1.4. Адміністративні процесуальні норми та правовідносини

Правові норми, що складають адміністративне процесуальне право достатньо різноманітні, проте всі вони мають певні особливості та об’єднуючі їх загальні риси, які й дозволяють віднести їх до однієї галузі права.

процесуальні норми виконують функції регулятора суспільних відносин. Саме за цим критерієм, а точніше за характером суспільних відносин, що врегульовані адміністративними процесуальними нормами, можна відмежувати ці норми від інших та визначити їх специфічні властивості.

Кожна окрема норма права врегульовує певні суспільні відносини, які у сукупності складають предмет відповідної галузі українського права. Вище ми вже окреслили предмет адміністративного процесуального права України, отже можемо стверджувати, що й кожна окрема адміністративна процесуальна норма регламентує суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в ході діяльності адміністративних судів та інших суб’єктів права щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Традиційно в юридичній науці вважається, що процесуальні норми забезпечують реалізацію однойменних матеріальних галузей права. Наприклад, цивільно-процесуальні норми реалізують норми цивільного права, кримінально-процесуальні - норми кримінального права. Що ж стосується адміністративних процесуальних норм, то, без сумніву, вони мають набагато більш широкий предмет правового регулювання. Реалізація норм матеріального адміністративного права складає найбільш істотне завдання адміністративних процесуальних норм, проте останні застосовуються також для реалізації інших галузей українського права: фінансового, податкового, земельного, а також і конституційного права.

Зважаючи на все вищевказане, можна зробити висновок про те, що адміністративні процесуальні норми наділені специфічними, властивими лише їм ознаками, серед яких можна виділити наступні: 1) адміністративні процесуальні норми спрямовані на вирішення завдань адміністративного судочинства, а саме на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів публічної влади; 2) адміністративні процесуальні норми покликані забезпечити своєчасні, повні, всебічні та неупереджені розгляд та розв’язання

адміністративних справ адміністративними судами; 3) адміністративні процесуальні норми виступають засобами реалізації норм матеріального адміністративного, фінансового, податкового, земельного та інших галузей права; 4) виконання адміністративних процесуальних норм забезпечується різними правовими заходами, в тому числі адміністративними процесуальними засобами.

Отже, адміністративні процесуальні норми - це встановлені державою загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які регламентують суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в ході діяльності адміністративних судів та інших суб’єктів права щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Адміністративні процесуальні норми можуть бути класифіковані за різними підставами. За змістом вони поділяються на дефінітивні та регулятивні. Дефінітивні норми містять визначення певних понять адміністративного процесу, наприклад, норми ст. ст. З, 69 КАС України. Такими нормами визначаються також завдання адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України), перелік та конкретний зміст принципів адміністративного судочинства (ст. ст. 7-14 КАС України) та ін.

Регулятивні адміністративні процесуальні норми встановлюють правила поведінки конкретних учасників адміністративного процесу та суду.

За сферою застосування норми адміністративного процесуального права можуть поділятись на загальні, спеціальні та виключні. Загальними адміністративними процесуальними нормами регулюються суспільні відносини, які складаються на всіх стадіях адміністративного процесу та притаманні всім видам проваджень. Такі норми здебільшого розташовані в Конституції України та інших законах, які встановлюють загальні правила судочинства, а також у Розділі 1 КАС України «Загальні положення». Спеціальні норми регламентують суспільні відносини, що складаються на окремих стадіях адміністративного процесу. Вони стосуються прав, обов’язків та процесуальних дій суб’єктів процесу на стадіях розгляду адміністративної справи по суті, або на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи. Виключні адміністративні процесуальні

норми доповнюють і деталізують загальні та спеціальні норми, а головне - встановлюють виключення з них (наприклад, норми, що встановлюють правила виключної територіальної підсудності). Адміністративні процесуальні норми можуть бути класифіковані також за іншими підставами.

В ході регламентації суспільних відносин адміністративними процесуальними нормами виникає та розвивається особливий вид правовідносин — адміністративні процесуальні правовідносини. Правильне розуміння сутності адміністративних процесуальних правовідносин нерозривно пов’язане з типом правового регулювання в адміністративному судочинстві, характером прав та обов’язків суб’єктів процесуальної діяльності, порядком розв’язання адміністративних справ та винесення судових рішень.

