ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ, ЗАВДАННЯ ТА УЧАСНИКИ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Провадження в справах про адміністративні проступки, на думку О. В. Кузьменко, - це нормативно врегульована діяль­ність уповноважених суб'єктів із застосування адміністратив­ної відповідальності за скоєний адміністративний проступок, а також із попередження адміністративних правопорушень.

Таке провадження має певні ознаки:

1) здійснюється лише у зв'язку із вчиненням адміністра­тивного проступку;

2) встановлене законодавством коло суб'єктів;

3) індивідуальність процесуальних актів, які приймають­ся в ході провадження;

4) застосування заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу;

5) за допомогою цього провадження реалізуються заходи адміністративної відповідальності^[84].

Провадження у справах про адміністративні правопору­шення здійснюється на підставі єдиних принципів, серед яких можна назвати такі:

- законність;

- публічність;

- гласність;

- об'єктивність;

- здійснення провадження національною мовою;

- безпосередність провадження;

- дотримання змагальності сторін;

- простота та швидкість (оперативність) провадження;

- дотримання права на захист законних інтересів громадян;

- рівність осіб, які беруть участь у провадженні^[85].

До означених принципів належать також ті, які розгля­дались нами під час загальної характеристики принципів адміністративного процесу, зокрема принципи верховенства права, захисту інтересів держави та особи, об’єктивної істини тощо.

Серед специфічних принципів, які відображені в Кодексі України про адміністративні правопорушення, слід вказати на:

1) розгляд справ на засадах рівності громадян перед зако­ном і органом (посадовою особою), який розглядає справу.

Розгляд здійснюється на цих засадах незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст.

2) публічність та відкритість провадження (ст. 249 КУпАП).

Справа про адміністративне правопорушення розгляда­ється відкрито, крім справ про адміністративні правопору­шення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафік­совані в автоматичному режимі, та випадків, коли це супере­чить інтересам охорони державної таємниці.

З метою підвищення виховної і запобіжної ролі прова­дження в справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колек­тивах, за місцем навчання або проживання порушника;

3) законність (ст. 7 КУпАП). Цей принцип означає здій­снення державними органами і посадовими особами всіх при­таманних функцій у суворій відповідності до Конституції, законів та підзаконних актів України, згідно зі встановленою у законодавстві компетенцією.

Законність у провадженнях у справах про адміністратив­ні правопорушення полягає в тому, що здійснюється воно на основі спеціальних адміністративно-процесуальних норм у межах встановленої компетенції. Процесуальним елементом законності є чітке дотримання процедури.

Справи розглядаються і вирішуються за допомогою при­йомів, закріплених у нормативних актах. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним право­порушенням інакше як на підставах і в порядку, встановле­них законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу про­вадиться в межах їхньої компетенції, у точній відповідності зі законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впли­ву за адміністративні правопорушення забезпечується сис­тематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при за­стосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушен­ня шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержан­ням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

4) розгляд справ керуючись законом і правосвідомістю (ст.

Основними завданнями провадження в справах про адмі­ністративні правопорушення є:

- своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи;

- вирішення її в точній відповідності до закону;

- забезпечення виконання винесеної постанови;

- виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень;

- запобігання правопорушенням;

- виховання громадян у дусі додержання законів;

- зміцнення законності^[86].

Перелічені завдання реалізуються шляхом здійснення певних процесуальних дій суб’єктами, уповноваженими роз­глядати справи про адміністративні правопорушення. Насам­перед це з’ясування наявності факту вчинення адміністра­тивного правопорушення, встановлення особи правопоруш­ника, вини особи і того, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обста­вин кожної справи вимагає від уповноваженого органу чи по­садової особи розглянути справу в строки, чітко встановлені законом.

Своєчасне з’ясування обставин справи передбачає її розгляд у строки, встановлені ст. 277 КУпАП, недотримання яких зни­жує ефективність провадження, затягує розгляд справи, змен­шує швидкість настання адміністративної відповідальності.

Всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин справи вимагає від уповноваженого суб’єкта повного дослідження до­казів, на основі яких можна встановити наявність чи відсут­ність факту вчинення адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному зако­ном порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність да­ної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значен­ня для правильного вирішення справи.

Всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин спра­ви вимагає від уповноваженого суб’єкта здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП). Орган (по­садова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконан­ням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи завдання провадження в справах про адмі­ністративні правопорушення, слід установити наявність об­ставин, що пом’якшують відповідальність (ст. 34 КУпАП), та обставин, що обтяжують відповідальність (ст. 354 КУпАП).

Для вирішення означеного завдання необхідно з’ясувати, чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд гро­мадських організацій або звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).

При малозначності вчиненого адміністративного право­порушення орган (посадова особа), уповноважений вирішу­вати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної від­повідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням ха­рактеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Наступним завданням провадження в справах про адміні­стративні правопорушення є вирішення справи в точній від­повідності до закону, що передбачає адміністративну відпові­дальність, застосування стягнення в межах власних повнова­жень, передбачених законом.

Уповноважений орган (посадова особа) здійснює розгляд справи відповідно до власної компетенції за місцем розгля­ду справи. Органи (посадові особи), уповноважені розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення, їхні повно­важення, розмежування компетенції органів, уповноваже­них розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня, порядок утворення колегіальних органів, уповноваже­них розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня, правомочність засідань колегіальних органів визначені у Розділі III КУпАП.

Відповідність вирішення справи за законом передбачає її розгляд в установлені строки.

У разі порушення зазначених вище вимог постанова по справі підлягає скасуванню, а справа направляється на новий розгляд за підвідомчістю, якщо дозволяє строк, вста­новлений ст. 38 КУпАП, а якщо строк пропущений - справа підлягає закриттю провадженням.

Завданням провадження в справах про адміністратив­ні правопорушення є також забезпечення виконання вине­сеної постанови. Постанова про накладення адміністратив­ного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. В разі оскарження постанови про накладення адміністратив­ного стягнення постанова підлягає виконанню після залишен­ня скарги без задоволення, за винятком постанов про застосу­вання заходу стягнення у вигляді попередження, а також у ви­падках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Забезпечення виконання постанови у справі здійснюєть­ся органом (посадовою особою), який виніс постанову, шля­хом звернення її до виконання (ст. 299 КУпАП) та здійсненням контролю за виконанням постанови.

Чинне законодавство орієнтує органи публічної адмі­ністрації, громадські об’єднання на запобігання правопору­шенням.

Проте у виявленні причин та умов, що сприяють вчи­ненню правопорушень, запобіганню правопорушенням, най­більш вагомою вважається роль органів адміністративно- деліктної юрисдикції, зокрема, суд при виявленні причин учи­нення правопорушень уповноважений виносити окремі ухва­ли. Інші органи (посадові особи) можуть вносити подання та приписи керівникам підприємств, закладів, установ, у яких недостатньо застосовуються заходи з недопущення вчинення правопорушень.

Виховання громадян у дусі додержання законів здійс­нюється шляхом превентивного впливу на правопорушників та інших осіб у процесі провадження в справах про адміністра­тивні проступки. Також у цьому напрямі важливими видають­ся просвітницька правова робота, виховні заходи тощо.

Істотним аспектом вважається відкритий розгляд справи.

Законність самого провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення також потребує встановлення наяв­ності чи відсутності визначених законом обставин, що виклю­чають провадження у справі (ст. 247 КУпАП).

Провадження в справі про адміністративне правопору­шення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закрит­тю за таких обставин, як:

1) відсутність події і складу адміністративного право­порушення.

Тобто дії не визнаються адміністративним правопору­шенням згідно з чинним законодавством, або якщо можуть вважатись порушенням соціальних норм, проте відсутній його склад (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторо­на), наприклад, порушення норм моралі, звичаїв, які не закріп­лені в нормах права;

2) недосягнення особою віку, з якого вона може бути при­тягнута до відповідальності.

На момент вчинення діяння особа повинна досягнути шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП). За вчинення право­порушень, передбачених КУпАП, неповнолітніми віком від чо­тирнадцяти до шістнадцяти років відповідальність несуть батьки або особи, що їх замінюють (ч. 3 ст. 184 КУпАП).

