§ 6. ОБШУК

Обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обсте­женні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об’єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайден­ня та вилучення предметів і документів, що можуть мати значення у справі, або знайдення осіб, що розшукуються, проваджуваному за наявності ймовірних даних про те, що вони приховані в певному місці чи в певної особи.

Проблеми обшуку одержали певне висвітлення в юридичній лі­тературі^[173]. Між тим наявні публікації не вичерпують усю складну проблему, а скоріше надають фундаментальну базу для її подаль­шого дослідження.

Судово-правова реформа в Україні внесла корективи в правове регулювання обшуку.

За своїм об’єктом обшук поділяється на чотири види:

- обшук житлових приміщень (житлових будинків, котеджів, квартир, замків, кімнат у гуртожитку, постійних чи тимча­сових житлових помешкань, у тому числі і в готелі чи іншо­му місці, включаючи туристичну палатку на лоні природи);

- обшук іншого володіння особи (дачної будівлі, гаража, яхти, літака, автомобіля, магазину, кав’ярні, кіоску, саду, городу, подвір’я, ферми, земельної ділянки чи угіддя тощо);

- обшук службових та інших приміщень (складських, служ­бових і виробничих приміщень, підприємств, установ, ор­ганізацій та інших сховищ);

- обшук території (земельної ділянки, саду, городу тощо);

- обшук особи (особистий обшук).

Приймаючи рішення про проведення обшуку та здійснюючи його, слід враховувати юридичний статус певних осіб та приміщень.

Так, без згоди Верховної Ради України не може бути підданий обшуку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про Уповнова­женого Верховної Ради з прав людини» він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідаль­ності або підданий обшуку, а також особистому огляду.

Не підлягають вилученню документи, пов’язані з виконанням адвокатом функцій захисника чи представника інтересів окремих учасників процесуальних правовідносин.

Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшу­ку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а також виїмка його кореспонденції, речей і докумен­тів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а за згодою самого судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки.

Мета обшуку - знайдення, вилучення та процесуальне за­кріплення засобів злочину, об’єктів злочинного посягання, слідів злочину, цінностей, що нажиті злочинним шляхом, інших речових доказів, предметів і документів, що мають значення для встанов­лення об’єктивної істини у справі та забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Час проведення обшуку - денний (з 6.00 до 22.00), крім випад­ків, що не терплять зволікання.

Фактичні підстави обшуку - наявність достатніх підстав вва­жати, що було вчинено кримінальне правопорушення; відшукува­ні речі і документи мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами у справі, а також ймовірні дані, які вка­зують на приховання в певному місці предметів та документів, що мають значення у справі. Ці дані можуть бути отримані: в ході допитів, очних ставок, огляду місця події або під час здійснення інших процесуальних дій, у процесі проведення оперативно-роз- шукових або адміністративно-процесуальних дій, що виконуються органами дізнання.

Юридичною підставою обшуку е ухвала слідчого судді, а у не­відкладних випадках, названих у ч. З ст. 233 КПК України, поста­нова слідчого чи прокурора.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відпо­відним клопотанням.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії до­кументів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунто­вує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого по­дається клопотання.

4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його над­ходження за участю слідчого або прокурора.

5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про об­шук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи перебувають у зазна­ченому в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук повинна відповідати загальним вимогам до процесуальних рішень, викладених у ст. ПО КПК України, та вимогам ст. 235 КПК України.

206

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого во­лодіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слід­чого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається най­менша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Обшук житлового приміщення провадиться у присутності особи, яка його займає. Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її від­сутності - іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь- якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому воло­дінні особи. Після цього слідчий, прокурор зобов’язаний забезпе­чити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому воло­дінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Обшук провадиться у присутності понятих (не менше двох). Понятими можуть бути запрошені будь-які незацікавлені у резуль­таті справи громадяни. Понятими не можуть бути працівники орга­нів дізнання та досудового слідства. Завдання понятих - засвідчити факт, зміст і результати дій, під час провадження яких вони були присутні. Ix зауваження підлягають занесенню до протоколу.

