Висновки до розділу 1

Підсумовуючи викладене у даному розділі, слід зазначити, що:

1. Закріплення на законодавчому рівні терміну «судове рішення» як видового поняття призводить до плутанини, що, безсумнівно, створює ускладнення як в науковому, так і в практичному плані.

2. Поняття ухвали суду першої інстанції можна сформулювати наступним чином - це викладений в письмовій формі індивідуально- конкретний процесуальний документ державно-владного характеру, який приймається судом загальної юрисдикції в порядку визначеному законом з питань застосування норм процесуального права, що направлені на виникнення процесу, його розвиток та закінчення без вирішення справи по суті, а також щодо вирішення питань процесуального права, які виникають після ухвалення рішення в т.ч. на етапі його виконання.

3. До складу характерних ознак ухвал суду, які дозволяють їх відмежувати від рішень можна включити наступні:

- Ухвали постановляються з питань процесуального права, що виникли як до так і під час пред’явлення позову, в процесі розвитку судового провадження і після ухвалення рішення. Рішенням суду оформляється результат правозастосування як норм матеріального та процесуального пов’язаний з вирішенням по суті позовних вимог.

- Судові ухвали, не дають повної відповіді по суті спору, що вирішується. На вирішення справи по суті направлене рішення суду;

- Ухвалою, в більшості випадків суд вирішує поточні питання, що постали перед судом в процесі розгляду та вирішення справи. Лише в тих випадках, коли мають місце попереджувальні та заключні ухвали, суд закінчує ними провадження.

- Зміст рішення обмежений межами позовних вимог, натомість ухвали можуть постановлятися з приводу питань, які виходять за межі таких вимог;

- По кожній справі на різних стадіях процесу може бути постановлено судом кілька ухвал, в той час як в одному провадженні може бути постановлене лише одне рішення на кінцевому етапі стадії судового розгляду;

- Рішення приймається тільки всім складом суду. В той же час допускається постановлення деяких ухвал суддею одноособово навіть якщо розгляд справи здійснюється в колегіальному складі суду;

- Судова ж ухвала може бути постановлена судом як в нарадчій кімнаті, так і в залі судового засідання без видалення до нарадчої кімнати. Натомість рішення постановляються тільки в нарадчій кімнаті.

На підставі вищевказаних ознак, можна стверджувати, що в умовах сьогодення залишається вірним та актуальним доктринальний висновок про те, що ухвала і рішення суду - це різні за правовою природою процесуальні документи, і ухвала є самостійним видом судового акту, а не видом рішення суду. Отже застосування до ухвал словосполучення «судове рішення», яке, як нами відмічалось вище, з точки зору лексикології української мови рівнозначно за змістом терміну «рішення суду» є на нашу думку неприпустимим.

З огляду на це вбачається доцільним внести зміни в чинний ЦПК України, замінивши в назві глави 7 розділу ІІІ ЦПК та статтях кодексу словосполучення “судові рішення”, у випадках, коли воно використовується як узагальнюючий термін на словосполучення “акти суду” або “судові акти”.

4. Для того, щоб ухвала суду першої інстанції забезпечувала реальний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, вона повинна бути законною та обґрунтованою.

5. Окрім законності та обґрунтованості, судові ухвали повинні відповідати й іншим вимогам, до яких належать виклад змісту ухвал державною мовою, вичерпність (повнота), вмотивованість, винесення відповідного акту у встановленій законом форм тощо.

6. Існуюча класифікація ухвал потребує удосконалення, зокрема ухвали слід класифікувати залежно від можливості та способу їх перевірки та усунення недоліків:

1. ухвали, які місять недоліки, перевірка та усунення яких, може бути здійснена судом, що їх постановив (не підлягають оскарженню),

2. ухвали, які місять недоліки, перевірка та усунення яких, може бути здійснена судом вищестоящої інстанції лише одночасно із рішенням суду по справі (можуть бути оскаржені разом з рішенням суду);

3. ухвали, які місять недоліки, перевірку та усунення яких, можливо та доцільно здійснювати судом вищестоящої інстанції незалежно від наявності рішення по справі (можуть бути оскаржені окремо від рішення суду).

Визначальною умовою для віднесення ухвал до одного із вищевказаних видів, на нашу думку, повинні слугувати невідповідність ухвал вимогам закону та наслідки їх впливу на процес (чи ускладнюють останні здійсненню права на судовий захист, чи перешкоджають подальшому провадженню у справі, чи порушують права осіб тощо).

7. З метою підвищення якості ухвал суду, а, отже, більш повного захисту прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також з метою законодавчого врегулювання цього питання доцільно в чинному ЦПК закріпити вимоги до ухвал, наслідки їх порушення та способи виправлення відповідних недоліків, зокрема:

З огляду на вищевказане, пропонуємо доповнити чинний ЦПК України статтями 209¹ 210¹Наступного змісту:

«Стаття 209¹ Законність, обґрунтованість та вмотивованість ухвал суду.

1. Ухвала суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Порушення цих вимог є підставою для оскарження ухвали».

2. Законною є ухвала, якою суд, правильно застосувавши чинні норми процесуального та матеріального права та дотримавшись вимог процесуальної форми вирішив питання, пов'язані з провадженням у справі.

3. Обґрунтованою є ухвала, сформульовані в якій висновки відповідають фактам з'ясованим судом як шляхом доказування, так і шляхом безпосереднього пізнання фактичних обставин справи.

4. Вмотивованою є ухвала, в якій системно відображено алгоритм судової діяльності щодо вибору та застосування права, питань оцінки фактичних обставин справи, оцінки доказів та формулювання висновків суду»

Стаття 210¹. Виправлення помилок в ухвалі суду

1. Суд, може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовій ухвалі помилки:

1) у випадку якщо неповнота змісту ухвали унеможливлює або перешкоджає ефективному та своєчасному її виконанню, суд може постановити додаткову ухвалу.

2) у випадку якщо у судовій ухвалі допущено описки, арифметичні помилки, суд може внести виправлення в зміст ухвали і завірити їх печаткою суду.

3) у випадку якщо ухвала суду є незрозумілою для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою роз'яснює свою ухвалу, не змінюючи при цьому її змісту. Таке роз 'яснення оформляється відповідною ухвалою.

4) у випадку якщо порушено вимоги щодо оформлення ухвали, суд може підготувати новий документ оформлений належним чином.

2. Заява про виправлення помилок у судовій ухвалі розглядається протягом п 'яти днів з дня її надходження.

3. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

5. Ухвала прийнята за результатами заяви про виправлення помилок у судовій ухвалі може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.»

Вбачається за необхідне внести відповідні зміни до п. 2, 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК викласти їх в наступній редакції:

«2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального або матеріального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування

3) скасовує ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції.»