Слідчі (розшукові) дії та їх система

Слідчі (розшукові) дії - це регламентовані кримінальним проце­суальним законом дії, що спрямовані на отримання (збирання) до­казів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному криміна­льному провадженні.

1) залежно від засекреченості відомостей про факт і методи проведення виокремлюють:

- слідчі (розшукові) дії;

- негласні слідчі (розшукові) дії;

2) за процесуальною підставою виділяють слідчі (розшукові) дії, які проводяться:

- без винесення слідчим або прокурором постанови (допит, од­ночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, пред’явлення особи, речей або трупа для впізнання, огляд, слідчий експеримент);

- за постановою прокурора (огляд трупа, пов’язаний з ексгума­цією, освідування особи);

- за постановою слідчого, прокурора (проведення допиту, впі­знання у режимі відеоконференції під час досудового розсліду­вання, проведення експертизи);

- за ухвалою слідчого судді (обшук, огляд житла чи іншого во­лодіння особи, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи ін­шому володінні особи, проведення допиту, впізнання у режимі ві- деоконференції під час досудового розслідування, проведення екс­пертизи, отримання зразків для експертизи в порядку ч. 3 ст. 245 КПК України (примусове відбирання біологічних зразків));

3) залежно від необхідності залучати понятих виокремлюють слідчі (розшукові) дії, які проводяться:

- з обов’язковим залученням понятих незалежно від застосу­вання технічних засобів фіксації (обшук або огляд житла чи іншого володіння особи);

- з обов’язковим залученням понятих, окрім випадків застосу­вання безперервного відеозапису перебігу їх проведення (пред’яв­лення особи, трупа чи речі для впізнання, огляд трупа, серед іншого пов’язаного з ексгумацією, слідчий експеримент, освідування особи);

- без залучення понятих або із їх залученням за ініціативи слі­дчого, прокурора (допит, одночасний допит двох чи більше вже до­питаних осіб, отримання зразків для експертизи);

4) за черговістю проведення слідчі (розшукові) дії бувають не­відкладними, тобто такими, які проводяться до внесення відомос­тей до ЄРДР (огляд місця події (ч.

Допит - це слідча (розшукова) дія, яка проводиться у порядку, визначеному ст. ст. 224-226 КПК України, з метою отримання відо­мостей про відомі особі факти, які мають значення для криміналь­ного провадження.

Місцем проведення допиту є місце проведення досудового ро­зслідування або у разі погодження з особою, яку мають намір допи­тати, інше місце.

Тривалість допиту не може перевищувати 8 годин на день, при цьому без перерви - не більше 2 годин. Під час допиту малолітньої або неповнолітньої особи загальна тривалість допиту має стано­вити не більше 2 годин на день, а без перерви - понад 1 годину.

Перед допитом установлюється особа допитуваного шляхом перевірки її посвідчувальних документів; їй повідомляють, у якому кримінальному провадженні та в якому статусі її допитують, роз’яснюються права особи та порядок проведення допиту. Свідка попереджають про кримінальну відповідальність за відмову да­вати показання і за давання завідомо неправдивих показань (ст. ст. 384, 385 КК України), а потерпілого - за давання завідомо не­правдивих показань (ст. 384 КК України). Особі, яка не досягла 16-річ- ного віку, роз’яснюється обов’язок давати правдиві показання без по­передження про кримінальну відповідальність.

Слідчий або прокурор у випадках, визначених КПК України, по­винні забезпечити участь у допиті підозрюваного захисника, під час допиту потерпілого вони не мають права заборонити користу­ватися правовою допомогою представника, а під час допиту свідка - його адвоката.

До допиту малолітньої або неповнолітньої особи залучаються законний представник, педагог або психолог, а за необхідності - лі­кар, яким роз’яснюють обов’язок бути присутніми під час допиту та право ставити запитання та/або заперечувати проти запитань.

Якщо підозрюваний заявляє про відмову давати показання та відповідати на запитання, допит слід одразу зупинити.

Допитувана особа має такі права: а) за бажанням власноручно викласти свої показання; б) користуватися власними документами та записами, якщо показання пов’язано з відомостями, які важко за­пам’ятати; в) не відповідати на запитання, які можуть викрити її чи близьких родичів, членів сім’ї у вчиненні кримінального правопо­рушення.

