ВСТУП

Актуальність теми. Розглядаючи в ретроспективі розвиток законодавства і правової думки про цивільне судочинство та оцінюючи його сучасний стан, усе більш очевидним стає необхідність нового пошуку належної моделі цивільного су­дочинства, обґрунтування її базисних характеристик, ефективних конструкцій про­цесуальної діяльності суду й осіб, які беруть участь у справі.

Варто зазначити, що останні кодифікації галузей матеріального і процесуаль­ного права відобразили напрацювання новітніх наукових течій і шкіл, а також етапи розвитку самої цивілістичної думки. Проте, мова йде навіть не стільки про вдоско­налення чинного законодавства, скільки про формування нової доктрини і традиції цивільного процесу, особливо на фоні європейських прагнень України. У цьому зв’язку видається цілком закономірним і знаковим звернення до таких категорій ци­вільної процесуальної науки, які мають не тільки незмінні ціннісні аспекти для здій­снення правосуддя в цивільних справах, але й значною мірою обумовлюють зміст цивільних процесуальних правовідносин.

У розглянутому смисловому ряду особливе місце як об’єкт наукового аналізу займають повноваження суду першої інстанції. Процесуальна теорія і раніше приді­ляла увагу дослідженням у різних аспектах повноважень суду у сфері цивільної юрисдикції. Перші спроби систематизованого викладу сутності повноважень суду в контексті його прав і обов’язків були зроблені ще в період становлення цивільної процесуальної доктрини як самостійної. Роботи К.Н. Аннєнкова, О.Л. Боровиковсь- кого, Є.В. Васьковського, А.Х. Гольмстена, І.Є. Енгельмана, М.І. Малініна, К.І. Малишева, Є.О. Нефедьєва, Т.М. Яблочкова та інших відобразили перші кроки на шляху теоретичного вирішення багатьох проблем правозастосування, зокрема й питань, що стосуються повноважень суду першої інстанції.

Подальша характеристика судових повноважень і, власне, конкретні її ре­зультати для теорії і практики правосуддя у цивільних справах збіглися з обґрунту­ванням, як відомо, специфічно галузевої моделі судочинства, що було одним із го­ловних досягнень цивільної процесуальної науки радянського періоду і плеяди її фундаторів С.Н.

Сучасна процесуальна наука, в умовах формування нового предмету науко­вих досліджень, продовжує вивчення проблематики належних юрисдикційних пов­новажень всієї системи цивільної юрисдикції, приділяючи, передусім, увагу повно­важенням суду першої інстанції. Про це свідчать роботи Ю.В. Білоусова, В.І. Бобри­ка, С.С. Бичкової, О.В. Гетманцева, О.О. Грабовської, К.В. Гусарова, О.В. Дем’янової, О.С. Захарової, І.О. Ізарової, О.О. Кармази, Н.О. Кіреєвої, В.В. Комарова, В.А. Кройтора, М.П. Курила, Ю.Д. Притики, В.І. Тертишнікова, Г.П. Тимченка, С.Я. Фурси, Є.О. Харитонова, М.М. Ясинка та інших відомих дослі­дників.

Проте, з позиції заявленої доктрини суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних відносин, видно певну однобічність проведених досліджень його по­вноважень, і, як наслідок, об’єктивні труднощі у формулюванні концептуально за­вершених висновків. Хоча саме сьогодні зростає актуальність вирішення питань, пов’язаних із прийнятним співвідношенням приватних і публічних засад у цивіль­ному судочинстві, можливістю судового керівництва процесом або навпаки, поси­лення змагальної складової цивільної процесуальної діяльності, а також з аналізом інших чинників, здатних вплинути на формування правового становища суду.

Тому йдеться про вибір напряму подальшого розвитку вітчизняного цивіль­ного судочинства, прогноз сутності необхідних реформ та їх наслідків, що вбачаєть­ся особливо важливим у світлі європейського вибору і прикладів європейських ре­форм сфери цивільної юрисдикції останнього десятиліття, а також очікувань і пот­реб нашого суспільства з огляду на численні структурні зміни судової системи в Україні. Усе це тільки підкреслює актуальність і значущість всебічного дисертацій­ного дослідження повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції як одно­го з можливих інструментаріїв вирішення зазначених завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках науково-дослідницьких робіт кафедр цивіль­ного права та судочинства Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника відповідно до державної цільової комплексної програми «Шляхи удосконалення способів захисту прав і законних інтересів фізич­них та юридичних осіб в умовах проведення судової реформи в Україні» (номер державної реєстрації 0110U006559).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних положень теорії повноважень суду першої інстанції, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду їх здійснення, виявлення проблемних аспектів реалізації в сучасних умовах функціонування цивільної юрисдикції, визначення на­лежної моделі таких повноважень, перспектив її розвитку, а також формулювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення цивільного процесуального законо­давства.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі задачі:

