4. Негласні слідчі (розшукові) дії

Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії

Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшу- кових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підля­гають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отри­мати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ст. 260, 261, 262, 263, 264 (стосовно дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-¹, 270, 271, 272 і 274 КПК України, здійснюються виключно у кримінальному провадженні щодо тяж­ких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій ухвалює слідчий або прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопо­танням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити пода­льше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про прове­дення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчи­ненням злочину.

У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії за­значається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:

- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія прово­диться за його рішенням, на термін до вісімнадцяти місяців;

- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

- начальником головного, самостійного управління, департа­менту апарату Національної поліції, територіальних органів Націо­нальної поліції та його відокремлених підрозділів, Центрального управління Служби безпеки України, керівником відповідного під­розділу Національного антикорупційного бюро України, Держав­ного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служ­би України, органу, що здійснює контроль за додержанням подат­кового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетен­ції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

- головою Національної поліції, головою Служби безпеки Укра­їни, директором Національного антикорупційного бюро України, керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, голо­вою Державного бюро розслідувань, керівником Державної криміна­льно-виконавчої служби України, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

- слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія прово­диться за його рішенням у порядку, передбаченому ст.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дору­ченням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Держа­вної кримінально-виконавчої служби України й органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залуча­тися також інші особи.

Розгляд клопотань, який віднесено згідно з положеннями гла­ви 21 до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного су­ду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування.

Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення неглас­них слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та пра­воохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохо­ронних органів, який віднесено згідно з положеннями глави 21 до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудо- ве розслідування. У такому разі слідчий або прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слід­чих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах терито­ріальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про на­дання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопо­тання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

У клопотанні зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстра­ційний номер;

2) стислий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу в учиненні злочину;

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обгрунтування: стро­ку її проведення;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про зло­чин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифі­каційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в суку­пності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясу­вання обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого чи прокурора додається витяг з Єдино­го реєстру досудових розслідувань щодо кримінального прова­дження, у межах якого подається клопотання.

Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор або слідчий дове­де наявність достатніх підстав вважати, що:

1) вчинено злочин відповідної тяжкості;

2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими до­казами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин зло­чину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам досудових рішень, передбаченим КПК України, а також містити відомості про:

1) прокурора або слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого постано­вляється ухвала;

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести не­гласну слідчу (розшукову) дію;

4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомуніка­ційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

5) строк дії ухвали.

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не пере­шкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негла­сної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці.

Якщо слідчий або прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погоджен­ням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами ст. 248 КПК України.

Крім відомостей, зазначених у ст. 248 КПК України, слідчий або прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.

Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному про­вадженні може тривати негласна слідча (розшукова) дія, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати макси­мальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України. У разі, якщо така негласна слідча (розшукова) дія прово­диться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка перехо­вується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи су­ду, й була оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

Прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала потреба.

У виняткових невідкладних випадках, пов'язаних з урятуван­ням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (ст. 201 та ст. 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпо­чата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передба­чених КПК України, за рішенням слідчого, узгодженого з прокуро­ром, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний не­відкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звер­нутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 248 КПК України.

Виконання будь-яких дій із проведення негласної слідчої (роз­шукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої неглас­ної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому ст. 255 КПК України.

Постанова слідчого або прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстра­ційний номер;

2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводи­тиметься негласна слідча (розшукова) дія;

4) відомості про початок, тривалість і мету негласної слідчої (ро­зшукової) дії;

5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слід­чу (розшукову) дію;

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обгрунту­вання неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

7) указівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що прово­диться.

Фіксація перебігу та результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримі­нального провадження, передбаченим КПК України. За результа­тами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається про­токол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були за­лучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксува­тися за допомогою технічних та інших засобів.

Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з мо­менту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підо­зрюваний і його захисник мають бути письмово повідомлені проку­рором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Конкретний час повідомлення визначається з урахуванням на­явності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового роз­слідування, суспільної безпеки й життя або здоров'я осіб, причетних до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне по­відомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії має здійснюватись протягом дванадцяти місяців із дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отри­мана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню осо­бами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріала­ми в порядку, передбаченому ст.

Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшуко­вих) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сі­мейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримі­нальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слі­дчих (розшукових) дій і додатків до них не допускається.

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необ­хідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 255 КПК України та ст. 256 КПК України.

Забороняється використання зазначених у ч. 1 ст. 255 КПК України матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним прова­дженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального про­вадження чи будь-яких інших осіб.

