§ 5. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Пред ’явлення для впізнання - це слідча дія, яка провадиться з метою встановлення тотожності, схожості або відмінності пред­ставлених для ознайомлення предметів або окремих осіб з тими, які свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений сприймав за певних обставин розслідуваної події.

Деякі аспекти проблеми впізнання отримали належне дослі­дження науковців^[172]. Між тим процесуальна форма пред’явлення для впізнання вимагає удосконалення і додаткового аналізу під кутом зору сучасних реформаторських ідей у сфері судочинства.

Впізнання належить до найбільш складних слідчих дій, у якій бере участь багато різних учасників процесу, в тому числі і з різ­ними інтересами. Слідчий має вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення як особистої безпеки, так і безпеки всіх учасників слідчої дії, пильно стежити за тим, щоб її перебіг не вийшов з-під контролю або вона не була б зірвана провокаційними діями когось із присутніх. За необхідності забезпечення безпеки впізнаючого впізнання може проводитися без візуального контакту особи, що пред’являється для впізнання, із впізнаючим.

Мета впізнання - отримання доказів, які являють собою ви­сновок одного з учасників процесу, про результати проведеної ним ідентифікації - тотожність, схожість або відмінність осіб чи об’єк­тів, представлених для ознайомлення, з ознаками, що збереглися в його пам’яті.

Зміст такої слідчої дії полягає в візуальному огляді, спосте­реженні або сприйнятті іншим чином предметів або окремих осіб та їх ідентифікування з зафіксованим в пам’яті образом, тобто по­рівняння упізнаючим відбитого в його пам’яті образу предметів чи осіб, яких він раніше спостерігав, з ознаками предметів чи лю­дей, що пред’явлені йому для впізнання, та здійснення на цій осно­ві логічного висновку про їх тотожність, схожість або відмінність.

Висновок про тотожність робиться тоді, коли встановлюєть­ся, що пред’явлений для впізнання об’єкт є тим самим, що його упізнаючий спостерігав за певних обставин, які мають значення у справі.

Висновок про схожість робиться в тому разі, коли упізнаю­чий може вказати лише на збіг групових (родових) ознак об’єкта і не може беззастережно й однозначно підтвердити його тотожність з тим, якого він спостерігав раніше.

Висновок про відмінність робиться упізнаючим тоді, коли за сво­їми ознаками та якостями пред’явлений для впізнання об’єкт виявля­ється явно не тим, якого він спостерігав у зв’язку з подією злочину.

Упізнаючим може бути раніше допитаний свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений, а також експерт. Впізнання не здійснюється, якщо упізнаючий в ході допиту не може назвати прикмети, за якими зможе впізнати особу, заявив про свою нездат­ність їх упізнати, а також якщо упізнаючому вже пред’являлись для ознайомлення відповідні предмети або особи в процесі інших про­цесуальних дій і він вже зробив ідентифікаційні висновки і дав свої пояснення з цього питання.

Пред ’явлення для впізнання особи - слідча дія, яка може про­водитись виключно тільки один раз і не може проводитись пов­торно. Повторне проведення впізнання однієї і тієї ж особи одним і тим же учасником процесу повністю виключається.

Доказове значення результатів пред’явлення для впізнання зде­більшого залежить від додержання встановлених законом умов та порядку провадження цієї слідчої дії.

Перед тим, як пред ’явити особу для впізнання, слідчий, проку­рор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а та­кож про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.

198

У процесі допиту особи, яка має впізнавати, необхідно з’ясува­ти: об’єктивні фактори спостереження: за яких обставин особа вперше спостерігала відповідний об’єкт, в який час доби, за якого освітлення та за яких погодних умов мало місце спостерігання, три­валість спостерігання, що під час цього відбувалося; суб ’єктивні фактори', стан зору та слуху впізнаючого, особливості його пам’я­ті, уважність і чи звернув він увагу на індивідуальні особливості об’єкта, емоційний стан спостерігаючого; ідентифікаційні ознаки об ’єкта.

Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за яки­ми впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та на­давати інші відомості про прикмети цієї особи.

У процесі впізнання мають бути присутні не менше двох поня­тих, покликаних стати потім свідками у справі і підтвердити досто­вірність впізнання та всіх отриманих після цього фактичних даних.

Впізнання належить до найбільш складних слідчих дій, в яких бере участь багато різних учасників процесу, в тому числі і з різни­ми інтересами. Воно часто проводиться в конфліктній, напруженій у психологічному плані ситуації. Тому з самого початку слідчий має діяти обачливо, рішуче, впевнено, вселяючи впевненість в ін­ших, і не випускати важелі керівництва процесом із своїх рук.

Порядок пред ’явлення для впізнання є однією з важливих гаран­тій отримання якісних доказів. У разі його порушення дані, отри­мані під час впізнання, втрачають своє доказове значення.

Зазвичай, починаючи слідчу дію, слідчий зобов’язаний усім учасникам слідчої дії роз’яснити їхні права й обов’язки відповід­но до їх процесуального статусу. Про це зазначається в протоколі впізнання і засвідчується підписом кожного з учасників слідчої дії.

Впізнання має бути проведене таким чином, щоб забезпечити отримання достовірних даних та можливість їх перевірки, виклю­чити будь-які сумніви та заяви щодо безпомилковості висновків упізнаючого.

Особа пред’являється для впізнання упізнаючому разом з ін­шими особами тієї ж статі, числом не менше трьох, які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі. Такі особи мають бути схожими за зростом, статурою, віком, кольором шкіри, волосся та очей, формою бороди, вусів та зачіски.

