Стаття 56. Власність на землі лісового фонду

1. Землі лісового фонду можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності»

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів вико­навчої влади можуть безоплатно або за плату пере­даватись у власність замкнені земельні ділянки лі­сового фонду загальною площею до 5 гектарів у скла­ді угідь селявськхх, фермерських та інших госпо­дарств.

1 Див. наприклад: Закон України від 9 квітня 1999 року «Про рослинний світ» («Офіційний вісник України» 1999. № 18. Ст. 7751); постанову Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 8 квітня 1999 року № 559. («Офіційний вісник України» 2002.— № 1.— Ст. 12); Наказ Держжитлокомунгоспу України від 29 червня 1994 року № 70 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України» («Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн.» — К.: Юрінком Інтер, 1997.— С. 660-689).

131

З, Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділян­ки деградованих і малопродуктивних угідь для залі­сення.

Ці форми власності різних суб\'єктів на землі лісо­вого фонду передбачені також відповідними статтями Конституції України (статті 13,14, 41), Закону Украї­ни від 21 травня 1997 року «Про місцеве самовряду­вання» (стаття 16). Право власності на землі лісового фонду — це право володіти, користуватися і розпоряд­жатися ними. Указані форми власності набуваються та реалізуються різними суб\'єктами на підставі Кон­ституції України, закону «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні», Лісового кодексу України (ст. 6) в по­рядку, передбаченому цим Земельним кодексом Укра­їни (статті 78-91,116-129, 131,132).

Від імені держави землями лісового фонду, а також лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження щодо розпорядження ними Верховній Раді АР Крим, місцевим органам влади та самоврядування, а також центральному та місцевим органам виконавчої влади в порядку, передбаченому статтями 6-17 Земельного кодексу України, а також статтями 11-16, 29, ЗО Лісового кодексу України.

Передача земельних ділянок лісового фонду держав­ної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну — прова­диться у порядку, встановленому Земельним кодексом для юридичних осіб (ст. 117).

До земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать всі зем­лі лісового фонду, крім випадків визначених цим Ко­дексом (ст. 84). До цих випадків належить передбаче­не частиною другою статті 56 Земельного кодексу по­ложення про те, що громадяни і юридичні особи за рішенням органів місцевого самоврядування та орга­нів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату приватизувати виключно «замкнені» земельні ділян­ки лісового фонду загальною площею не більше 5 гек­

132

тарів, що знаходяться у складі селянських, фермерсь­ких та інших господарств.

«Замкнені» — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними розривами та (або) юридично встановленими межами їх обсягів, тобто дещо ізольовані від основного масиву земель лісового фон­ду. Порядок надання їх у приватну власність регулю­ється статтями 116,118, 125,126-132 Земельного ко­дексу. До «Інших господарств» належать такі, що пе­редбачені в ст. 27 Земельного кодексу України.

До деградованих земель (угідь) для подальшого за­лісення відносяться: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворен-ня, повеней, добування корисних копалин тощо; в) зе­мельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з під­вищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами грунтами та інші (підпункт «а» пункту 1 статті 171 Земельного кодексу).

До малопродуктивних земель відносяться сільсько­господарські угіддя, грунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою ро­дючості, а їх господарське використання за призначен­ням є економічно неефективними (пункт 2 статті 171 Земельного кодексу).

Порядок надання громадянам і юридичним особам у власність деградованих і малопродуктивних угідь для заселення передбачено як і для набуття у власність інших видів земель. Тобто згідно зі статтями 78-82,116, 118, 119, 125 і 126 Земельного кодексу України. Але стаття 121 цього Кодексу, як і інші, не визначає розмі­рів деградованих та малопродуктивних земель, що можуть передаватися для залісення у власність. Тому це питання повинно вирішуватись з конкретних обста­вин, а також по аналогії з розмірами земель сільсько­господарського призначення, які можна приватизува­ти на період до 1 січня 2010 року, тобто до 100 гекта­рів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкуван­ня земельних ділянок за законом (пункт 13 Розділу X. «Перехідні положення» Земельного кодексу України). Для однобічного застосування цього (або іншого) прави-

133

ла стосовно розмірів цих земель бажано додаткове роз\'­яснення Кабінету Міністрів, або інших органів влади.