Диференціація судових проваджень.

При вивченні цього питання студентам слід звернути увагу на те, що у різні історичні періоди проблема уніфікації й диференціації кримінально-процесульної форми в цілому та щодо судового провадження знаходила діаметрально протилежне вирішення як на рівні законодавства, так і в науці кримінального процесу, а на сьогодні - диференціація кримінально-процесуальної форми набула ознак стійкої об’єктивної тенденції новітнього розвитку кримінального процесуального законодавства України.

Диференціація кримінально-процесуальної форми дозволяє забезпечити потрібну ефективність кримінального судочинства за умови допустимої процесуальної економії та належної охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності.

Диференціація судових проваджень може бути здійснена у межах загальної диференціації кримінально-процесуальних форм: загальні судові провадження; спрощені провадження (судовий розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку (щодо проступків); кримінальне провадження на підставі угод); судові провадження із більш складними процесуальними формами (провадження у суді присяжних; судове провадження щодо злочинів неповнолітніх; судове провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру; судове провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру; судове провадження щодо окремої категорії осіб; судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю); судове провадження in absentia.

Можна виділити елементи диференціації кримінального провадження при підтриманні обвинувачення потерпілим, скороченому судовому розгляді (суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; при цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку), письмовому апеляційному провадженні (суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності), письмовому касаційному провадженні (суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності), відмові суду від дослідження доказів щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються (суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються).

Крім того, судове провадження є диференційованим у залежності від стадії кримінального провадження: підготовче судове провадження; судовий розгляд, перегляд судових рішень в апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами; виконання судових рішень.

Контрольні запитання

для перевірки досягнення результатів навчання

1. Визначте поняття та структуру судового провадження.

2. Дайте загальну характеристику провадження у суді першої інстанції.

3. Дайте загальну характеристику судово-контрольних провадженнь.

4. Визначте систему міжнародних та європейськіх стандартів правосуддя.

5. Які існують загальні проблеми визначення складу суду у країнах світу?

6. Як можна визначити перспективи впровадження мирової юстиції в Україні?

7. Що розуміється під диференцією судових проваджень?