У ході обшуку можуть бути присутніми експерти-криміналісти або інші спеціалісти, оперативні та інші співробітники міліції або ін­шого органу дізнання, які сприяють слідчому в проведенні обшуку. За згоди слідчого в обшуку може брати участь потерпілий. Захисник обвинуваченого (підозрюваного) має право бути присутнім під час проведення будь-яких слідчих дій, в яких бере участь його підзахис­ний. Тому якщо обшук провадиться за участю обвинуваченого (підо­зрюваного), то в його проведенні може брати участь і захисник.

У разі застосування науково-технічних засобів названі особи також сповіщаються про те, що під час огляду будуть застосову- 207

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні ватись відповідні оптичні засоби, фотоапаратура, металошукач та інші необхідні технічні засоби, що містяться в експертній сум­ці чи пересувній криміналістичній лабораторії. Про обставини і по­рядок застосування технічних засобів вони будуть інформуватися в процесі огляду.

Поняті й учасники огляду попереджаються про кримінальну відповідальність за ст. 387 KK України за розголошення без дозво­лу слідчого даних досудового слідства.

Обшук починається з оголошення особі, яку обшукують, ух­вали чи постанови про провадження обшуку. Після цього слідчий пропонує особі, яку обшукують, добровільно видати витребува­ні предмети і документи та інші об’єкти, що стосуються справи. Факт і результати добровільного видавання фіксуються у протоко­лі. Видача предметів і документів, які мають значення для справи, не позбавляють слідчого права продовжити обшук і здійснювати пошукові дії.

Як правило, пошукові дії слідчого починаються з особистого об­шуку осіб, які перебувають у приміщенні.

Проваджуючи обшук, слідчий має право відкривати сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити. Крім того, слід уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Перед початком обшуку слідчий оголошує ухвалу слідчого суд­ді чи постанову про обшук і роз’яснює всім учасникам їхні права й обов’язки. Особам, які беруть участь в обшуку, пояснюється їхнє право бути присутніми під час усіх дій слідчого та робити з при­воду них заяви, які підлягають занесенню до протоколу. Особи, які беруть участь в обшуку, зобов’язані засвідчити своїм підписом у протоколі факт, зміст та результати обшуку.

Провадження обшуку здійснюється за певною методикою.

Методика обшуку - система основаних на кримінально-проце­суальному законі принципів, методів, прийомів та правил, що за­безпечують досягнення мети його проведення.

Методи або прийоми не є алгоритмами поведінки, додержання яких забезпечує розв’язання завдань. Вони містять у собі спосіб 208

доцільної, можливої, а не належної поведінки слідчого. Вибір лінії поведінки, використання тих або інших прийомів залежить від ба­гатьох конкретних факторів і має здійснюватися самим слідчим з їх урахуванням.

Метод послідовного суцільного ретельного обстеження засто­совується у ситуації інформаційної невизначеності слідчого щодо вірогідного місцезнаходження предметів, які розшукуються, якщо під час цього сам обшук провадиться за відсутності власника при­міщення, яке обшукують, або якщо особливості психології такого не дозволяють правильно визначити напрям пошуків за емоційни­ми реакціями останнього.

Евристичний метод обшуку полягає в першочерговому обсте­женні об’єктів - найбільш вірогідних місць приховування предме­тів, які розшукуються, - що визначаються слідчим, виходячи з усієї отриманої інформації (оперативних даних, доказів, відомостей про особистість обшукуваного, результатів спостереження за його ре­акціями під час обшуку тощо). Якщо слідчий для визначення місця приховування предметів, які розшукуються, керується оператив­ними даними, він повинен здійснювати обстеження таким чином, щоб не розголосити сам факт та джерело своєї поінформованості («зашифрувати свою поінформованість»),

У відносинах з особою, щодо якої здійснюється обшук, непри­пустимі артистичність, гра, бо в напруженій психологічній ситуації фальш особливо помітна.