Слід зауважити також, що для осіб віком від шістнадця­ти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні пра­вопорушення, передбачений особливий порядок притягнен­ня до відповідальності. До них застосовуються заходи впливу за статтею 24-1 КУпАП.

Проте у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, перед­бачених статтями 44 КУпАП (Незаконні виробництво, при­дбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах), 51 (Дрібне викрадення чужого майна), 121-127, 139 КУпАП (окремі порушення правил дорожнього руху та експлу­атації транспорту), частинами першою, другою і третьою стат­ті 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або судна­ми особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотич­ного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препа­ратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), частиною другою статті 156 КУпАП (Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими ви­робами, електронними сигаретами та рідинами, що використо­вуються в електронних сигаретах, пристроями для споживан­ня тютюнових виробів без їх згоряння), статтями 173 КУпАП (Дрібне хуліганство), 173-4 КУпАП (Булінг (цькування) учас­ника освітнього процесу), 174 КУпАП (Стрільба з вогнепаль­ної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертель­ної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку), 181-1 КУпАП (Зайняття проституцією), 185 КУпАП (Злісна непокора закон­ному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена гро­мадського формування з охорони громадського порядку і дер­жавного кордону, військовослужбовця), 190-195 КУпАП (окре­мі порушення правил дозвільної системи), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність (ст. 20 КУпАП).

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в ста­ні неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або ке­рувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимча­сового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Стаття 18 КУпАП визначає, що не є адміністративним пра­вопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністра­тивні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхід­ності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державно­му або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небез­пека за даних обставин не могла бути усунута іншими засоба­ми і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стаття 19 КУпАП передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або ін­шими законами, що встановлюють відповідальність за адмі­ністративні правопорушення, але вчинена в стані необхід­ної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допу­щено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення.

Амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили^[87].

Акт амністії оголошується законом Верховною Радою України. У разі якщо до оголошення акта амністії до особи було застосовано адміністративне стягнення, то за ст. 302 КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення стягнення, припиняє її виконання;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

У разі якщо правопорушення вчинене до з’ясування від­повідальності й на день її скасування не розглянуто чи роз­глянуто, а постанова не виконана, то провадження у цій спра­ві закривається провадженням, а орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення стягнення, припиняє її виконання;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністра­тивне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Адміністративне стягнення може бути накладено не піз­ніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення підві­домчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушен­ня, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передба­чених статтями 164-14 КУпАП (Порушення законодавства про закупівлі), 212-15 КУпАП (Порушення порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушен­ня порядку надання або отримання державного фінансуван­ня статутної діяльності політичної партії, порушення порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації або агітації референду­му), 212-21 КУпАП (Порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фон­ду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фі­нансового характеру), може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 КУпАП (Незаконне перетинан­ня або спроба незаконного перетинання державного кордону України) і 204-2 КУпАП (Порушення порядку в’їзду на тимча­сово окуповану територію України та виїзду з неї), може бути накладено протягом трьох місяців із дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх учинення, а в разі вчинення таких пра­вопорушень іноземцями або особами без громадянства, сто­совно яких у встановленому законом порядку прийнято рі­шення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з Украї­ни, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алко­гольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість ре­акції), може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за на­явності в діях порушника ознак адміністративного правопо­рушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про за­криття кримінального провадження;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притя­гається до адміністративної відповідальності, постанови ком­петентного органу (посадової особи) про накладення адмі­ністративного стягнення або нескасованої постанови про за­криття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи.

Особа не може бути притягнута двічі за одне й те саме пра­вопорушення. Це порушення правового принципу. Постанова про накладення стягнення є обов’язковою для виконання всі­ма особами. Також особа не може бути притягнута до адміні­стративної відповідальності, якщо в її діях є ознаки злочину і проти неї порушено кримінальне провадження;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Якщо справа до смерті особи була розглянута і винесена постанова, то орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення стягнення, припиняє її виконання.

