ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ БЕЗ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ АБО СУДУ

Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК Укра­їни (ч. 2 ст. 176 КПК України).

Затримання без ухвали слідчого судді або суду здійсню­ється у таких випадках:

1) законне затримання (ст.

2) затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК України).

Законне затримання (ст. 207 КПК України). Метою цього виду затримання є припинення кримінального правопору­шення та доставлення особи, яка затримується, до уповнова­женої службової особи.

Суб'єктом затримання може бути будь-яка особа, яка не є уповноваженою службовою особою. Наприклад, це може бути особа, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення, або свідок.

Затримання в порядку ст. 207 КПК України передбачає здійснення таких дій:

1) затримання особи з у випадках, визначених ч. 2 ст. 207 КПК України (у разі вчинення або замаху на вчинення кримі­нального правопорушення, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного пе­реслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні);

2) доставлення затриманої особи до уповноваженої служ­бової особи або негайне повідомлення уповноваженої службо­вої особи про затримання та місцезнаходження особи, яка пі­дозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;

3) перевірка уповноваженою службовою особою підстав для затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, встано­влення підстав для початку досудового розслідування і в разі встановлення цих підстав - внесення відомостей до ЄРДР.

Затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК України). Метою цього виду затримання є припинення вчинення злочину та запобігання ухиленню особи від органів досудового розслідування та суду. Затримати особу можна лише за вчинення злочину за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі. Випадки затримання:

1) якщо особу застали під час вчинення злочину або за­маху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очеви­дець, зокрема потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що може статись втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що може статись втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого стат­тями 255, 255-1, 255-2 КК України.

Суб'єктом затримання є уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання).

Затримання особи в порядку ст. 208 КПК України передба­чає здійснення таких дій: 1) «фактичне» затримання особи; це означає, що особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою; 2) повідомлення затриманому підстав затримання та його прав (ч. 4 ст. 208 КПК України); 3) складання протоколу затри­мання особи та вручення його копії затриманому (ч. 5 ст. 208 КПК України); 4) доставлення особи до найближчого підроз­ділу органу досудового розслідування (ст. 210 КПК України);

5) забезпечення прав затриманої особи. Із цією метою уповно­важена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, повідо­мити близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб про затри­мання та забезпечити право на медичну допомогу. Протягом 24 годин з моменту затримання затриманому слід вручити пи­сьмове повідомлення про підозру. Не пізніше 60 годин з моме­нту затримання особу слід звільнити або доставити до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіж­ного заходу. Загальний строк затримання не має перевищу­вати 72 годин.

85.