Ні до чого мати на обличчі кам’яну маску, буравлячий, прони­зуючий погляд, тому що обшукуваний нерідко саме й розраховує на таку зустріч зі слідчим і готовий до неї. Безпосередність та ко­ректність у поєднанні зі спокійною упевненістю слідчого в успіху обшуку, рішучістю та готовністю провести його з максимальною віддачею - така лінія поведінки обеззброює обшукуваного, дає більше шансів на успіх. У ході обшуку слідчий може використову­вати прийоми психологічного впливу з метою схилити обшукува- 209

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні ного до видавання витребуваних предметів: переконання, створен­ня в обшукуваного перебільшеного уявлення про поінформованість слідчого тощо.

Так, у ході розслідування кримінальної справи щодо завідувач­ки меблевого магазину К. слідчий отримав показання Н. про те, що остання передала К. золоті сережки. Ці сережки вручив їй гр-н М. для передавання К. на знак «подяки» за продаж йому дефіцитного меблевого гарнітуру. Слідчий вирішив провести у К. обшук. Після пред’явлення постанови на обшук та пропозиції добровільно вида­ти предмети, що цікавлять слідство, слідчий на запитливий погляд К. відповів, що необхідно видати також «золото, яке передала їй Н.». На цю пропозицію слідчого К. видала не тільки скуплені для спекуляції речі та отримані як хабарі цінності, а й 11 золотих монет, які, за її заявою, вона купила у Н. п’ять років тому. В подальшому у Н. також вдалося вилучити золоті монети царської чеканки. Так, вдало застосована тактична комбінація на початку обшуку дозво­лила повністю розкрити злочинну діяльність посадових осіб.

Прийом, який розглядається, може застосовуватися, якщо ві­домості, які повідомляються обшукуваному, не є неправдивими, створюють для нього багатозначну ситуацію (можуть бути неодно­значно витлумачені) та надають можливість вільного вибору різних варіантів поведінки. Ці прийоми повинні вирізнятися вибірковістю свого впливу, бути спрямованими на створення умов, за яких може «обмовитися» лише особа, яка має винувату поінформованість, та є нейтральними щодо непричетних до злочину осіб.

Слід мати на увазі, що сам факт використання маловідомих обшукуваному науково-технічних засобів може справити на нього сильний психологічний вплив. Нерідко в нього складається пере­більшене уявлення про можливості науково-технічних засобів, які використовуються, а відповідно, з’являється думка про неможли­вість приховати витребувані предмети. В таких випадках легше переконати обшукуваного в доцільності добровільного видавання витребуваного.

Дії спеціаліста з використання науково-технічних засобів у процесі обшуку мають бути узгоджені із задумами слідчого і ре­тельно обмірковані. Нерідко за допомогою технічних засобів реа­лізуються оперативні дані. В таких випадках слідчому тим більше важливо узгодити порядок та послідовність їх застосування з опе- 210

ративними працівниками, з тим, щоб забезпечити досягнення ба­жаного результату та не розголосити оперативні дані.

Сам факт знайдення об’єктів, які розшукуються, справляє сильний психологічний вплив на обшукуваного, викликає у нього в деяких випадках стан безвихідності, почуття сорому за вчинене та бажання розповісти правду. Важливо в таких випадках доклад­но допитати обшукуваного та закріпити отримані фактичні дані, бо з часом він може змінити свої правдиві показання. Для цього слідчий може припинити обшук та провести допит обшукуваного, склавши відповідний протокол. Про мету та обставини припинення обшуку робиться відмітка в протоколі обшуку.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право від­кривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня під час обшуку, відмовляється їх відкрити. При цьому слід дотри­муватись принципу пропорційності - вживані засоби для досягнен­ня мети слідчої дії мають бути найменш обтяжливими для люди­ни. Наприклад, при необхідності відкрити сейф спочатку доцільно спробувати знайти відмички від сейфу, якщо цього не вдалось до­сягти, спробувати відкрити сейф з допомогою фахівців служби ава­рійного відкриття замків тощо, лише вичерпавши усі найменш де­структивні засоби, можна вжити розпил чи інші засоби, які будуть пов’язані з пошкодженням майна.