У ході розгляду і розв’язання справ адміністративної юрисдикції суб’єкти адміністративного процесу вступають в різноманітні адміністративні процесуальні правовідносини. Правові відносини, які виникають при здійсненні адміністративного судочинства, є специфічними і виступають процесуальним засобом судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі і на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідно зазначити, що адміністративні процесуальні правовідносини є різновидом публічно-правових відносин. Взагалі публічно-правові відносини, як наукова категорія, з’явилися не так давно, і, зокрема, у зв’язку з визнанням існування більш загальної категорії - публічного права. Характерним для публічного права

є формування та використання владних відносин, за яких норми приймаються і реалізуються за принципом «команда-виконання». Суб’єкти публічного права є жорстко зв’язаними законами, сфера їх діяльності окреслена правовими рамками. Тут діє принцип «можна тільки те, що дозволено», протилежний принципу приватного права, і перелік повноважень є закритим. Для правового регулювання у публічній сфері характерним є зобов’язування, тобто накладення на суб’єктів публічного права обов’язку діяти в певному напрямку для досягнення тієї чи іншої мети. Адміністративний суд, виступаючи державно-владним органом, здійснює найважливішу функцію держави - правосуддя та реалізує в своїх рішеннях державну (судову) владу. Проте, як вказують науковці, зводити відносини суду та учасників процесу тільки до влади та підпорядкування буде також не зовсім вірним та не реальним. Суд вирішує головне питання справи не тільки тому, що він вправі це зробити. Він зобов’язаний це зробити ще й тому, що сторони мають право на правосуддя, тому, що вони вимагають від суду правосуддя, тому, що він перед державою повинен зробити це^[18]. Всі ці риси, безумовно, знаходять прямий прояв в адміністративних процесуальних правовідносинах.

До ознак адміністративних процесуальних правовідносин відноситься й те, що вони виступають засобом реалізації адміністративних процесуальних норм, що впливають на поведінку суб’єктів шляхом закріплення сукупності суб’єктивних адміністративних процесуальних прав і обов’язків суду і учасників адміністративного процесу, що кореспондують між собою і реалізація яких тягне виникнення, розвиток і припинення вказаного виду правовідносин.

Адміністративні процесуальні правовідносини виражають індивідуалізований суспільний зв’язок між конкретними персоніфікованими особами. Так, адміністративне процесуальне право не регулює суспільні відносини взагалі, а впливає на поведінку суду, сторін, третіх осіб, прокурора, інших суб’єктів в сфері адміністративного судочинства. Розуміння правовідносин, як конкретних відносин дозволяє більш глибоко розкрити їх роль в механізмі правового регулювання.

Особливу увагу слід також звернути на таку ознаку адміністративних процесуальних правовідносин, як те, що вони є не тільки індивідуалізованим, але й правовим зв’язком. Таким чином, правовідносини - це зв’язок між їх суб’єктами на основі норм права та через їх суб’єктивні права та обов’язки.

Важливою особливістю адміністративних процесуальних правовідносин є також їх системність. Вони виникають, розвиваються та припиняються у встановленій законом послідовності та з урахуванням законів логіки та часу. Отже правовідносини, що складаються при судовому розгляді справи можуть виникнути лише після правовідносин з відкриття справи та підготовки її до розгляду.

Ознакою адміністративних процесуальних відносин є також їх специфічний суб’єктний склад. їх обов’язковим суб’єктом виступає суд, а однією зі сторін справи - як правило, суб’єкт владних повноважень.

Таким чином, адміністративні процесуальні правовідносини характеризуються наступними ознаками: виникають на підставі норм адміністративного процесуального права; пов’язані з реалізацією прав, свобод і інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин і направлені на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій; складаються між учасниками суспільних відносин - адміністративним судом та іншими особами під час адміністративного судочинства; юридично закріплюють взаємну поведінку вищеназваних суб’єктів шляхом встановлення суб’єктивних адміністративних процесуальних прав та обов’язків.

Для виникнення адміністративних процесуальних правовідносин необхідні певні передумови. В науці адміністративного процесу це питання є ще недостатньо розробленим, проте можна стверджувати, що такі передумови будуть подібними до передумов, необхідних для виникнення цивільних процесуальних правовідносин^[19].

Отже, передумовами виникнення адміністративних процесуальних правовідносин є: 1) норми адміністративного процесуального (судового) права; 2) адміністративна процесуальна правоздатність; 3) юридичні процесуальні факти.

Норми адміністративного процесуального права виступають передумовами виникнення адміністративних процесуальних правовідносин, тому що для виникнення адміністративних процесуальних правовідносин необхідна норма права, яка передбачає правовідносини, тобто врегульовує суспільні відносини та трансформує їх у правові. Нормами адміністративного процесуального права є загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені державою, що регламентують суспільні відносини, які складаються в ході здійснення адміністративного судочинства. Адміністративна процесуальна норма встановлює загальні правила поведінки суду та всіх інших учасників адміністративного процесу. Саме за допомогою процесуальних норм забезпечується цілеспрямований правовий вплив на поведінку суду, сторін, третіх осіб та інших учасників адміністративного процесу в єдиному, загальному напрямку, що найбільш повно відповідає інтересам здійснення правосуддя.

