§ 1. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя
Майнові правовідносини подружжя — це складний комплекс взаємопов’язаних дій дружини та чоловіка щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном. Право визначає основні параметри поведінки подружжя в майновій сфері: закріплює, яке майно знаходиться у власності подружжя або кожного з них, визначає обсяг прав та обов’язків подружжя відносно цього майна, умови їх реалізації, порядок набуття та відчуження майна, відповідальність подружжя по спільних або особистих зобов’язаннях, надання взаємного утримання (аліментування) тощо.
Майнові відносини подружжя регулюються нормами сімейного та цивільного права України, міжнародними договорами, а також договорами, які подружжя укладає між собою.Майнові правовідносини подружжя є різноманітними, тому можуть бути класифіковані за різними ознаками. Сьогодні теоретичного і практичного значення набуває традиційний для цивільного права поділ правовідносин залежно від способу забезпечення інтересів управомочено!’ особи. Відповідно до цього А. А. Іванов зводить майнові правовідносини подружжя до двох основних видів: 1) речові правовідносини (відносини подружжя щодо права власності на майно та прав на користування речами, які належать кожному з них); 2) зобов’язальні правовідносини (відносини подружжя щодо взаємного утримання (аліментування) та договірні відносини подружжя)[169].
Речові правовідносини подружжя, як і інші цивільно-правові відносини, мають два різновиди: а) відносини власності та б) відносини, які складаються щодо прав користування чужою річчю. Відносини власності подружжя виникають стосовно володіння, користування та розпорядження майном. Сімейне законодавство перш за все регулює відносини, які складаються між подружжям стосовно майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном (статті 60, 61, 62 CK та ін.). Разом з тим воно чітко закріплює, яке майно належить кожному з подружжя на праві приватної власності і не входить до спільного подружнього майна (роздільне майно подружжя) (статті 57-59 CK).
Саме відносно роздільного майна подружжя можуть виникати своєрідні права подружжя, які в цивільному праві називаються правами на чужу річ. Справа в тому, що незважаючи на спільне життя й побут деякі види майна належать кожному з подружжя окремо. Тому в юридичному сенсі вони є чужими для іншого з подружжя, тобто такими, які не перебувають у його власності. У реальному житті подружжя, як правило, без проблем користується речами, які перебувають у власності лише одного з них (автомобілем, меблевим гарнітуром, телевізором, аудіо- та відео- апаратурою тощо). У деяких випадках право на користування чужою річчю спеціально закріплюється в законі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Між подружжям можуть виникати різноманітні види зобов’язальних правовідносин. У цивільному праві, як відомо, зобов’язальними визнаються відносини, в яких інтерес однієї особи здійснюється шляхом виконання певних дій іншою особою. Як зазначалося в літературі, права та обов’язки подружжя щодо один одного можуть бути не тільки спільними за змістом (право вибору місця проживання), а й протилежними. Останні ґрунтуються на основі взаємності, яка притаманна цивільним двостороннім договорам. Зобов’язальні правовідносини можуть виникати при укладенні подружжям шлюбного договору, договору про поділ спільного майна, про об’єднання роздільного майна тощо. Зобов’язальні правовідносини подружжя можуть виникати в силу прямого припису закону. Це відносини стосовно взаємного утримання (аліментування), відповідно до яких одна сторона має право вимагати від другої надання певного утримання.