- визначити, в умовах безперервної еволюції законодавства та правової думки про цивільне судочинство, основні етапи становлення та розвитку повноважень суду першої інстанції;

- узагальнити наявні теоретичні погляди та наукові підходи до розуміння по­няття «повноваження суду першої інстанції» в контексті не тільки важливості фор­мування понятійного апарату цього дослідження, але й характерних ознак та автор­ського визначення даного поняття;

- проаналізувати спільні і відмінні ознаки, переваги й недоліки системи пов­новажень суду першої інстанції цивільної юрисдикції, що склалася в Україні та за­рубіжних країнах;

- виявити проблемні аспекти реалізації повноважень суду першої інстанції в позовному провадженні з урахуванням стадійності цивільного процесу і здійснення цивільних процесуальних відносин;

- обґрунтувати особливості повноважень суду першої інстанції в непозовних провадженнях в умовах необхідності оптимізації цивільної процесуальної діяльності і впливу глобальних тенденцій на розвиток цивільного судочинства в Україні;

- визначити напрями розвитку повноважень суду першої інстанції у сфері ци­вільної юрисдикції та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства та практики його застосування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час здійс­нення правосуддя у цивільних справах.

Предметом дослідження є повноваження суду першої інстанції у сфері циві­льної юрисдикції, доктрина і практика їх регламентації, національний та зарубіжний досвід ведення цивільного судочинства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система загальнонаукових і загальноправових способів пізнання явищ, а також спеціальні методи дослідження науки цивільного процесуального права. Ос­новоположним загальнонауковим методом цього дослідження є принципи, закони і категорії діалектики, які сприяли різноаспектному аналізу повноважень суду першої інстанції, виявленню основних суперечностей у їх розвитку, обґрунтуванню най­більш оптимальних шляхів їх вирішення в умовах постійних змін правової сфери, створенню адекватної очікуванням і потребам суспільства юридичної практики. Зо­крема, дозволили вивчити природу повноважень суду першої інстанції у сфері циві­льної юрисдикції, дати їх сучасну інтерпретацію, визначити єдність і протилежність підходів до закріплення прав і обов’язків суду, вийти на новий рівень знання про можливі напрями судового керівництва процесом (підрозділ 1.1). Системний аналіз надав можливість сформулювати нові висновки й наукові гіпотези про систему пов­новажень суду першої інстанції (підрозділ 1.3). Діяльнісний підхід дозволив провес­ти дослідження повноважень суду першої інстанції з позицій структури цивільного процесу, сутності його стадій та проваджень, цивільних процесуальних правовідно­син та особливостей їх здійснення на різних етапах судової діяльності (підрозді­ли 2.1-3.2).

У дисертаційному дослідженні використовувалися також інші загальнонау- кові методи пізнання: об’єктивності і всебічності аналізу предмету, руху від абстра­ктного до конкретного і від конкретного до абстрактного, аналізу й синтезу, дедукції та індукції, порівняльного та історичного методів, що характеризує рівень осмис­лення проблеми повноважень суду першої інстанції у сфері цивільної юрисдикції, місце і значення сформульованих теоретичних положень у системі наукового знання про правосуддя в цивільних справах.

Особливості даної роботи зумовили використання також загальноправових способів вивчення дійсності.

Спеціальним методом вивчення повноважень суду першої інстанції у сфері цивільної юрисдикції став метод узагальнення та аналізу судової практики, який дозволив виявити прогалини цивільного процесуального законодавства, а також по­єднати результати теоретичної частини дослідження та можливості їх правозастосу- вання, сформулювати основні положення і загальні висновки цього дисертаційного дослідження (підрозділи 2.1-2.4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в межах пред­мету вітчизняної цивілістичної процесуальної науки, ця робота є одним із перших дисертаційних досліджень повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції. Наукову новизну дисертації складають такі основні положення, висновки і рекомен­дації:

вперше:

1) зроблено висновок, що повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції - це нерозривно пов’язані між собою права і обов’язки, що можуть бути безпосередньо втілені у діях суду, спрямовані на розгляд усіх справ, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, та вчинення інших дій, якими наді­лено суд першої інстанції цивільної юрисдикції відповідно до норм цивільно- процесуального законодавства для досягнення завдань цивільного судочинства;

