Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена вна­слідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоже­ними, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами грунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться сіль­ськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризу­ються негативними природними властивостями, низь­кою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

450

Деградація земель — це втрата ними природних властивостей в такій мірі, що призводить до втрати рівноваги в довкіллі. Найважливіше значення для господарства країни має деградація сільськогосподар­ських земель і в тому числі ґрунтів. Деградація ґрун­ту — це процес, який зменшує його сучасну або майбут­ню продуктивну здатність, знижує його стійкість та здатність виконувати екосистемні функції.

Всі деградаційні процеси поділені на дві категорії. До першої входять ті, що пов\'язані з переміщенням матеріалу ґрунту у просторі: водна та вітрова ерозія, що супроводжується втратою верхнього шару ґрунту, покриттям поверхні масами дрібнозему, деформацією поверхні і навіть зміною ландшафту, забрудненням водоймищ відкладами змитого матеріалу. До цієї ка­тегорії деградації відноситься також порушення земель внаслідок гідро- та геоаномальних природних явищ — землетрусів, зсувів, карсту, повеней, затоплення, знижен­ня поверхні (через просади торфу, карсти та добуван­ня корисних копалин).

До другої категорії відносяться такі деградаційні процеси, що викликають зміни складу та якості грун­ту на місці його утворення. Це такі типи деградації як підкислення ґрунту, забруднення важкими метала­ми, пестицидами та іншими органічними речовинами, забруднення радіонуклідами. Важливими для сіль­ського господарства є явища зниження вмісту пожив­них речовин та гумусу в ґрунті, засолення підґрунто­вими водами та через проникнення морської води, під­лужування, осолонцювання тощо. До фізичних типів деградації земель належить їх аридизація, переущіль­нення, замулення та кіркоутворення внаслідок деструк­ції параметрів структурного складу.

Урбаністичні зміни статусу ґрунту, що відбувають­ся через зміну характеру цільового використання та­кож мають бути віднесені до деградаційних явищ, ос­кільки викликають зниження якості ґрунтового покри­ву регіонів.

Для оцінки ступеня деградованості ґрунту в основ­ному використовуються якісні показники, що загалом визначають інтенсивність деградаційного процесу, сту­

451

пінь зміни характеристик деградованого об\'єкта та можливість обертання процесу або відновлення стану ґрунту: легкий ступінь — слабо виражені ознаки де­градації, процес знаходиться в початковій стадії, при­родні біотичні функції ґрунту в основному не змінені; помірний — ознаки деградації очевидні, але із засто­суванням відповідних заходів стан об\'єкта можливо повністю відновити, природні біотичні функції ґрунту частково порушені; сильний — зміни властивостей та параметрів ґрунту суттєві, природні біотичні функції повністю порушені, спинити процес деградації дуже важко, потрібне додаткове інвестування у меліорацію; критичний — ґрунт повністю втратив як мінімум одну з своїх функцій, відновлення неможливе.

Причиною деградації ґрунту є, як правило, антропо­генна діяльність та деякі природні фактори, які часті­ше за все безпосередньо з нею пов\'язані: нераціональ­не господарювання на орних землях; знищення лісу та іншої природної рослинності; надмірне використо­вування рослинності для побутових потреб; надмірне випасання худоби; токсичні викиди з промислових підприємств, урбанізація, переробка відходів, рух транс­порту, всі види забруднення як з локалізованих, так і з розсіяних джерел; природні причини (гідро- та геоано-мальні явища).