Стосовно учасників провадження в справах про адмініс­тративні правопорушення, то, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ними є:

- особа, що притягується до адміністративної відпові­дальності;

- потерпілий;

- законні представники;

- захисник;

- свідок;

- експерт;

- перекладач.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідаль­ності, - це осудна (дієздатна) особа, яка досягла 16-річного віку.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідаль­ності на загальних підставах із громадянами України. Питан­ня про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які за чинними за­конами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирі­шуються дипломатичним шляхом.

Посадові особи підлягають адміністративній відпові­дальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з не­додержанням установлених правил у сфері охорони поряд­ку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків.

Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в ре­жимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареє­стровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного дер­жавного реєстру транспортних засобів внесено відомос­ті про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою за­реєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повно­важення керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб за законодав­ством не підлягає державній реєстрації в Україні, до адмініс­тративної відповідальності за правопорушення у сфері забез­печення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматично­му режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, пар- кування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фото­зйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Згідно зі статтею 15 КУпАП, військовослужбовці, вій­ськовозобов'язані та резервісти під час проходження збо­рів, а також особи начальницького складу Національного ан- тикорупційного бюро України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби Украї­ни, служби цивільного захисту, Державного бюро розсліду­вань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні

правопорушення за дисциплінарними статутами. За пору­шення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечен­ня безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полю­вання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинен­ня домашнього насильства, насильства за ознакою статі, не­виконання термінового заборонного припису або неповідом­лення про місце свого тимчасового перебування у разі вине­сення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державно­го майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання доку­ментів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністратив­ну відповідальність на загальних підставах.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідаль­ності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при роз­гляді справи користуватися юридичною допомогою адвока­та, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеть­ся провадження; оскаржити постанову по справі.

Потерпілий (ст. 269 КУпАП) - це особа, якій адміністратив­ним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або май­нову шкоду. Він має право знайомитися з матеріалами спра­ви, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі пра­ва, який за законом має право на надання правової допомо­ги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржува­ти постанову по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього, потерпілого може бути опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, пі­клувальники) (ст. 270 КУпАП) - мають право представля­ти інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, які є неповнолітніми або осо­бами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні право­порушення.

Інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за доручен­ням юридичної особи.

Законні представники та представники мають право зна­йомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від іме­ні особи, інтереси якої вони представляють, приносити скар­ги на рішення органу (посадової особи), що розглядає справу.

Повноваження адвоката як представника потерпілого посвідчуються документами.

Захисником (ст. 271 КУпАП) у розгляді справи про адмініс­тративне правопорушення можуть бути адвокат, інший фа­хівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної осо­би. Ці особи мають право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запро­сила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадо­вої особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

В Україні адвокат - це фізична особа, яка здійснює адво­катську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»^[88].

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи під­тверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій законом надано пра­во посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням орга­ну (установи), уповноваженого законом на надання безоплат­ної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвід­чується підписами сторін.

Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну пра­вову допомогу, у розгляді справи про адміністративне право­порушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для дос­тупу осіб до правосуддя і включає такі види правових послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, ін­ших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру^[89].

Зокрема, на безоплатну вторинну допомогу мають право особи, до яких застосовано адміністративне затримання.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надан­ня безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджують­ся дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Положення частини першої статті 268 КУпАП, за яким об­межувалось право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи, втратили чинність як такі, що є не­конституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року^[90].

Свідком (ст. 272 КУпАП) у справі про адміністратив­не правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого пере­буває справа, в зазначений час, дати правдиві пояснення, пові­домити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, є викривач. Викривач має право на збе­реження конфіденційності інформації стосовно нього під час дачі пояснень по справі.

Експерт (ст. 273 КУпАП) - призначається органом (поса­довою особою), у провадженні якого перебуває справа про ад­міністративне правопорушення, у разі коли виникає потре­ба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розмі­ру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопору­шенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть кон­фіскації. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу (поса­дової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях, має право: знайомитися з матеріалами спра­ви, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпі­лому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач (ст. 274 КУпАП) - призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Він також зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

2.