Під час обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимі­рювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх стосунку до кримі­нального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ух­валі про дозвіл на проведення обшуку, та не належать до предме­тів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Під час обшуку можуть бути вилучені лише предмети і доку­менти, які мають значення для справи, а також цінності і майно об­винуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які 211

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх стосунку до справи. Всі документи і предмети, які підлягають ви­лученню, слідчий повинен пред’явити понятим та іншим присут­нім особам і перелічити в протоколі з зазначенням їх назви, кілько­сті, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та властивих їм індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані й опечатані.

Для забезпечення ефективного використання в доказуванні (встановлення допустимості, достовірності) доцільно до предме­тів, що не мають особливих ознак, кріпити жетони з підписами понятих та записом щодо того, коли, де і в результаті яких слідчих дій вони вилучені. Це дасть змогу в суді визначитись в конфліктних ситуаціях, що саме ці, а не інші предмети були вилучені під час об­шуку в конкретної особи.

Забезпечення недоторканності сфери особистого життя людини під час обшуку. Згідно зі ст. 32 Конституції України не до­пускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, обумовлених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон гарантує недоторканність особистого життя людини. Ви­конання цих вимог закону під час обшуку полягає в такому.

1. Не слід взагалі вилучати та описувати речі, які не є доказами злочину, а лише можуть мати характер компромату особи, наявно­сті в неї якихось інтимних стосунків тощо.

2. Під час вилучення листів, особистих щоденників, інших речей, що є доказами в кримінальній справі і разом з тим містять інформацію про обставини особистого (приватного життя лю­дини), вилучення та описування в протоколі таких об’єктів слід робити таким чином, щоб обставини особистого життя людини не розголошувалися понятим та іншим учасникам взагалі або розголошувалися лише у разі неможливості забезпечити їх кон­фіденційність.

3. Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

4. Доцільно також попереджати учасників обшуку про непри­пустимість розголошення його результатів. На практиці це робить­ся рідко. За вивченими нами справами таких фактів взагалі не тра­плялося. Разом з цим, таємниця слідства - одна з важливих умов успішного його провадження. На нашу думку, в розроблюваних бланках протоколів обшуку слід було б спеціально передбачити відповідні реквізити.

Протокол обшуку і виїмки. За результатами проведення обшуку слідчий складає протокол не менше ніж у двох примірниках, в яких зазначаються: підстави для обшуку; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук; особа, в якої проведено обшук; дії слідчого і результати обшуку та вся інша інформація про хід і ре­зультати проведення слідчої дії, яка має значення для справи.

Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був вияв­лений. Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слід­чий повинен показати понятим та іншим присутнім особам і пе­рерахувати в протоколі із зазначенням їх найменування, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи ма­ють бути упаковані та опечатані.

У протоколі детально і всебічно фіксуються ознаки предметів і документів, що вилучаються. В необхідних випадках до них крі­пляться ідентифікуючі їх ярлики, вилучені предмети і документи упаковуються, а упаковка обклеюється ярликами з підписами по­нятих, так щоб потім у кожного з учасників процесу не виникало сумнівів, де, коли і у кого були вилучені відповідні об’єкти.

Вилучені в процесі обшуку речові докази оглядаються, фото­графуються, індивідуалізуються та додаються до справи чи переда­ються на зберігання згідно з «Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і переси­ланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримі­нального провадження», затвердженого постановою Кабінету Мі­ністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104.