2) запропоновано ввести в цивільно-процесуальне законодавство термін «пропонована третя особа», який буде означати особу, яку учасники цивільного процесу бажають залучити до участі у справі в якості третьої особи, а також ту, якій суд запропонував прийняти участь у справі в якості третьої особи, проте згоди на участь ще не отримав;

3) визначено особливості інституту забезпечення доказів, які відрізняють йо­го від витребування доказів - це терміновість та наявність ризику ускладнення по­дання чи неможливості подання доказів у майбутньому, а також запропоновано на­дати сторонам можливість подавати заяву про витребування доказів під час розгляду справи по суті в тому випадку, коли дана заява не була подана з поважних причин;

4) обгрунтовано положення про необхідність законодавчого закріплення по­вноваження суду по прийняттю ухвали про часткове визнання відповідачем позову;

5) запропоновано надати суду першої інстанції цивільної юрисдикції повно­важення переглядати та скасовувати виключний перелік своїх ухвал в порядку ви­правлення процесуальних недоліків;

6) сформульовано авторське визначення додаткового рішення суду - це вид судового рішення, яке випливає з основного рішення, ґрунтується на ньому та усу­ває його неповноту, а також доведено тезу про те, що додаткове рішення не повинно змінювати не тільки суть основного рішення, а взагалі будь-яку його частину.

отримали подальший розвиток положення щодо:

7) активності суду в цивільному судочинстві, яка не може проявлятися без­посередньо у витребуванні доказів, шляхом доповнення її обов’язком суду вислов­лювати пропозицію сторонам чи іншим особам подати відповідні необхідні докази;

8) необхідності обмеження підстави залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідан­ня, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності тільки тими випадками, коли позивач не з’явився двічі підряд;

9) важливості обмеження підстави повернення позовної заяви, якщо її від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи тільки тими випадками, коли особа звернулася до суду за захистом прав, свобод та інте­ресів інших осіб у випадках, не передбачених законом;

10) повноваження суду закривати провадження у справі у випадку відсутнос­ті спадкоємців після смерті фізичної особи, яка була однією із сторін справи.

удосконалено:

11) порядок об’єднання судом в одне провадження кількох пов’язаних між собою позовних вимог, наданням суду можливості об’єднувати вимоги, які не є од­норідними та роз’єднання позовних вимог за ініціативою суду, запровадивши пра­вило про залишення роз’єднаних справ у провадженні того складу суду, який при­йняв ухвалу про їх роз’єднання;

12) вчення про процесуальну форму участі заінтересованих осіб у справах окремого провадження, шляхом законодавчого закріплення необов’язковості їх за­лучення, крім випадків, прямо передбачених законом, а також здійснення даного за­лучення в порядку, передбаченому для третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору;

13) доктринальні підходи до визначення повноважень суду на попередньому судовому засіданні, закріпивши право суду не тільки вирішувати питання про вжит­тя заходів забезпечення позову, а й безпосередньо вживати їх у попередньому судо­вому засіданні.

Практичне значення отриманих результатів визначається актуальністю вибраної теми, новизною положень і висновків. Викладені теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані: у науково- дослідницькій сфері - для подальших досліджень актуальних проблем науки циві­льного процесуального права, а також для продовження наукової розробки теорії повноважень суду першої інстанції; у законопроектній роботі - при складанні нових процесуальних кодексів, внесенні змін і доповнень у діючий Цивільний процесуаль­ний кодекс; у правозастосувальній практиці - для використання судом при тракту­ванні цивільних процесуальних норм або при обґрунтуванні судових рішень; у на­вчальному процесі - в ході викладання учбової дисципліни «Цивільний процес», при підготовці навчальної літератури і учбово-методичних матеріалів до семінарів і практичних занять з указаної дисципліни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекоме­ндації дисертації обговорювалися на наукових конференціях, круглих столах, семі­нарах, зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях: «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 11-12 жовтня 2013 р.), «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Львів, 18-19 жовтня 2013 р.), «Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Донецьк, 7-8 березня 2014 р.), «Право: історія, теорія, практика» (м. Львів, 14-15 березня 2014 р.), «Європейські стандарти захисту прав у цивільному судочинстві: випробування часом» (м. Київ, 26 вересня 2014 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вче­них і аспірантів «Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 26 квітня 2013 р. та 16 травня 2014 р.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в шести наукових працях, опублікованих у наукових фахо­вих виданнях, одна з яких є іноземним науковим фаховим виданням, а також у 7 те­зах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.