Перебіг і результати проведення допиту фіксуються шляхом складання протоколу. Також під час проведення допиту можуть за­стосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в проведенні слідчим або прокурором допиту раніше допитаних осіб у присутності одне одного з метою пе­ревірки отриманих доказів і з’ясування причин розбіжностей у їх по­казаннях.

Процесуальний порядок проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб визначено у ч. 9 ст. 224 КПК України. Зокрема, спочатку з’ясовується факт знайомства допитуваних осіб і характер відносин між ними; роз’яснюються права та відповідаль­ність допитуваних осіб залежно від їх процесуального статусу; до­питуваним особам пропонується по черзі дати показання з приводу обставин, що є предметом допиту; їм ставлять запитання слідчий або прокурор, а згодом - учасники допиту одне одному; за необхід­ності оголошуються показання, надані учасниками допиту на попе­редніх допитаних (лише після давання ними показань під час одно­часного допиту). Фіксування перебігу та результатів проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб відбува­ється шляхом складання протоколу, а також може здійснюватися за допомогою технічних засобів.

Кримінальним процесуальним законодавством України вста­новлено пряму заборону на проведення у кримінальних прова­дженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недото­рканності особи, а також щодо злочинів, учинених із застосуванням насильства або погрозою його застосуванням, одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіж­ностей у їхніх показаннях за участю малолітнього або неповноліт­нього свідка чи потерпілого разом із підозрюваним.

Пред’явлення для впізнання - це слідча (розшукова) дія, яка по­лягає в демонстрації раніше допитаній особі об’єкта серед декіль­кох подібних за своїми ознаками об’єктів з метою встановлення його тотожності з об’єктом, який вона раніше сприймала (ст.

Виокремлюють такі види пред’явлення для впізнання:

1) залежно від об’єкта, який пред’являється для впізнання, ро­зрізняють пред’явлення для впізнання особи, речей і трупа;

2) залежно від ознак, за якими відбувається впізнання особи, виділяють пред’явлення для впізнання за ознаками зовнішності, за голосом або ходою;

3) за формою пред’явлення вирізняють впізнання об’єкта в на­турі чи за фотознімками (матеріалами відеозапису), впізнання особи під час взаємного візуального спостереження чи поза візуа­льним контактом; упізнання об’єкта під час його безпосереднього спостереження чи у режимі відеоконференції.

Перед пред’явленням для впізнання особи, речі чи трупа слід спочатку дізнатись в особи про ознаки об’єкта, який упізнається, умови його сприйняття та можливість особи його впізнати в разі його пред’явлення. Якщо особа вказує, що зможе впізнати об’єкт за сукупністю ознак, це зазначається в протоколі пред’явлення для впізнання. При цьому особі, яка впізнає, забороняється попередньо демонструвати об’єкт, який підлягає пред’явленню для впізнання, та інформувати про його ознаки.

Пред’явлення для впізнання особи, трупа чи речі проводиться за участю не менше двох понятих, окрім випадків фіксування його перебігу шляхом застосування безперервного відеозапису.

Для пред’явлення особи для впізнання залучається не менше трьох статистів - осіб тієї ж статті без різких відмінностей у віці, зо­внішності й одязі. Особі, яка пред’являється для впізнання, пропо­нується до запрошення особи, яка впізнаватиме, самостійно за­йняти місце серед статистів. Особі, яка впізнає, пропонується само­стійно, без будь-яких підказок, вказати на особу, яку впізнала, та пояснити, за якою ознакою чи їх сукупністю вона її впізнала.

Речі пред’являються для впізнання серед інших однорідних ре­чей одного виду, якості й без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропону­ється вказати на річ, яку вона впізнає, та пояснити, за якою ознакою чи їх сукупністю вона її впізнала.

Труп пред’являється для впізнання один. При цьому для про­ведення його пред’явлення для впізнання можуть залучатись спе­ціалісти, зокрема для фіксування впізнання за допомогою техніч­них засобів, психологи, педагоги й інші.

Пред’явлення особи для впізнання відбувається поза візуаль­ним контактом у разі її впізнання за голосом або ходою, а поза її ві­зуальним та аудіоспостереженням - з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає. Також у разі необхідності пред’явлення особи для впізнання може проводитися за фотознімками або матеріалами відеозапису. При цьому фотознімки, що пред’являються для впіз­нання, мають бути в кількості не менше трьох, не мати різких від­мінностей між собою за формою та іншими особливостями, що сут­тєво впливають на сприйняття зображення.

