§ 5. Договірний режим майна подружжя

Майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки за­коном, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуаль­ний характер, бо ґрунтується на тих правилах, що вироблені самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні.

Необхідно визнати, що в юридичній літературі радянських часів ставлення до подружніх договорів та до договірного режиму майна в цілому було неоднозначним. Одні автори вважали, що договір у сі­мейному праві і, зокрема, у відносинах подружжя, не відіграє будь-якої суттєвої ролі, за винятком лише договору дарування¹. Інші вчені нада­вали подружнім договорам важливого значення^{[178] [179]. Друга точка зору набула останнім часом значний розвиток. У літературі зазначалося, що з появою шлюбних договорів та аліментних угод неможливо більше уникати застосування конструкції договору в сімейному праві[180].}

У структурі договірного режиму майна подружжя договір відіграє ключову роль. Однак не кожний подружній договір тягне за собою виникнення договірного режиму, а тільки той, яким встановлюються правила поведінки в майновій сфері, які мають характер, що відрізня­ється від установлених у законі, тобто в зміні законного режиму майна подружжя для максимального пристосування цього режиму до потреб подружжя. Якщо ж подружжя не змінює своїм договором тих норм і правил, які встановлені для всіх суб’єктів, то вони продовжують за­лишатися в рамках законного режиму майна. Таким чином, договірний режим — це режим-виняток із загального правила, що має силу тільки відносно конкретного подружжя.

До договорів, що тягнуть за собою виникнення договірного режи­му майна подружжя, можна віднести: договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спіль­ної сумісної власності без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 CK); договір про порядок користування майном (ст. 66 CK); договір про поділ май­на подружжя (статті 69, 70 CK); договір про виділ частки нерухомого майна одного з подружжя зі складу усього майна (ч. 2 ст. 69 CK); до­говір про надання утримання (ст. 78 CK); договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на майно (ст. 89 CK); шлюбний договір (статті 92-103 CK).

Договори подружжя можуть бути поділені на дві групи: а) догово­ри щодо майна подружжя та б) договори про надання утримання одно­му з них. До першої групи належать договори, які укладаються щодо спільного або роздільного майна подружжя (договори про поділ майна або виділ з нього частки, договори щодо користування майном тощо). До другої — договори, які укладаються стосовно надання утримання одному з подружжя.

Серед подружніх договорів особливе місце займає шлюбний договір. По-перше, цей договір має найбільш комплексний характер і може вмі­щувати різноманітні умови, які стосуються майна подружжя або надан­ня утримання одному з них. По-друге, шлюбний договір, на відміну від усіх інших договорів, може укладатися стосовно майбутнього майна подружжя, тобто того майна, яке тільки буде набуте сторонами за час шлюбу. По-третє, суб’єктами шлюбного договору може бути не тільки подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.