У разі якщо власник речей або документів, отриманих у резуль­таті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути за­цікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний повідомити йо­го про наявність таких речей або документів у розпорядженні про­курора та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх учинення визначаються про­курором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для криміналь­ного провадження.

Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.

Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у ре­зультаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звіль­няє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з ви­могами ст. 253 КПК України.

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки й інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, а також вилучені під час їх проведення речі та документи або їх копії можуть викорис­товуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів без­пеки, передбачених законом.

У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомля­ються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений ст. 253 КПК України, і в тому обся­зі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не роз­слідується у цьому кримінальному провадженні, то отримана ін­формація може бути використана в іншому кримінальному про­вадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановля­ється за клопотанням прокурора. Слідчий суддя розглядає клопо­тання згідно з вимогами ст. 247 та 248 КПК України й відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе закон­ність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважа­ти, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального право­порушення.

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через про­курора.

Втручання у приватне спілкування

Загальні положення про втручання у приватне спілкування

Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Прокурор або слідчий за погодженням із прокурором зобов'я­заний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 КПК України, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія передбачатиме таке втручання.

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформа­ція передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, за яких учасники спілкування можуть розраховувати на за­хист інформації від утручання інших осіб.

Утручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілку­вання за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є такі:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденті;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Утручання у приватне спілкування захисника та священнослу­жителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або виправда­ним забороняється.

Якщо прокурор має намір використати під час судового розгля­ду як доказ інформацію, отриману внаслідок утручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

Аудіо-, відеоконтроль особи

Аудіо- й відеоконтроль особи є різновидом втручання у прива­тне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи й дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Накладення арешту на кореспонденцію

Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома здій­снюється у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.

Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудо­вого розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-теле­графна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі й документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

Кореспонденцією, передбаченою чинним КПК України, є листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, теле­грами й інші матеріальні носії передання інформації між особами.

Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.

Огляд і виїмка кореспонденції

Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв'яз­ку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспо­нденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності - за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий вирі­шує питання про відкриття й оглядає затриману кореспонденту).

У разі виявлення в кореспонденції речей (у тому числі речовин) або документів, що мають значення для певного досудового розслі­дування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здій­снює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків із відповідних відправлень. Зняття ко­пій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфі­денційності накладення арешту на кореспонденцію. у разі необхід­ності особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспон­денції, може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі й документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення огля­нутої кореспонденції адресату.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами КПК України. У протоколі обов'язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено та що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК України.

Керівники та працівники установ зв'язку зобов'язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії й не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке здійснюється без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для переда­вання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спіл­кування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені іденти­фікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу або кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засо­бів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка пере­дається особою та має значення для досудового розслідування, а та­кож одержанні, перетворенні та фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної по­ліції та органів безпеки. Керівники та працівники операторів теле­комунікаційного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій із знят­тя інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, уживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.

Зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слі­дчих (розшукових) дій. У разі виявлення в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем

Пошук, виявлення й фіксація відомостей, що містяться в елект­ронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких ві­домостей без відома її власника, володільця або утримувача можуть здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність в електронній інформаційній системі або її частині інфор­мації, що має значення для певного досудового розслідування.

Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з елек­тронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язується з подоланням системи логічного захисту. В ухвалі слід­чого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Зміст інформації, одержаної внаслідок зняття відомостей з еле­ктронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відпо­відному носії особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забез­печити обробку, збереження або передання інформації.

Дослідження інформації, отриманої завдяки застосуванню тех­нічних засобів у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліс­та. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. У разі виявлення відомостей, що мають значення для до­судового розслідування та судового розгляду, в протоколі відтворю­ється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазна­чених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної чинності вироком суду.

Носії інформації й технічні засоби, за допомогою яких отрима­но інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому КПК України.

Інші види негласних слідчих (розшукових) дій Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, жит­ло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення та фіксації слідів учинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх до­судового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час до­судового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) установлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отриман­ня на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

Приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежено відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку з відбуттям покарання, затримання, взят­тям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передба­ченою в ч. 1 ст. 267 КПК України, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 КПК України.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є не­гласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні тех­нічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв'язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операто­рів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встанови­ти обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу здій­снюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 246, 248-250 КПК України. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифі­каційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу та кінцеве обладнання.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на під­ставі постанови слідчого або прокурора лише у випадку, передба­ченому ч. 1 ст. 250 КПК України.

Спостереження за особою, річчю або місцем

Для пошуку, фіксації та перевірки під час досудового розсліду­вання тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, із ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об'єктами або візуальне спостере­ження з використанням відеозапису, фотографування та спеціаль­них технічних засобів для спостереження.