У протоколі для впізнання докладно зазначаються ознаки чи їх сукупність, за якими особа впізнала особу, річ або труп. У разі засто­сування технічних засобів фіксування до протоколу додаються фо­тографії або матеріали відеозапису.

Проникнення до житла чи іншого володіння особи пов'язано з обмеженням права особи на недоторканність житла чи іншого во­лодіння під час проведення окремих процесуальних дій. Проник­нення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку допускається за вмотивованим судовим рішен­ням, а також з інших підстав, визначених КПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 233 КПК України проникнення до жи­тла чи іншого володіння особи допускається з однієї з таких підс­тав, як: 1) добровільна згода особи, яка ними володіє; 2) ухвали слі­дчого судді; 3) наявність невідкладних випадків, пов'язаних з уря­туванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуван­ням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопору­шення.

Якщо проникнення до житла чи іншого володіння відбулося у виняткових випадках, то прокурор, слідчий або дізнавач за пого­дженням із прокурором зобов'язані невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про прове­дення обшуку. У разі непогодження прокурором або незадоволення слідчим суддею вказаного клопотання, по-перше, всі отримані вна­слідок обшуку житла чи іншого володіння особи докази будуть недо­пустимими; по-друге, здобута інформація має бути знищена під кон­тролем прокурора у порядку, визначеному в ст. 255 КПК України.

Обшук - це слідча (розшукова) дія, пов'язана з проникненням до житла чи іншого володіння особи, що полягає в його обстеженні з метою: 1) виявлення та фіксації відомостей про обставини вчи­нення кримінального правопорушення; 2) відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого у результаті його вчинення; 3) установлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ст. ст. 234-236 КПК України).

За наявності підстав для проведення обшуку слідчий за пого­дженням з прокурором або прокурор звертаються з відповідним клопотанням до слідчого судді, яке розглядається у суді в день його надходження. У клопотанні про обшук, окрім підстав для обшуку, визначення об'єкта обшуку та його власника й володільця, обов'яз­ково вказуються ознаки об'єктів, які планується відшукати, їх зв'язок з учиненим кримінальним правопорушенням і значення для досудового розслідування, а також обґрунтовується неможли­вість отримання зазначених доказів за допомогою проведення ін­ших процесуальних дій, не пов’язаних із проникненням до житла чи іншого володіння особи.

До участі в проведенні обшуку можуть бути запрошені потер­пілий, підозрюваний, захисник, представник, інші учасники кримі­нального провадження, зокрема спеціаліст. Обов’язковою також є участь в обшуку житла чи іншого володіння особи, а також обшуку особи не менше двох понятих.

Час проведення обшуку обирається з таким розрахунком, щоб завдалася якомога менша шкода звичайним заняттям особи, яка володіє житлом чи іншим володінням. Винятки допускаються в тих випадках, коли слідчий або прокурор переконані, що дотримання названої умови може призвести до заподіяння істотної шкоди меті обшуку.

За наявності достатніх підстав, які вказують на те, що особи, присутні в житлі чи іншому володінні особи, де проводиться обшук, переховують при собі предмети чи документи, які мають значення для кримінального провадження, за рішенням слідчого або проку­рора може бути проведено обшук осіб. У такому разі не треба звер­татися до слідчого судді з відповідним клопотанням. Обшук особи проводиться особою тієї ж статі та фіксується в протоколі обшуку житла чи іншого володіння особи.

Фіксування проведення обшуку здійснюється шляхом скла­дання протоколу та обов’язкового ведення аудіо- та відеозапису.

Огляд - це слідча (розшукова) дія, яка полягає у візуальному спостереженні та безпосередньому сприйнятті ознак матеріальних об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Залежно від об’єкта огляду узвичаєно виокремлювати огляд місця події (ч. 3 ст. 214 КПК України), огляд місцевості, огляд приміщення, речей та доку­ментів (ч. 1 ст. 237 КПК України), огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК України), огляд трупа (ст. 238 КПК України) й огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК України).

