§ 4. Договори між подружжям з приводу майна

Як вже зазначалося, згідно ст. 64 СК, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені зако­ном, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності.

Водночас, Сімейний кодекс виділяє два специфічних договори, що мають сімейно-правовий характер:

• Договір між подружжям про порядок користування майном

Відповідно, до ст. 66 СК, подружжя має право домовитися між со­бою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Договір про порядок користування жит­ловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земель­ною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, зобов'язує право­наступника дружини та чоловіка.

Дана норма регламентує спосіб вирішення подружжям питан­ня щодо порядку користування майном, що належить йому на праві спільної сумісної власності. У ч. 1 ст. 66 СК, зазначається про те, що подружжя має право «домовитися» щодо порядку користування та­ким майном, але не визначаються способи такої домовленості. Саме слово «домовитися» свідчить про добровільний, позасудовии шлях вирішення питань життя сім'ї щодо користування їх спільним майном. На думку деяких авторів, така домовленість може бути усною, якщо вона стосується речей, які не мають значної цінності, тобто побутових, зокрема, до них можуть належати, персональний комп'ютер, велоси­пед, портативний магнітофон, фотоапарат тощо. У такому разі не до­цільно оформляти таку домовленість у нотаріуса^[31]. Домовленість може бути оформлена і шляхом укладення договору та його нотаріального посвідчення.

Якщо до спільного майна подружжя належать такі об'єкти, як будинок, квартира, інша будівля чи споруда, земельна ділянка тощо, то подружжя за спільною згодою, відповідно до зазначеної вище Ін­струкції, може укласти договір про порядок користування цим май­ном та нотаріально його посвідчити. Доцільність посвідчення таких договорів зумовлена тим, що у майбутньому між подружжям може виникнути спір щодо поділу спільно набутого майна та виділу кон­кретних об'єктів (неподільних речей — наприклад автомобіля) одно­му а подружжя, який розглядатиметься судом. Так, якщо за чоловіком згідно договором було закріплено право користування одним авто­мобілем, а за дружиною — іншим, то при розподілі між ними майна судом, якщо дружина наполягатиме на виділенні їй автомобіля, яким користувався згідно з договором її чоловік, оскільки він у кращому стані, а останній буде проти цього заперечувати, — у чоловіка буде більше шансів на виділення йому саме цього автомобіля. Адже він був за ним закріплений, той його утримував у гарному стані, вкладав у його покращення кошти, постійно проходив технічні обстеження, тому й має більше шансів на виділення цієї речі у натурі Посвідчен­ня таких договорів може також вплинути на права подружжя й у разі смерті одного з них, якщо, крім другого з подружжя, є інші спадкоєм­ці, зокрема батьки, діти. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34, статей 70, 71 За «Про нотаріат» той з подружжя, хто пережив другого, має право звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на частку у спіль­ному майні подружжя до або під час процесу спадкування.

Відповідно до ст. 63 СК, дружина та чоловік зобов'язані не лише не перешкоджати один-одному у здійсненні правомочностей, пов'язаних із спільною сумісною власністю, але й узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження майном. Укладення подружжям договору про порядок користування майном є одним із дієвих способів такого узгодження.

• Договір між подружжям про поділ (виділ) майна

Для аналізу правового регулювання даних договорів, необхідне чітке розмежування понять «поділ» та «виділ» майна. Так, згідно ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної част­кової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Стосовно виділу, стаття 364 ЦК України регулює виділ частки із майна, що є у спільній частко­вій власності. Співвласник має право на виділ у натурі частки із май­на, що є у спільній частковій власності.. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного Кодексу), співвласник, який ба­жає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на ви­діл у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, зако­ном або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК.

Виділ частки із майна, що знаходиться у спільній сумісній власнос­ті, здійснюється поетапно. По-перше, необхідно визначити частки спів­власників на спільне майно, по-друге - здійснити виділ майна в натурі відповідно до розміру визначеної у праві власності частки на майно.

Підстави та порядок поділу спільної власності та виділу з неї ви­значаються за тими ж правилами, що і для часткової власності, якщо інше не передбачене законом або не витікає із суті відношень учасни­ків спільної власності. Право спільної сумісної власності регулюється нормами ст.ст. 368-372 ЦК, а право спільної сумісної власності по­дружжя - нормами глави 8 СК.

Виходячи з положень Сімейного кодексу України, при поділі май­на подружжя розмір часток майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним догово­ром. Законний режим рівності часток може бути змінений за домовле­ністю сторін. Договір про поділ майна може бути посвідчений нотаріу­сом незалежно від розірвання шлюбу. За бажанням сторін предметом цього договору може бути як все майно, що є об’єктом спільної суміс­ної власності, так і його частини або лише один об’єкт, решта майна залишиться в спільній сумісній власності. При цьому у відношен­ні конкретного об’єкта може укладатися як договір про поділ майна (якщо є можливість поділу його в натурі), так, за бажанням сторін, і договір про виділ майна зі складу усього майна подружжя, укладення якого зменшує частку в спільному майні подружжя, що не поділене, якщо інше не встановлене домовленістю сторін.

Для укладення договору про поділ майна або виділ майна зі скла­ду всього майна подружжя нотаріус повинен у відношенні майна, що підлягає реєстрації витребувати такі документи:

- правовстановлювальний документ на кожний об’єкт нерухомо­го (рухомого) майна;

- витяг з Реєстру прав власності на кожний з об’єктів нерухомого майна, з вказівкою мети «договір про поділ» або «договір про виділ»;

- свідоцтво про шлюб (свідоцтво про розірвання шлюбу);

- паспорти, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів та інші документи, необхідні в кожному конкретному випадку;

- витяги про відсутність заборони (арешту) за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна;

- витяги про відсутність податкової застави за даними Державного реєстру застав рухомого майна на кожного учасника правочину. Стягнення державного мита (плати) - згідно з п. «е» ст. 3 Декре­ту Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (якщо до­говором не передбачено грошову доплату). У випадку здійснен­ня грошової компенсації - 1 % від суми грошової компенсації.

Для осіб, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлю­бі між собою, для укладення договору про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, крім документів, згаданих вище, є необхід­ним надання доказів того, що майно, набуте під час проживання одні­єю сім’єю, як-то: договір про спільне проживання та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлення факту спільного прожи­вання однією сім’єю, записи в будинкових книгах (паспортах) про по­стійне проживання або реєстрація за однією адресою тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт (п.

Слід нагадати, що згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечен­ня вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень рухомого майна», якщо інше не передбачене договором застави, не вимагається згода кредито­ра для переходу права власності на заставлене рухоме лише в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Серед перелічених випадків договір про поділ майна подруж­жя, тим більш договір про виділ майна зі спільного майна подружжя, не згаданий, що дає змогу стверджувати, що укладення цього договору без згоди кредитора є неможливим. Аналогічної норми законодавство при передачі майна в іпотеку не містить, але було б доцільним, якщо інше не встановлене іпотечним договором, і в цьому випадку отриму­вати згоду кредитора.

Подружжя має право укладати між собою й інші, «непоіменова- ні» договори, які не передбачені чинним законодавством, але не супер­ечать йому, а також змішані договори, що містять в собі елементи різних договорів.