певній особі і ця особа зазнала фізичних або душевних страждань, саме вона має право на відповідну компенсацію. Стосовно відносин між подружжям це означає, що другий із них не набуває права влас-

ності щодо грошей або майна, яке було надано потерпілому у зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди. Таке майно або гроші належать до роздільного майна подружжя (ч. 4 ст. 57 CK України).

Відповідно до ч. 5 ст. 57 CK власністю дружини або чоловіка є стра­хові суми, одержані ними за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові вне­ски сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

У цьому випадку йдеться про особисте страхування одного з по­дружжя, а не страхування належного йому майна. Предметом догово­ру особистого страхування можуть бути майнові інтереси, які пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням осо­би (п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦК). У зв’язку з тим, що страхова виплата за до­говором особистого страхування здійснюється у разі настання страхо­вого випадку, пов’язаного з ушкодженням здоров’я та каліцтвом одно­го з подружжя, то CK відносить страхові суми, які отримує потерпілий, до роздільного майна подружжя.

За загальними правилами майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ч. 1 ст. 60 CK). Утім із цього правила існує виняток. Відповідно до ч. 6 ст. 57 CK, якщо шлюб не розірвано, але дружина та чоловік проживають окремо через фактичне припинення шлюбних від­носин, то майно, набуте сторонами за цей період, може бути за рішенням суду визнано роздільним. Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсно подружні стосунки дружини та чоловіка. Якщо ж цього немає і сторони фактично не є однією сім’єю, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.

CK уперше встановлює режим майна, яке в сімейно-правовій літе­ратурі іноді називають «змішаним майном». Мова йде про випадки, коли в придбання майна вкладені, окрім спільних, також роздільні кошти подружжя. До цього часу таке питання законодавчо не вирішу­валося, хоча воно нерідко виникало в судовій практиці, наприклад, коли один з подружжя вказував, що в придбання житлового будинку, автомобіля, іншого майна окрім спільних були також вкладені кошти, 138

які він отримав у спадок або за договором дарування. CK України за­кріплює складну юридичну структуру такого майна (ч. 7 ст. 57 CK). У частці, яка відповідає внеску одного з подружжя, майно належить йому на праві приватної власності, в іншій частці — майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 58 CK до роздільного майна подружжя належать плоди, приплід або доходи (дивіденди), які дає річ, що належить на праві власності одному з подружжя. Таке законодавче рішення здається уразливим. Проблема може виникнути у тому випадку, коли один із по­дружжя отримує заробітну плату, пенсію, стипендію, яка потрапляє у спільну власність подружжя (ч.

Порядок здійснення подружжям права власності відносно розділь­ного майна визначається ст. 58 CK. Новий CK (ст. 59) містить одне за­стереження щодо дій подружжя, який є власником: володіння, користу­вання та розпорядження майном має здійснюватися з урахуванням інтересів сім’ї і насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина або чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.