Огляд проводиться слідчим або прокурором. Підставою прове­дення огляду житла чи іншого володіння особи є добровільна згода особи, яка володіє ними, або ухвала слідчого судді, а огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією, - постанова прокурора.

Для участі в огляді можуть запрошуватися потерпілий, підоз­рюваний, захисник, законний представник, інші учасники криміна-

льного провадження, зокрема спеціаліст, який за дорученням слід­чого або прокурора має право здійснювати вимірювання, фіксувати за допомогою технічних засобів, складати плани та схеми, виготов­ляти графічні зображення об'єктів, виготовляти відбитки та злі­пки, оглядати та вилучати об'єкти, які мають значення для кримі­нального провадження. Для огляду трупа обов'язково залучається як спеціаліст судово-медичний експерт, а у разі неможливості його своєчасного прибуття - лікар.

Під час проведення огляду слідчий і прокурор мають право за­боронити особам залишати місце огляду до його завершення. Вияв­лені під час огляду речі та документи, які мають значення для кри­мінального провадження чи є вилученими з обігу, підлягають огляду та вилученню. При цьому вони опечатуються та завіря­ються підписами осіб, які брали участь у проведенні цієї слідчої (ро- зшукової) дії. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійс­нити неможливо, або їх огляд пов'язано з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються та зберігаються в такому вигляді до їх остаточного огляду.

Перебіг і результати проведення огляду фіксуються в прото­колі. Додатково фіксування цієї слідчої (розшукової) дії може здій­снюватися за допомогою технічних засобів.

У зв'язку із запровадженням воєнного стану в разі обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо залу­чення понятих є об'єктивно неможливим або пов'язано з потенцій­ною небезпекою для їхнього життя чи здоров'я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому разі хід і результати проведення огляду житла чи іншого володіння особи в обов'язковому порядку фіксуються доступними техніч­ними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

Слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка прово­диться з дотриманням вимог ст. 240 КПК України у вигляді відтво­рення дій, обстановки або обставин певної події, проведення не­обхідних дослідів чи випробувань, спрямована на перевірку й уточ­нення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За необхідності під час проведення слідчого експерименту мо­жуть здійснюватися вимірювання, застосовуватися технічні за­соби, складатися схеми та плани, виготовлятися графічні зобра­ження, відбитки та зліпки.

Головними вимогами до слідчого експерименту є те, щоб його проведення, по-перше, не створювало небезпеки для життя і здо­ров’я його учасників та оточуючих осіб; по-друге, не супроводжува­лося приниженням їх честі та гідності; по-третє, не завдавало шкоди.

Якщо слідчий експеримент проводиться в житлі чи іншому воло­дінні особи, то підставою для його проведення є або добровільна згода володільця або ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду клопотання слідчого за погодженням із прокурором, чи про­курора.

Слідчий експеримент може проводитися за участю підозрюва­ного, потерпілого, свідка, захисника, представника і спеціаліста. До проведення слідчого експерименту обов’язково залучаються по­няті в кількості не менше двох, крім випадків застосування безпе­рервного відеозапису його перебігу. Проведення слідчого експери­менту фіксується в протоколі із детальним викладом усіх умов і ре­зультатів його проведення.

Освідування особи - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в обстеженні тіла підозрюваного, свідка чи потерпілого для вияв­лення на ньому слідів кримінального правопорушення або особли­вих прикмет за умови, що для цього не треба проводити судово-ме­дичну експертизу. Підставою проведення освідування є постанова прокурора.

Процесуальний порядок проведення освідування особи визна­чається в ст. 241 КПК України та полягає в такому. Освідування особи розпочинається з пред’явлення особі, яка освідується, поста­нови прокурора. Особі пропонується добровільно пройти освіду­вання, а у разі її відмови допускається його проведення в примусо­вому порядку.

Освідування особи не має принижувати честь і гідність особи, створювати небезпеку для її життя і здоров’я. Зокрема, у разі осві­дування, пов’язаного з оголенням особи, проводити цю слідчу (ро- зшукову) дію повинна особа тієї ж статі. Слідчий і прокурор не ма­ють права бути присутніми під час освідування, яке супроводжу­ється оголенням особи іншої статі. Винятком є проведення такого освідування лікарем і за згодою особи, яка освідується.