Процес підготовки до впізнання має повністю проходити за від­сутності упізнаючого. Перед тим як пред’явити особу для впізнан­ня, їй пропонується за відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються. І, зрозуміло, місце, яке зайняла особа, що впізнається, не повинне стати відомим упізнаючому. Будь-яка можливість інформування упізнаючого про місце, яке зайняв упізнаваний серед інших осіб, в числі яких він пред’являється для впізнання, має бути виключена.

Впізнання не може бути визнане достовірним, якщо упізнава­ний об’єкт (особа або предмет) був розміщений або поставлений в умови, які виділяють його з оточення (неголеність заарештовано­го, наявність наручників на затриманому тощо).

Після того як упізнаваний зайняв місце серед пред’явлених для впізнання осіб або предмети розташовані серед однорідних, з при­міщення, де провадиться впізнання, ніхто не має права виходити, ніхто не повинен мати контакту з упізнаючим до закінчення проце­су ідентифікації.

Упізнаючого запрошують телефоном або іншим опосередкова­ним засобом. Запрошення упізнаючого в приміщення доцільно ро­бити по телефону, а не посилати для цього когось з учасників. Для запрошення впізнаючого до спілкування з ним телефоном доцільно доручити захиснику чи комусь з понятих, щоб не виникло сумнівів щодо домовленості слідчого з впізнаючим - інформування остан­нього про місце розташування особи, що впізнається, залежно від промовлених слів, фраз, їх послідовності, інтонації і таке інше.

Запрошеному упізнаючому пояснюються його процесуальні права та обов’язки. Якщо таким є свідок або потерпілий, він попереджаєть­ся про кримінальну відповідальність задавання заздалегідь неправ­дивих показань, а свідок, крім того, і за відмову давати показання. Після цього упізнаючому пропонується уважно оглянути та вказати особу, яку він упізнає, і пояснити, за якими ознаками він її упізнав.

На прохання особи, що впізнає, або з ініціативи слідчого по­става осіб, які пред’являються для впізнання, може бути змінена.

З метою забезпечення безпеки у виняткових випадках осо­би, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостере­женням того, хто впізнає. Для проведення впізнання таким чином у слідчих підрозділах слід обладнати приміщення, яке б розділяло впізнаючого з іншими учасниками процесу склом односторонньої видимості. У разі проведення впізнання за викладеними правила­ми поняті повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, хто впізнає, і засвідчити таке впі­знання.

Впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування мо­жуть бути проведені у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення.

Рішення про здійснення дистанційного впізнання у режимі ві­деоконференції приймається слідчим, прокурором. Результати впі­знання обов’язково повідомляються особі, яка пред’являлася для впізнання.

Допускається впізнання за матеріалами фото чи відеозапису. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнан­ню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати різ­ких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Необхідно враховувати, що впізнання часто являє собою «момент істини» - у цей момент упізнаний частіше за все доходить висновку про безвихідь свого становища і може виявити готовність до розка­яння та давання правдивих показань, розраховуючи на те, що така поведінка може бути визнана пом’якшуючою його відповідальність обставиною. Цей «момент істини» слід максимально використа­ти для отримання від нього якомога більше доказової інформації у справі.

Для впізнання свідку, потерпілому, підозрюваному можуть бути пред’явлені не тільки окремі особи, а й речі - речові докази, доку­менти, трупи або їх частини, тварини, фотознімки осіб та речей.

Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа за­являє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить проце­суальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, про­понується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

Не має сенсу пред’являти для впізнання унікальні, єдині в своє­му роді предмети (наприклад, картини відомих художників чи відо­мі картини невідомих митців, унікальні скульптури чи ювелірні ви­роби), об’єкти, які не мають особливих прикмет і не можуть бути виділені серед інших (наприклад, новий костюм, новий гаманець тощо). Щодо предметів, які мають точні позначення - нумеровані речі (наприклад, монітор комп’ютера, принтер, годинник з позна­ченням номера механізму), то впізнання таких може бути прове­дено тільки, якщо в справі немає даних про їх номерні позначки, а також за умови, що вони мають (одержали в процесі експлуата­ції) індивідуальні ознаки, які запам’ятовані впізнаючим.

Процедура впізнання речей здійснюється в порядку, аналогіч­ному порядку впізнання особи.

Впізнання не має заздалегідь встановленої сили. Воно не по­винно бути єдиним безсумнівним доказом винуватості обвинувачу- 202 ваного. Як і будь-які інші твердження, воно може бути помилковим. Його не можна покладати в основу обвинувачення, якщо виника­ють сумніви в правильності висновків упізнаючого. Результати впі­знання підлягають ретельній перевірці та оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі, не маючи перед ними жодних переваг. Вони оцінюються на основі всебічного аналізу доказів.

Дистанційне досудове розслідування - проведення окремих слідчих (розшукових) дій за участю осіб, які на момент їх проведен­ня перебувають у різних місцях, географічно віддалених одне від одного на відстань, що створює неможливість їх безпосереднього спілкування, та здійснюване шляхом опосередкованого спілкуван­ня з застосуванням спеціального зв’язку в режимі відеоконферен­ції, який надає можливість обміну не лише мовою та графікою, але й переміщенням зображень.

Допит та впізнання у режимі відеоконференції під час досу­дового розслідування. Допит осіб, впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування можуть бути проведені у режимі відео­конференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне до­судове розслідування) у разі:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудово- му провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення опера­тивності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідуван­ня приймається слідчим, прокурором, а в разі здійснення у режимі відеоконференції допиту згідно із статтею 225 КПК України (до­пит судом на стадії досудового розслідування у місці перебування особи) - слідчим суддею з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження чи інших учасників кримі­нального провадження.

Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які бе­руть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати 203

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні інші надані їм процесуальні права (вручення пам’ятки про права і обов’язки тощо) та виконувати процесуальні обов’язки, передба­чені законом.

Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режи­мі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів ві- деозапису та складання протоколу.