Другою передумовою виникнення адміністративних процесуальних правовідносин вважають процесуальну правоздатність. Проте у представників цивільно-процесуальної науки існує точка зору про те, що процесуальну правоздатність не можна вважати передумовою всіх процесуальних правовідносин, тому універсальною передумовою виникнення процесуальних правовідносин вважають процесуальну правосуб’єктність - специфічну властивість суб’єктів процесуального права, що дозволяє бути носіями прав та обов’язків та дає можливість вступати в процесуальні правовідносини^[20]. Передумовою виникнення адміністративних процесуальних правовідносин є адміністративна процесуальна правосуб’єктність.

До передумов виникнення адміністративних процесуальних правовідносин, крім норм права та процесуальної правосуб’єктності, відносять також процесуальні юридичні факти. Процесуальні юридичні факти - це передбачені у гіпотезі адміністративних

процесуальних норм певні життєві обставини, з якими пов’язують виникнення, зміну чи припинення адміністративних процесуальних правовідносин. У якості процесуальних юридичних фактів виступають передбачені адміністративним процесуальним законодавством дії суду та інших учасників адміністративного процесу. Ці дії досить різноманітні та здійснюються у певній послідовності, що передбачена адміністративним процесуальним законодавством. До таких дій належать: пред’явлення адміністративного позову, вступ до справи третіх осіб, призначення експертизи, виклик у суд свідків, відмова від позову тощо. Вчені вважають також, що до юридичних процесуальних фактів можна віднести також і бездіяльність учасників процесу, яка знаходить прояв у невиконанні процесуальних обов’язків суб’єктами процесуального права. Події також можуть виступати у якості юридичних фактів, як передумови виникнення, зміни та припинення процесуальних правовідносин.

Адміністративні процесуальні правовідносини мають певну структуру, яка складається з трьох елементів: змісту, суб’єктів та об’єктів. Адміністративні процесуальні права та обов’язки суб’єктів правовідносин, а також процесуальні дії щодо їх реалізації складають зміст адміністративних процесуальних правовідносин. У відповідності до цього, розрізняють матеріальний та юридичний зміст адміністративних процесуальних правовідносин. Юридичний зміст правовідносин - це суб’єктивні права та обов’язки суб’єктів, а матеріальний - реальна поведінка, яку уповноважений суб’єкт може, а правозобов’язаний повинен здійснювати.

У судочинстві в конкретній адміністративній справі виникає система численних процесуальних правовідносин між його суб’єктами. Процесуальні права та обов’язки суб’єкта визначаються залежно від завдань, що стоять перед ним і процесуальних функцій, які він виконує в процесі. Так очевидно, що і позивач і, наприклад, експерт вступатимуть у адміністративні процесуальні правовідносини, проте при цьому їх адміністративний процесуальний статус значно відрізнятиметься, і привід з якого вони взаємодіятимуть з су- дом теж. Між судом і кожним з суб’єктів адміністративного процесу виникають відособлені самостійні адміністративні процесуальні правовідносини. При цьому, виникнувши спочатку між судом і особою, що звернулася до суду за захистом своїх прав або інтересів,

вони стають юридичною основою для виникнення адміністративних процесуальних правовідносин між судом і відповідачем, судом і третьою особою, судом і свідком і т.д.

Суб’єктний склад адміністративних процесуальних правовідносин досить широкий та включає три групи суб’єктів. В першу групу включають судові органи та їх посадових осіб. Адміністративний суд, безумовно, є обов’язковим суб’єктом адміністративних процесуальних правовідносин. До другої групи суб’єктів адміністративних процесуальних правовідносин відносять осіб, які беруть участь у справі. До них, згідно зі ст. 47 КАС України, належать: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Характерною ознакою цих осіб є те, що вони мають юридичну зацікавленість в результаті адміністративної справи, захищають в процесі свої суб’єктивні права чи охоронювані законом інтереси, або права та інтереси інших осіб. До третьої групи суб’єктів адміністративних процесуальних правовідносин належать інші учасники адміністративного процесу. До них, відповідно до ст. 62 КАС України, І відносять секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідка, експерта, спеціаліста та перекладача. Ці особи не мають юридичної зацікавленості в результаті розгляду справи та їх роль у судовому процесі обмежується тим, що вони сприяють розгляду адміністративної справи.

Останнім елементом адміністративних процесуальних правовідносин є об’єкт. З приводу того, що виступає об’єктом адміністративних процесуальних та взагалі процесуальних правовідносин єдиної думки в науці не існує. Існує позиція, згідно з якою об’єктом адміністративних процесуальних правовідносин виступає те, задля чого виникають ці правовідносини, тобто матеріальні та нематеріальні блага, які мають можливість задовольнити потреби правомочних суб’єктів. Заслуговує на увагу також думка про те, що в позовному провадженні об’єктом процесуальних правовідносин є спір про право, що розглядається судом.