За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.

Спостереження за особою згідно з ч. 1 ст. 269 КПК України про­водиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 246, 248-250 КПК України.

Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого або про­курора лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 250 КПК України.

Моніторинг банківських рахунків

За наявності обґрунтованої підозри, що особа здійснює злочин­ні дії з використанням банківського рахунку, або з метою розшуку чи ідентифікації майна, що підлягає конфіскації або спеціальній конфіскації, у кримінальних провадженнях, віднесених до підслід­ності Національного антикорупційного бюро України, прокурор може звернутися до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 246, 248 і 249 КПК України, для винесення ухвали про моніторинг бан­ківських рахунків.

Згідно з ухвалою слідчого судді про моніторинг банківських рахунків банк зобов'язаний надавати Національному антикоруп- ційному бюро України в поточному режимі інформацію про опе­рації, що здійснюються на одному або декількох банківських ра­хунках.

Слідчий суддя в ухвалі про моніторинг банківських рахунків повідомляє керівника банківської установи про обов'язок нерозго- лошення інформації про проведення цієї слідчої дії та про відповід­ну кримінальну відповідальність. На підставі ухвали слідчого судді керівник банківської установи зобов'язаний письмово попередити всіх її працівників, залучених до моніторингу банківських рахунків, про обов'язок нерозголошення інформації про проведення цієї слі­дчої дії й про відповідну кримінальну відповідальність.

Інформація про операції, що здійснюються на банківських ра­хунках, повинна доводитися до відома Національного антикоруп- ційного бюро України до виконання відповідної операції, а у разі неможливості - негайно після її виконання.

Аудіо-, відеоконтроль місця

Аудіо- та відеоконтроль місця може здійснюватися під час досу­дового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину й по­лягає у прихованій фіксації відомостей за допомогою аудіо- чи від- еозапису всередині публічно доступних місць без відома їх власни­ка, володільця або присутніх у цьому місці осіб за наявності відомо­стей про те, що розмови та поведінка осіб у цьому місці, а також ін­ші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Аудіо- й відеоконтроль місця згідно з ч. 1 ст. 269 КПК України проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в по­рядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 КПК України.

Контроль за вчиненням злочину

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випад­ках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, і проводиться в та­ких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована й оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину.

Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслі­док таких дій неможливо повністю запобігти:

1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;

2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;

4) екологічній або техногенній катастрофі.

Під час підготовки та проведення заходів із контролю за вчи­ненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою її подальшого викриття, допома­гаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слід­чий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведі­нку насильством, погрозами чи шантажем. Здобуті в такий спосіб речі й документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі та документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контро­льованої й оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту й імітування обстановки злочину визначається законодавством.

Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного перемі­щення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.

Прокурор у своєму рішенні про здійснення контролю за вчи­ненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК Украї­ни, зобов'язаний:

1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час не­гласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;

2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Якщо під час контролю за вчиненням злочину виникає необ­хідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією Украї­ни, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами КПК України.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі й документи, які ма­ють значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організова­ній групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної гру­пи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з ор­ганами досудового розслідування.

Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі поста­нови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслі­дування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці до­стовірних відомостей про особу.

У постанові, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК Украї­ни, зазначаються:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати стро­ку в шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання про­довжується слідчим за погодженням із керівником органу досудово­го розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження

Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до ст. 245 КПК України є неможливим без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора або клопо­танням слідчого, погодженого з прокурором, у порядку, передбаче­ному ст. 246, 248 і 249 КПК України. У клопотанні слідчого, проку­рора про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхід­них для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого або судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які плану­ється отримати. Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами КПК України, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.

Використання конфіденційного співробітництва

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слід­чий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випа­дках, передбачених КПК України.

Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, ме­дичних працівників, священнослужителів і журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інфо­рмації професійного характеру^[111].

Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

За рішенням керівника органу досудового розслідування або прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. Із цією метою допускається виготов­лення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ та організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

Виготовлення й утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом. У разі необхідності розкриття до завер­шення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеці­ально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомля­ються орган, співробітником якого є особа, яка в такий спосіб здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, керівник органу досудового розслідування та прокурор, який ухвалив рішення про використан­ня таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціальне утворення підприємства, установи чи організації ухвалюється кері­вником органу досудового розслідування або прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом.

Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі дока­зування у вигляді первинних засобів чи знарядь учинення злочину, крім випадків, якщо суд виявить порушення вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.