До освідування особи за необхідності залучаються спеціалісти, зокрема судово-медичний експерт або лікар. Також указана слідча (розшукова) дія проводиться за обов’язкової участі не менше двох понятих, крім випадків, коли перебіг її проведення фіксується шля­хом безперервного відеозапису.

Про проведення освідування особи складається протокол, у якому фіксуються наявність / відсутність на тілі особи слідів кри­мінального правопорушення та особливих прикмет. Додатково пе­ребіг і результати освідування особи можуть фіксуватися за допо­могою технічних засобів. У разі якщо на зафіксованих зображеннях відображається інформація, демонстрація якої з боку освідуваної особи може розцінюватися як образлива, такі зображення слід збе­рігати в опечатаному вигляді. Вони надаються для дослідження лише суду під час судового розгляду. Якщо освідування особи про­водилося примусово, то такій особі надається копія відповідного протоколу.

Проведення експертизи. Питання про проведення судової екс­пертизи та залучення експерта вирішується у разі необхідності провести дослідження об'єктів, явищ і процесів із використанням спеціальних знань. При цьому не допускається призначення і про­ведення експертизи для з'ясування питань права.

Законодавець у положеннях ч. 2 ст. 242 КПК України встанов­лює випадки обов'язкового проведення експертизи, зокрема щодо:

1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та хара­ктеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підо­зрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притя­гнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом не­можливо отримати ці відомості; 5) визначення розміру матеріаль­них збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав до­кумент, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немай- нового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним пра­вопорушенням.

Залучення експерта до кримінального провадження може здій­снюватися:

1) за дорученням сторони обвинувачення;

2) за дорученням сторони захисту (в такому разі експерт залу­чається на договірних умовах);

3) за ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони захисту.

Отримання зразків для експертизи. Під час призначення експе­ртизи для вирішення поставлених запитань експерту треба надати всі необхідні для цього об'єкти, серед іншого зразки для порівняль­ного дослідження. Підстави і порядок отримання зразків для експе­ртизи визначено в ст. 245 КПК України.

Фактичною підставою отримання зразків для експертизи є не­обхідність їх отримання, а юридичні підстави варіюються залежно від виду об'єкта, з якого відбираються зразки для експертизи. А саме: а) відібрання зразків з речей і документів, а також примусове відбирання біологічних зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або суду за клопотанням сторін кримінального про­вадження, розглянутого у порядку, передбаченому ст. ст. 160-166 КПК України; б) відібрання біологічних зразків в особи - на підставі постанови прокурора.

Суб'єктами отримання зразків для експертизи можуть бути: а) сторона кримінального провадження, яка доручила проведення експертизи; б) сторона кримінального провадження, за клопотан­ням якої експертизу призначено слідчим суддею; в) суд або за

його дорученням залучений спеціаліст, якщо проведення експер­тизи доручив суд.

Зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кі­нозйомки, відеозапису. Сутність цієї слідчої (розшукової) дії полягає в одержанні слідчим, прокурором від особи, яка є власником або во­лодільцем відповідних приладів або засобів, необхідних для з'ясу­вання обставин, що мають значення для кримінального прова­дження, копій фото- або кінозйомки, відеозапису, здійснених у пуб­лічно доступних місцях, у тому числі в автоматичному режимі, за виключенням місць, що відносяться до приватних помешкань осіб (ч. 1 ст. 245 -1 КПК України).

Зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кі­нозйомки, відеозапису, здійснюється на підставі постанови слід­чого, прокурора та, за необхідності, за участю спеціаліста. Зняття показань здійснюється у присутності слідчого, прокурора шляхом самостійного копіювання особою, яка є власником або володільцем відповідних приладів та засобів, або копіювання такою особою за участю спеціаліста відповідних записів на носії, які надаються слід­чим, прокурором.

Про здійснення зняття показань технічних приладів та техніч­них засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, складається протокол.

Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшуко­вих) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підляга­ють розголошенню (ч. 1 ст. 246 КПК України). Вони проводяться за випадків, коли відомості про кримінальне правопорушення і особу, 101

яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Деякі з них, наприклад накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК Укра­їни), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України), зняття інфо­рмації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України), проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про їх проведення приймає слідчий, прокурор, а у де­яких випадках - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Виключно про­курор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України).

6.5.